Taras Shevchenko was a prominent Ukrainian poet, writer, artist, public and political figure, as well as folklorist and ethnographer. His literary heritage is regarded to be the foundation of modern Ukrainian literature. Shevchenko is also known for many masterpieces as a painter and an illustrator.
He was a member of the Sts Cyril and Methodius Brotherhood and an academician of the Imperial Academy of Arts.
Shevchenko has had a unique place in Ukrainian cultural history and in world literature. Through his writings he laid the foundations for the creation of a fully functional modern Ukrainian literature. His poetry contributed greatly to the growth of Ukrainian national consciousness, and his influence on various facets of Ukrainian intellectual, literary, and national life is still felt to this day.
Чудова повість. Враження ще краще, ніж від попереднього читання. Це чи не перша українська повість про богему, з виразними автобіографічними моментами (герой, наділений рисами самого Шевченка - тому й Кониський, наприклад її так і використовував, як додаток до біографії ТШ). І живі люди, з живим ставленням до них Автора - Брюллов і його учні ("Карла Великого" тут найбільше), Штернберґ (і група інших людей німецького походження, до яких прихильний ТШ. І порявняйте це з ксенофобськими випадами щодо німців фьодр-міхалича-достоєвського, отож бо), Сошенко (від його імені ведеться оповідь), Мокрицький (фанат Шиллера), Айвазовський (нудний в товаристві) і т.д. Багато цікавих соціокультурних і побутових рис тої доби, і "північна Пальміра", при наближенні, виявляється зчаста провінційною (театри, картярські ігри, жебраки...). Ну і відображення світогляду ТШ, зокрема його ставлення до мистецтва, мистця і жінок (зокрема, чи варто митцю одружуватися), і це трохи прояснює життя самого ТШ. Традиційно порівнював ориґінал з перекладом Олександра Кониського (він також і біограф ТШ), який намагався перекладати мовою, наближеною до Шевченкової. Український переклад називається "Артист" (цікаво, що є ще зодва переклади з такою ж назвою, один з них належить Б. Лепкому). І це також відбиває формування мови. Кониський вочевидь вважав слово "художник" росіянізмом, але й не переклав як "Маляр" або "Мистець". Пізніші два чи три переклади уже просто "Художник" (Кундзіч, Білецький), але я їх не читав. Додам ще окремо старе видання з перекладом Кониського. До речі, повість "Музика" (Музикант) переклав українською ніхто інший як Микола Міхновський (той самий), як я дізнався з коментарів В. Сімовича. Раджу всім, і моя оцінка тому доказ.
Давно мені кортіло познайомитись з прозою нашого Великого Кобзаря, та все якось не траплялось нагоди. І от ❤️
Аж хвилювалась, поки читала - повість, великою мірою, автобіографічна. Цікаво змальовані епізоди знайомства юного Тараса з людьми, що перевернуть його світогляд і кардинально змінять життя; звільнення від кріпацтва (шляхом викупу) - дуже щиро й щемко зображені переживання майбутнього молодого художника при цій доленосній події.
Я наче в машині часу перемістилась в старий Петербург і підглянула за життям містян (і тогочасної богеми зокрема) - побут, прогулянки містом, відвідини театру, мистецькі заходи. Автор описує своє життя після здобуття омріяної свободи, зокрема навчання в Академії мистецтв, знайомить з друзями й своїми кумирами - з особливою любовʼю відгукується про Карла Брюллова, Штенберґа та інших зі свого тогочасного мистецького оточення. Пише про естетичні смаки, творчість, самоосвіту, літературу і водночас - про дозвілля з картярством, випивкою й застіллями. Також дозволяє собі дещицю відвертості і ділиться інтимними переживаннями закоханості того періоду. При цьому завжди з повагою і обережністю відгукується про жінок, що особливо приємно. Фінал повісті трошечки привідкриває, як мені здалося, формування погляду Шевченка на сімейне життя людини мистецтва (та й приклад короткого шлюбу Брюллова можна віднести сюди ж). Художній домисел чудово доповнює всю цю історію.
Підсумовуючи: повість безумовно варта уваги, дає змогу дізнатися про внутрішній світ і моральні переконання Тараса Шевченка - щонайважливіше, від нього самого.
Щиро раджу.
*** (Оригінал видавався російською, я ж обрала українську версію. Переклад Білецького сподобався, дуже органічний, нагадує мову того Тараса Григоровича, якого я знаю і люблю в його поезіях)
Rus isimlerle dolu dipnotlar beni bir hayli yorsa da dili akıcı olan romanı okumak keyifliydi. Zaten sanata düşkünlüğüm sanata dair her kitabı yutarcasına okumama yol açıyor. Rus edebiyatı nedenini bilmedigim bir şekilde en az okuduğum alanlardan biri. Kişi isimleri bu uzak duruşa biraz sebep olmuş olabilir (:
Taras Grigoroviç Şevçenko çok sancılı, azap dolu bir hayat yaşamış. Belli ki bunca kölelik, zulüm haksızlık karşısında şiire, resme, edebiyata tutunmuş. Romanda hayata ve sanata bağlılığı her satırda kendini hissettiriyor.
Romandaki anlatıcının neredeyse himayesine aldığı, sanat dünyasından dostlarıyla birlikte özgürlüğüne kavusturup resim yapabilmesinin yolunu açtıkları gencin tasvirinde Şevçenko'nun yaşam öyküsünden birebir örnekler var.