Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою

by Тетяна Терен, Анна Липківська

«Прості речі» — це відверті діалоги великої акторки про її життя, родину, близьких людей, покликання, професію і країну з журналісткою Тетяною Терен і театральним критиком Анною Липківською.

У цих текстах перед нами постає не лише жива легенда українського театру та кіно, а й гранично щира жінка, якій випав непересічний життєвий шлях. У розмовах згадуються знакові події та відомі особистості нашої культури, які для Ади Роговцевої були і залишаються друзями чи колегами.

До видання увійшли архівні та сучасні фотографії, багато з яких публікуються вперше.

Книга-інтерв’ю буде цікава всім, хто захоплюється творчістю Ади Роговцевої та стежить за світом театру й кіно.

Genres: Nonfiction

264 pages, Hardcover

Published March 1, 2018

Reviews

[Khrystyna · Rating 5 out of 5]

Читання великої кількості різноманітних книг виробляє почуттєве рафінування кожного скуштованого твору. Не кожна прочитана книга залишається в пам’яті, не кожна врізається в серце, а лише та, котра розбурхує справжні емоції, змушує задумуватись і в якій відчуваєш кожне слово і почуття у нім приховане.
Такою для мене стала книга «Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою» видавництва Pabulum. 260 сторінок відбірного, просоченого наскрізь емоціями тексту я проковтнула за два дні. «Прості речі» це філософія життя, яку б я назвала філософією бурхливого спокою – безліч подій, проблем, хвилювань і втрат, крутиться все немов у вихорі і незважаючи на це людина вміло зберігаю спокій і гармонію душі. Книга поділена на вісім розмов, кожна з яких має свою тематику і відтінок, створений барвами розмови, почуттями та питальною лінією авторок книги, які розмовляли з головною героїнею. Тетяна Терен та Анна Липківська подорожували спогадами та почуттями, минулим та сьогоденням Ади Роговцевої. Розмови, які вела Тетяна Терен я б охарактеризувала словами чутливі, емоційні, з надривом душі, розмови, де сонячні промені прорізають дощові стіни, де радість і усмішка переплітаються зі смутком і тугою. Про багато речей важко згадувати і говорити, проте Тетяна Терен вміло і філігранно перш за все, на мою думку, своєю щирістю підібрала правильні ключі до захованих у глибині серця спогадів Ади Миколаївни.
Розмови, які вела театральний критик Анна Липківська дуже професійні, авторка добре ознайомлена з творчістю героїні, вміло оперує інформацією щодо акторського шляху, рольової палітри та акторської майстерності Ади Роговцевої. Саме ця професійність, видається, й дозволяє героїні книги більше заглиблюватись у деталі і розмовляти про театральні спектаклі різного калібру, і популярні та успішні і вельми критиковані.
Книга показує ціну успіху, скільки всього приховано там, за кулісами душі успішної актриси. Також показує як незважаючи на досягнення, успіх, незмовкаючі аплодисменти не вознестися над людьми, а завжди залишатись людиною поміж людей, не зраджувати себе і зі сцени не сходити на пєдестал, а навпаки у партер до глядачів. І саме це притягує і робить героїню немов рідною та близькою, видається це ти сидиш з Адою на кухні і розмовляєш про життя.
«Прості речі» - надихають! «Прості речі» занурюють у гармонію, незважаючи на гамір довколо, турботи, безліч інших думок – все завмирає і ти поринаєш у гармонію створену насолодою від читання чудової книги.
Читаючи книгу, я спіймала себе на думці, що Аду Миколаївну не прив’язують до якоїсь однієї ролі, і її геній акторської гри полягає у тому, що всі знають її справжнє ім’я – вона Ада – а не героїня спектаклю чи фільму.
Вона вбирається у роль як в одіж, але залишається собою, не зостається в цій ролі, може бути різнобарвоною і різноплановою на сцені, проте вправно зберігає своє я. Багато акторів застрягають в одній ролі, всі знають його (її) по імені героя (героїні) і все, а потім бува й неможливо з цієї ролі вийти, змінити аплуа, перевдягнутись в іншу одіж, бо ця приростає до шкіри і стає єдиною.
Ще один дуже важливий момент для мене це мова книги, яка безперечно заслуговує на окрему похвалу, оскільки написано дуже красивою, багатою та викристалізованою українською мовою, і водночас книга читається легко й невимушено.
Однією з найважливіших рис справді хорошої книги для мене є здатність непомітно, ненатужно пробуджувати справжні емоції. «Прості речі» це саме така книга… можливо все тому, що вона не про вигаданого, ефемерного героя, а про життя реальної людини, хоча не кожне реальне життя пробуджує такі емоції, як і не кожен вигаданий герой залишає читача в емоційній незворушності.
Читаючи «Прості речі» часто зустрічається згадка про Івана Миколайчука, який був для Ади Роговцевої дуже близьким другом і близькою серцю людиною. Я б із превеликим задоволенням почитала таку книгу і про Івана Миколайчука (на основі розмов з його дружиною, близькими людьми, друзями), про якого так тендітно і тепло згадує в розмовах Ада Роговцева.

[Solomiya Antonyshyn · Rating 5 out of 5]

Неймовірно. Давно я не бачила не лише в книжках, а й в житті такої щирості і людяності. Читаю, і до душі торкається кожна відповідь Ади Миколаївни. Її ім'я з дитинства було наслуху, але я ніколи не думала про неї, як про жінку з непростим життям, складними родинними обставинами, матір двох дітей, подругу. Стільки всього ховалося від очей звичайного глядача за прекрасним акторським образом. Дуже рекомендую для прочитання.

[Oksana Uskova · Rating 3 out of 5]

Ада Роговцева не просто велика Акторка, вона ще й велика Людина. І чомусь мене захоплює не її талант, краса, професіоналізм, працелюбність (хоча все це якраз про неї), а її особистість - її сила характеру, її здатність любити, її непідкупна щирість. Ці вісім розмов з нею виявилися дуже відвертими. Скажу чесно - це не те, що я очікувала від публічної особи. На цих сторінках я наче сиділа з Адою Роговцевою на кухні, пила чай та говорила про життя. І враження, наче я дуже добре знаю та розумію цю людину. Хоча, звичайно, це не так. Але вдячна, що отримала цей дарунок - трошки життєвої мудрості, трошки терпіння, трошки про вміння любити та жити... Це не має ціни.