Коли намагаєшся знайти визначення цим записам головного українського авантюриста і кондотьєра, то мимоволі розводиш руками від того, наскільки різноплановими вони є. Тут тобі, чоловіче, і белетризовані мемуари, в яких неможливо відрізнити брехню від правди, і нотатки спостережливого подорожнього, і неординарні мистецькознавчі відступи, що часом перетікають у імпровізований філософський трактат, і навіть, (коли не в першу чергу) християнська проповідь. Від цього книжка виграє, бо кожен, згідно одному з героїв твору, може зачерпнути з цього Океану своєю чаркою, однак і втрачає водночас, бо від такого різноманіття, текст мимоволі втрачає цілісність і розпадається на окремі, більш або менш привабливі фрагменти. Особисто мені на цьому "сяючому шляху" найцікавішими видались саме його подорожньо-мистецькі зупинки, в той час як болото української політики разом із тужливістю проповіді нерідко викликали бажання відкласти книгу загалом. Попри це та попри всю одіозність автора, у смаці, а також наявності власних ідей і переконань, йому точно не відмовиш. На тлі млявого і кон'юнктурного сучукрліту це вже немало.