Город, который меня съел

by Ольга Котрус

Украинка, которая провела четыре года в Париже, составляет свой субъективный портрет одного из самых посещаемых городов мира.

Genres: Fiction, Paris

119 pages

Published August 21, 2017

Reviews

[Iryna Bochko · Rating 4 out of 5]

Можна було б написати колючий відгук, застосовуючи аресенал 6-ти річної філологічної освіти, але навіщо, якщо 2 години за її читанням були приємними? Книжка-емоція, книжка-враження, красива і красиво написана. Автору дуже велика повага за вміле просування свого творіння, на яке, впевнена, було витрачено чи не більше сил, ніж на саме написання. Розумний підхід, унікальна бізнес-модель. Успіхів Олі.

[Svitlana Bovdur · Rating 5 out of 5]

Это не книга, это целое свидание с книгой. Она водила меня по Киеву, усаживала в кафе, поила кофе и кормила пастой, заговаривала историями и наполняла воспоминаниями. Прям книга-подруга, которую давно не видела и так соскучилась :)

[Viky Prudkovskaya · Rating 1 out of 5]

Книга простенькая, похода больше на личный дневник. Язык достаточно бедненький, описано все очень скучно, не Набоков, разочарована. Для её зашкаливающей цены 25 евро, хотя понятно что малый тираж стоит дорого, но оно того не стоит если вы только не родственник или друг автора.

[Maryna Ponomaryova · Rating 4 out of 5]

Авторка любить красу, якість, приємні та спокійні емоції, це видно вже з розкішного видання з ілюстраціями. Дійсно, книга-емоція, яка підкорює живими образами, вдалими картинками, порівняннями, деталями. Особливо сподобались паралелі між сучасним Парижем і Херсонським дитинством - адже ми сприймаємо все через палітру відчуттів та асоціацій з наших попередніх життів. Хотілось би українською, але що вже. Люди відчувають і пишуть різними мовами, і це видно у тексті і між рядками.

[Mariana · Rating 3 out of 5]

Книжка-інстаграм.
Як і будь-який інстаграм, ця книжка не показує всієї історії і є відображенням реальності тільки при певному ракурсі - це, як і книжка, не про Париж, а про подорож героїні. Істинне проривається на полях, або витілає за рамку за секунду до "клац" як то "ощущение непричастности к чему-то важному" (с).
Якщо ви візуал але втомились скролити - можна "візуально" почитати.
З мінімум сюжету, зате дуже гарно.

[Anastasia Reznichenko · Rating 5 out of 5]

Книга - образ. Авторка пише надзвичайно детально, передаючи власні емоції та враження.
Сюжету, як такого, нема. Це більше схоже на розповідь подруги, яка 4 роки прожила в Парижі, повернулася, і, за бокалом розового вина в дощовий вечір, вирішила розказати, як їй жилося у цьому місті.
Особисто мені враження від міста, якого я не бачила, але ще досі мрію зустріти, не змінило. Не будучи там ніколи, я таким його і уявляла. Єдину корисну істину зрозуміла - навіть якщо там жити, не можливо дослідити місто повністю. Не можливо насолодитися усим, що там є.
Від такої думки стає легше, бо я розумію, що ні фізично, ні матеріально, не зможу пірнути в це місто так, як мені того хотілося. За це полегшення я дуже вдячна.
Висновок.
Підписалася на авторку в інстаграмі. Можливо, якось прочитаю і другу її книгу.

[Kate Kropyva · Rating 1 out of 5]

Дуже посередня та нецікава. Набір кліше

[Diana · Rating 5 out of 5]

The best book for Saturday evening. It was very hard not to keep tickets to Paris right after the reading.

[Maryna Biryukova · Rating 2 out of 5]

Вот ни о чем, какой-то сумбурный набор слов и перескакивание с одного места на другое. Просто описание - тут прошла, тут съела эклер, тут выгуливают собак, тут парк и барахолка. Отсылки к Украине заходят хорошо, есть хоть какие-то эмоции. Но остальное, просто неинтересно. Для людей с большой фантазией, потому что, кроме названия кафе, улицы и что они в Париже, информации, а тем более эмоций, связанных с этим местом, книга не передаёт.

[Tanya Kaplun]

Однажды, я услышала меткое определение Парижа. Одна девушка, иммигрант, говорила другим, что Париж возможно всегда "выстроить" под себя. Он обладает такой высокой пластичностью и многореальностью, что каждый, живущий в нем, может вылепить свой собственный Париж.
Книга Ольги Котрус "Город, который меня съел" представляет один из таких 'Парижей' - личный, камерный, время от времени пересекающийся с чужими одновременно похожими и непохожими 'Парижами'.
Мягкое, неспешное повествование ведёт пешеходными мостами, узкими улицами, тихими залами вдоль картин, останавливает в кафе с приглушённым светом, на перекрёстках с многоликой толпой, возвращает в прошлое, то далекое прошлое до Парижа, до взрослого мира, где было нам сладко, тепло и чудесно от первого снега, варенья из чайных роз, от несложности жизни самой.
Книгу дополняют и наполняют впечатления - иллюстрации акварелью, авторства Насти Калкатын.
Тем не менее, не стоит ожидать от книги развития сюжета и формата большой литературы. Книга описательная, в формате, близком к блогу, с визуальным наполнением и ощущением, что в неё вложено много сил, внимания и эмоций.
Время чтения позволяет провести несколько гармоничных часов в городе, с которым не всегда легко примириться.

[Glju4ok · Rating 4 out of 5]

це скоріше розмова з давньою подругою. з такою... з дитинства, що багато пережито разом емоцій і так само багато днів (місяців і років уже) не бачились. А з келихом вина можна багато пригадати, розказати, подумати і придумати. Про Париж, про дитинство, про близьке, дороге і рідне. Гарно написана і прекрасно читається. але мені трохи не вистачило в ній кохання. такого справжнього, яке буває між двома людьми... там є багато любові із містом, і все ж, для мене вона трохи безособистісна... тому 4.

[Gala · Rating 5 out of 5]

читаєш її повільно, ніби їсиш маленьке французьке тістечко 🥐🥐🥐 не хочеш пропустити жодної крихти, насолоджуєшся кожним моментом
приголомшливі описи, ніби ти сам знаходишся, у тому місті
я була в ньому рівно два рази, і обидва поїздом, вірніше при пересадках з літака на літак, і читаючи сторінки цієї книги я весь час поверталася у ті далекі подорожі.
ще мене дуже вразило оформлення книги, такого я не чекала, її можна просто гортати і розглядати, мріючи, думаючи, замислюючись про прочитане

[Alexandra Kaminska · Rating 4 out of 5]

Для меня это история не совсем про Париж - может, потому что я из тех редких персон, для которых город не был мечтой. Он чудесен, уникален, впечатляет величием - просто не мой. Потому, наверное, в книге я увидела именно то, чего ожидала - девушку в поиске через призму города. У Ольги легкий живой стиль, потому книга и правда очень быстро кончается:)

[Anya Semenenko · Rating 5 out of 5]

Когда-то Париж был мечтой. Побывав в нем всего лишь 3 дня, не успела прочувствовать город. Ольга Котрус предоставляет нам возможность посмотреть на этот столицу Франции её глазами, ощутить то, что чувствовала она, и пройтись по уютным улочкам такого знакомого города.

[Anna Ustynova]

навмисно не ставлю оцінку в рейтингу, адже подібні книжки важко оцінювати. книжка сподобалась, і це головне. не вдалось мені пожити в Парижі довше 5 днів поспіль, але за 3 візити встигла полюбити це місто, тому емоції авторки мені дуже близькі

[Maria Shuliak · Rating 5 out of 5]

Чудесная, душевная и очень трогательная книга-путешествие, которую жаль дочитывать. Спасибо Ольге за ее Париж! Сильно жду продолжения.

[Natalia · Rating 5 out of 5]

Идеальная зарисовка в духе Франсуазы Саган - немного грустная, полная аллюзий и очень узнаваемых реминисценций. В свою следующую поездку обязательно запланирую маршруты, упомянутые в книге.

[Alice Malahova · Rating 4 out of 5]

Книга-настроение, которую можно прочесть за долгим ужином или завтраком, и не заметить, как она закончится. Можно перечитывать сколько угодно раз и всегда открывать что-то новое для себя.

[Iryna Bielous · Rating 5 out of 5]

Захотелось в Париж ещё раз.
Только обязательно на несколько сезонов.

[Zheeenka · Rating 3 out of 5]

Прочитала за день,довольно лёгкая ненапряжная книга.наверно имеет смысл читать по пути в Париж,чтобы сразу окунутся в атмосферу города и пройтись по знаковым местам,улочкам и ресторанчикам

[Alina Renko · Rating 4 out of 5]

два часа читаешь красивый текст из инсты про жизнь и города, но сделано красиво и приятно

[Irina Nyrka · Rating 5 out of 5]

Очень легкая, атмосферная книга-настроение о Париже глазами автора

[Dasha Telushko · Rating 4 out of 5]

Свет от лампы вчера так чётко освещал и без того белоснежные страницы книги, что это все больше походило на включённый проектор.
Фотографии сменялись очень медленно ведь за каждой из них была маленькая история: будь то консьержка, протирающая витражные окна парадной, прыжок в последний поезд метро или новогодняя ночь у моста с игристым вином в маленьких бутылочках. Оля так пишет, что воображение до мелочей рисует эти особенные фотографии в альбоме. Такие они живые, такие приятные. Совсем не хотелось заканчивать читать. Будто, перелистнув последнюю страницу, тебя заставят уехать из Парижа и позволят только вспоминать.
Оставила их для себя непрочитанными на сегодня, чтобы с мягким хрустом открыть когда поеду гулять по своему городу, обёрнутому в осень.

[heyiitskatie · Rating 4 out of 5]

люблю Париж і завжди готова на будь-яке побачення з ним, особливо літературне. Було приємно читати думки і роздуми Олі про місто, про її відчуття міста і себе в цьому місті; для мене це завжди про сокровенне, від того і дуже цінне.

[Lilz · Rating 1 out of 5]

Явно не тягне на книгу
Просто довгий пост в соцмережі
Не стало сили дочитувати
Ні про що. Ні сюжету, ні сенсу
Купила лише заради прекрасних ілюстрацій