What do you think?
Rate this book
Палімпсест #1
Стожар
Читач цього роману-фентезі потрапить до світу Патрії — держави, якої давно вже не існує. Але на землях якої переплелись давньоукраїнські імена, вишивані сорочки та холодна зброя з прихованими механізмами, що готові от-от показати свою міць. Тут панують нещадні белати, а в далеких лісах Дикого краю сплять скелі з обличчями велетнів.
Це роман про злість, жорстокість і любов. Це книга-клубок з історій, справжній палімпсест з прихованими рядками, в якому однієї миті видається, що знаєш про персонажа або ситуацію геть усе, а в наступну — ставиш собі питання: а чи довго ще до наступного розділу — можливо, там буде трохи більш відхилено завісу сюжету?
Це роман про злість, жорстокість і любов. Це книга-клубок з історій, справжній палімпсест з прихованими рядками, в якому однієї миті видається, що знаєш про персонажа або ситуацію геть усе, а в наступну — ставиш собі питання: а чи довго ще до наступного розділу — можливо, там буде трохи більш відхилено завісу сюжету?
432 pages, Hardcover
First published January 1, 2017
3 people are currently reading
113 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 29 of 29 reviews
August 22, 2020
Upd.: Освіжила в пам'яті, можна зі спокійною душею пірнати в другу частину 🤗
---
Ну не можна так робити!
⠀
Не можна так захоплювати щире читацьке серце, а тоді обривати розповідь на найцікавішому місці!
⠀
Тепер я молюся, щоб у бібліотеці знайшлася і друга частина, бо інакше купувати прийдеться дві 😅
⠀
«Стожар» вартий бути перекладеним на десятки мов та продаватися поряд з популярними у світі янг-едалтівськими фентезійними книгами усіх цих Коллінз, Авеярд, Маас і т.д. А ще, я думаю, його б зацінив Джордж Мартін 🤫
⠀
А зараз я вас заінтригую 😉
⠀
Що відрізняє видуманий Яриною Каторож світ від усіх таких же творінь згаданих вище авторів? Ні, не те, що «Стожар» - не дистопія з альтернативним баченням майбутнього («Голодні ігри», «Багряна королева»). Локації цієї книги все ж нагадують більше «Гру престолів». І є щось в ній від мого улюбленого «Скляного трону».
⠀
(!) Цей світ тісно переплетений з нашим. Схожий чимось на розвиненішу Київську Русь, але межа тонка між ним та, наприклад, Львовом. Так. І це було несподіванкою для мене 😳
⠀
Ах! Як же я люблю розповіді про паралельні світи. А цей, виявляється, так близькооо.
⠀
Хочу ще!
P.S. А ще я тут побачила переграні теми трагічної історії нашої Батьківщини.
---
Ну не можна так робити!
⠀
Не можна так захоплювати щире читацьке серце, а тоді обривати розповідь на найцікавішому місці!
⠀
Тепер я молюся, щоб у бібліотеці знайшлася і друга частина, бо інакше купувати прийдеться дві 😅
⠀
«Стожар» вартий бути перекладеним на десятки мов та продаватися поряд з популярними у світі янг-едалтівськими фентезійними книгами усіх цих Коллінз, Авеярд, Маас і т.д. А ще, я думаю, його б зацінив Джордж Мартін 🤫
⠀
А зараз я вас заінтригую 😉
⠀
Що відрізняє видуманий Яриною Каторож світ від усіх таких же творінь згаданих вище авторів? Ні, не те, що «Стожар» - не дистопія з альтернативним баченням майбутнього («Голодні ігри», «Багряна королева»). Локації цієї книги все ж нагадують більше «Гру престолів». І є щось в ній від мого улюбленого «Скляного трону».
⠀
(!) Цей світ тісно переплетений з нашим. Схожий чимось на розвиненішу Київську Русь, але межа тонка між ним та, наприклад, Львовом. Так. І це було несподіванкою для мене 😳
⠀
Ах! Як же я люблю розповіді про паралельні світи. А цей, виявляється, так близькооо.
⠀
Хочу ще!
P.S. А ще я тут побачила переграні теми трагічної історії нашої Батьківщини.
June 20, 2019
Книгу я починала читати з великим упередженням у першу чергу з-за анотації.
Якби героям було трохи менше років, я б визначила «Стожар» як стовідсотковий янг-едалт. Тут і попаданство, і рідкісний дар, який потрапляє до звичайної людини зненацька, і заплутані любовні лінії, і відтінки антиутопії з жорсткою системою стосунків поневолювачі-поневолені-повстанці, і закриті школи, де з дітей роблять машин-убивць. Нічого не нагадує? Тобто, все це я вже читала в дивергентах-голоднихіграх-багрянихкоролевах-і так далі.
Я розумію, що «Стожар» - перша книга в трилогії, тому можу пробачити той факт, що в реальному часі відбувається майже нічого. Натомість більшість тексту – минуле головних героїнь, яке пояснює як вони опинилися там, де опинилися. Дуже багато подробиць, імен, кольорів волосся та очей. Не знаю наскільки важливо це все для наступних книг, чи вплине це на розвиток подій.
Тепер щодо атмосфери та колориту. Всі зі шкіри пнуться і запевняють, що це «українське фентезі» бла-бла-бла. Жорстокий обман. Крім відносносно слов’янських імен (Всеволод, Лада та Ждан існують поруч з Тиграном, Ханною та Адамом) з автентикою сутужно. До логіки самого світу у мене взагалі багато питань, але знову таки, це перша книга, далі всі прогалини можна закрити.
І до хорошого. Читається книга доволі легко, мова автора приємна. Розділи про закриті школи були цікавими. Взагалі моє враження скоріше позитивне, такого у сучасній українській я ще не читала, з продовженням ознайомлюсь.
Якби героям було трохи менше років, я б визначила «Стожар» як стовідсотковий янг-едалт. Тут і попаданство, і рідкісний дар, який потрапляє до звичайної людини зненацька, і заплутані любовні лінії, і відтінки антиутопії з жорсткою системою стосунків поневолювачі-поневолені-повстанці, і закриті школи, де з дітей роблять машин-убивць. Нічого не нагадує? Тобто, все це я вже читала в дивергентах-голоднихіграх-багрянихкоролевах-і так далі.
Я розумію, що «Стожар» - перша книга в трилогії, тому можу пробачити той факт, що в реальному часі відбувається майже нічого. Натомість більшість тексту – минуле головних героїнь, яке пояснює як вони опинилися там, де опинилися. Дуже багато подробиць, імен, кольорів волосся та очей. Не знаю наскільки важливо це все для наступних книг, чи вплине це на розвиток подій.
Тепер щодо атмосфери та колориту. Всі зі шкіри пнуться і запевняють, що це «українське фентезі» бла-бла-бла. Жорстокий обман. Крім відносносно слов’янських імен (Всеволод, Лада та Ждан існують поруч з Тиграном, Ханною та Адамом) з автентикою сутужно. До логіки самого світу у мене взагалі багато питань, але знову таки, це перша книга, далі всі прогалини можна закрити.
І до хорошого. Читається книга доволі легко, мова автора приємна. Розділи про закриті школи були цікавими. Взагалі моє враження скоріше позитивне, такого у сучасній українській я ще не читала, з продовженням ознайомлюсь.
November 2, 2022
Я сама не очікувала, що мені аж так сподобається, але "Стожар" проковтнула за декілька днів (а потім більше тижня тягнула з відгуком, ага) і вже не терпиться взятися за продовження.
Я вже згадувала в коментарях, що ця книжка це досить класичне фентезійне YA, в тих його ранніх найкращих проявах.
Ми починаємо історію від імені Анни - дівчини, що прийшла до тями в невідомому їй світі, втратила пам'ять та власне й імені свого не пам'ятає. Її знаходить Тигран і забирає з собою до свого поселення, куди категорично заборонено приводити чужаків і порушення правила карається смертю. Але Тигран вирішує ризикнути, бо має достатньо підстав вважати незнайомку Стожаром - людиною, наділеною магічними здібностями, які зникли з їхнього світу понад 800 років тому, коли нещадна імперія Циркута завоювала державу Патрію та стерла усі згадки про неї з пам'яті людей. Лише дрібні поселення непідкорених, які проживають на окраїнах імперії зберегли пам'ять про минуле та Стожарів і саме до них потрапляє Анна.
Паралельно до лінії Анни, ми маємо сюжетну лінію другої головної героїні цієї історії - Ханни. І саме Ханна справді затягнула мене в цю історію. Ханна - метейка, жителька Циркути, але належить до підкорених народів. Виконуючи військову повинність імперії, Ханна ще в підлітковому віці вирушає на навчання до військової школи, щоб потім, відслуживши ще 10 років, мати змогу повернутися додому до батьків та хворобливого молодшого брата, місце якого і займає Ханна.
Отак описавши її сюжетну лінію, може бути й незрозуміло чому саме Ханнина зачепила мене більше, але справа тут саме в Ханні. Вона персонажка за якою дуже цікаво спостерігати, з сірою моральністю, несподіваними рішеннями і саме таким рівнем егоїзму, який я люблю в героях ( трошки нагадала мені мою любу Катніс), тому про все її навчання в школі та подальшу службу я читала з величезним задоволенням + саме її сюжетна лінія дає нам глибше розуміння світобудови, класової системи та привідкриває завісу над тим, що сталося з Патрією.
Звісно, Анна та Ханна пов'язані і не тільки схожими іменами та ідентичними обличчями, але про це, припускаю, мені розкажуть більше у продовженні, бо 'Стожар' розкриває нам кожну з героїнь окремо і тільки насамкінець дозволяє їм нарешті зустрітися. Їхня спільна подорож починається і мені ну дуже цікаво в якому напрямку вона рухатиметься.
Я вже згадувала в коментарях, що ця книжка це досить класичне фентезійне YA, в тих його ранніх найкращих проявах.
Ми починаємо історію від імені Анни - дівчини, що прийшла до тями в невідомому їй світі, втратила пам'ять та власне й імені свого не пам'ятає. Її знаходить Тигран і забирає з собою до свого поселення, куди категорично заборонено приводити чужаків і порушення правила карається смертю. Але Тигран вирішує ризикнути, бо має достатньо підстав вважати незнайомку Стожаром - людиною, наділеною магічними здібностями, які зникли з їхнього світу понад 800 років тому, коли нещадна імперія Циркута завоювала державу Патрію та стерла усі згадки про неї з пам'яті людей. Лише дрібні поселення непідкорених, які проживають на окраїнах імперії зберегли пам'ять про минуле та Стожарів і саме до них потрапляє Анна.
Паралельно до лінії Анни, ми маємо сюжетну лінію другої головної героїні цієї історії - Ханни. І саме Ханна справді затягнула мене в цю історію. Ханна - метейка, жителька Циркути, але належить до підкорених народів. Виконуючи військову повинність імперії, Ханна ще в підлітковому віці вирушає на навчання до військової школи, щоб потім, відслуживши ще 10 років, мати змогу повернутися додому до батьків та хворобливого молодшого брата, місце якого і займає Ханна.
Отак описавши її сюжетну лінію, може бути й незрозуміло чому саме Ханнина зачепила мене більше, але справа тут саме в Ханні. Вона персонажка за якою дуже цікаво спостерігати, з сірою моральністю, несподіваними рішеннями і саме таким рівнем егоїзму, який я люблю в героях ( трошки нагадала мені мою любу Катніс), тому про все її навчання в школі та подальшу службу я читала з величезним задоволенням + саме її сюжетна лінія дає нам глибше розуміння світобудови, класової системи та привідкриває завісу над тим, що сталося з Патрією.
Звісно, Анна та Ханна пов'язані і не тільки схожими іменами та ідентичними обличчями, але про це, припускаю, мені розкажуть більше у продовженні, бо 'Стожар' розкриває нам кожну з героїнь окремо і тільки насамкінець дозволяє їм нарешті зустрітися. Їхня спільна подорож починається і мені ну дуже цікаво в якому напрямку вона рухатиметься.
May 6, 2019
Книга написана в жанрі фентезі (+ попаданці). Історія все ж більше для жіночої аудиторії, оскільки вона про любов-кохання та непрості дівочі долі. Також в книзі є цікавий фентезійний світ, Львів без кави (бо занадто він вже пройнятий її ароматом), кілька чоловіків та заплутана історія, в кінці якої ви гарантовано отримаєте читацьке "ВАУ". Мені сподобалось.
November 25, 2020
Ковтнула. Все ще люблю цю історію.
Read
September 6, 2020Лінія Ханни була прекрасна (як тут багато хто й писав). Розвиток персонажа яскраво простежувався і за ним було цікаво спостерігати, і загалом її лінія дуже захоплива.
А от Анна - не моє (як і всі попаданці, але в укр.автора я таки вирішила почитати текст із таким персонажем).
Радує: цей перший том - не просто зав'язка, як то часто бува, що читаєш, і відчуття, наче видушували із себе, аби тільки з того трилогія вийшла. Тут же, на щастя, в житті Ханни відбувається купа всього.
Більше про Ханну напишу на інсті, а тут трохи про дивне: 700-літня імперія, в якій ще досі є умовні повстанці - задовгий період часу як на звичайних людей, а не безсмертних ельфів. І метрична система з кілометрами якось не сильно гармоніювала з умовно слов'янським світом, але то таке (редактор міг би й краще постаратися, to my mind).
А от Анна - не моє (як і всі попаданці, але в укр.автора я таки вирішила почитати текст із таким персонажем).
Радує: цей перший том - не просто зав'язка, як то часто бува, що читаєш, і відчуття, наче видушували із себе, аби тільки з того трилогія вийшла. Тут же, на щастя, в житті Ханни відбувається купа всього.
Більше про Ханну напишу на інсті, а тут трохи про дивне: 700-літня імперія, в якій ще досі є умовні повстанці - задовгий період часу як на звичайних людей, а не безсмертних ельфів. І метрична система з кілометрами якось не сильно гармоніювала з умовно слов'янським світом, але то таке (редактор міг би й краще постаратися, to my mind).
February 13, 2020
Довелося записатися у ще одну бібліотеку, аби нарешті відкопати першу частину з трилогії. І от тепер коли друга вже лежить в стосику книжок біля ліжка можна й відгук написати.
Почну з того що не сподобалося, бо його насправді дуже й дуже мало і це швидше мої особисті трігерчики, які дратують в літературі. Одним з таких трігерчиків є попаданці в чарівний світ. При чому попаданці випадкові без великої на те вмотивації і великих старань. Просто такого було вже багато-пребагато і мені дуже не хотілося покидати такий гарний світ і переноситися в сучасність. Але потім звиклося-стерпілося і загалом не так все було й погано.
Друге що трішки різало очі це використання не надто оригінальних сюжетних ходів і схем. Звісно, ці схеми успішно працюють в багатьох інших книжках і я не проти якщо щось повторюється, але по-новому оброблено. Сама книга написана дуже й дуже майстерно, все працює як годинничок, всі персонажі на своїх місцях, всі рушниці правильно підвішені, але хотілося б трішки більше чогось такого суто нового. Навіть якщо це бу��уть якісь дрібнички. Наприклад розділ де Ханна біжить до школи Дарвенхардців дуже подібний до Голодних Ігор і це ок, але якби рана була не на нозі і відбувалися там події з якимись цікавими деталями, як на мене, було б ефектніше.
Тепер до похвали.
1. Книженція немаленька, але в ній немає зайвого. Немає пустих діалогів, немає непотрібних описів, сцент і т.д. Через це доволі великий об'єм читається швидко і легко.
2. Головні героїні. Дуже гарно працює розповідь від першої особи. Це не скочується ні в надмірні страдашки, ні в пафос, ні в мері с'юшне самолюбування. Характери гарно пропрацьовані, видно розвиток персонажів, їхні переживання виглядають правдоподібно, їм співпереживаєш. Обидві дівчини сильні і це видно не лише через їхні слова, вчинки теж адекватні, логічні. Приємно бачити сильних жіночих героїнь.
3. Любовні та напівлюбовні лінії. Їх багато, вони різні, кожну відчуваєш по-різному і їм віриш. Вони не зводяться до сліпого обожнювання, показані багатогранно і не завжди однозначно. Особливо мені сподобалося як ненав'язливо описано стосунки Анни і Тиграна та Ханни з Ільясом. Через такі додаткові лінії героїні виглядають дуже живими.
4. Елементи фентезі-світу. Мені сподобалися гіганти, гнізда, в яких можна спати, підземні поселення. З перших сторінок я легко поринула у Патрію.
5. Імена. Ех і не легка ж це справа підбирати українські імена для фентезі. Але ж Вишена, Ільяс, Дар, Воля, Маїна... Ну а в чоловіків з ім'ям Ярий я, здається, просто приречена закохуватися щоразу заново. Маю особисту слабкість до імен на "я".
6. Сюжет. Щоб не писати якихось банальностей типу: динамічно, захопливо, я просто скажу, що всі сцени дуже гарно і розумно побудовані.
Почну з того що не сподобалося, бо його насправді дуже й дуже мало і це швидше мої особисті трігерчики, які дратують в літературі. Одним з таких трігерчиків є попаданці в чарівний світ. При чому попаданці випадкові без великої на те вмотивації і великих старань. Просто такого було вже багато-пребагато і мені дуже не хотілося покидати такий гарний світ і переноситися в сучасність. Але потім звиклося-стерпілося і загалом не так все було й погано.
Друге що трішки різало очі це використання не надто оригінальних сюжетних ходів і схем. Звісно, ці схеми успішно працюють в багатьох інших книжках і я не проти якщо щось повторюється, але по-новому оброблено. Сама книга написана дуже й дуже майстерно, все працює як годинничок, всі персонажі на своїх місцях, всі рушниці правильно підвішені, але хотілося б трішки більше чогось такого суто нового. Навіть якщо це бу��уть якісь дрібнички. Наприклад розділ де Ханна біжить до школи Дарвенхардців дуже подібний до Голодних Ігор і це ок, але якби рана була не на нозі і відбувалися там події з якимись цікавими деталями, як на мене, було б ефектніше.
Тепер до похвали.
1. Книженція немаленька, але в ній немає зайвого. Немає пустих діалогів, немає непотрібних описів, сцент і т.д. Через це доволі великий об'єм читається швидко і легко.
2. Головні героїні. Дуже гарно працює розповідь від першої особи. Це не скочується ні в надмірні страдашки, ні в пафос, ні в мері с'юшне самолюбування. Характери гарно пропрацьовані, видно розвиток персонажів, їхні переживання виглядають правдоподібно, їм співпереживаєш. Обидві дівчини сильні і це видно не лише через їхні слова, вчинки теж адекватні, логічні. Приємно бачити сильних жіночих героїнь.
3. Любовні та напівлюбовні лінії. Їх багато, вони різні, кожну відчуваєш по-різному і їм віриш. Вони не зводяться до сліпого обожнювання, показані багатогранно і не завжди однозначно. Особливо мені сподобалося як ненав'язливо описано стосунки Анни і Тиграна та Ханни з Ільясом. Через такі додаткові лінії героїні виглядають дуже живими.
4. Елементи фентезі-світу. Мені сподобалися гіганти, гнізда, в яких можна спати, підземні поселення. З перших сторінок я легко поринула у Патрію.
5. Імена. Ех і не легка ж це справа підбирати українські імена для фентезі. Але ж Вишена, Ільяс, Дар, Воля, Маїна... Ну а в чоловіків з ім'ям Ярий я, здається, просто приречена закохуватися щоразу заново. Маю особисту слабкість до імен на "я".
6. Сюжет. Щоб не писати якихось банальностей типу: динамічно, захопливо, я просто скажу, що всі сцени дуже гарно і розумно побудовані.
August 14, 2018
12/2018: книга перша “Стожар” Ярина Каторож, Трилогія «Палімпсест», «Видавнича група КМ-БУКС», 2017.
.
ЧИТАТИ 👨🏼💻: 4/5 ( ⭐️⭐️⭐️⭐️).
.
Коли я тільки почала «Стожар», перші 60-100 сторінок були досить цікавими, але йшли трошки складно. Я не могла влитися у всю фентезійну атмосферу на 100%. Книга мене трошки розбурхала 🧐 Було кілька моментів, які мене збивали з загального настрою. Діалоги місцями не переконували. Але, коли я швидко перескочила цей рубіж - воно дійсно було того варте ☝🏻📖.
Я не буду описувати сюжет книги, його можна легко знайти і прочитати. Що особисто мене вразило - це те, що всі героі дуже палкі, живі і абсолютно неоднозначні. Вони ростуть і змінюються разом із сюжетом, природньо і гармонічно. Ситуаціі і наслідки - дуже неочікуванні, сюжет майже неможливо передбачити! Взагалі я не знудилася навіть на одній сторінці. Не було бажання щось пропустити. Мозок не відключався і не пропускав рядки.
Як на мене, це цікавий мікс украінського фентезі, «Голодних ігор» та «Ігор престолів». Так, так! Шанувальники цих книг я думаю оцінять роботу Каторож 🔥.
Я прочитала цю книгу вже після того, як іі прочитала моя мама ✊🏻Моя мама не любить фентезі взагалі))) ні в книгах, ні в фільмах 👎🏻але ій дуже сподобався серіал «Ігри престолів» 👌🏻😆 і книги «Стожар» і «Альянс» трилогіі «Палімпсест»! А це щось, та й значить.
Моє щастя, що я вже маю на руках другу книгу трилогіі 🙌🏻 я дуже не люблю чекати, якщо мені щось дуже сподобалося, а інтриги тут вистачає.
.
Книгу я замовила у автора @katorozhart особисто через Instagram, отримала дуже швидко з автографом і чарівною листівочкою (фото #2).
.
Також читаючи заглядала на іі сторінку, щоб побачити нариси головних героів, які автор постійно публікує 👍🏻.
.
ЧИТАТИ 👨🏼💻: 4/5 ( ⭐️⭐️⭐️⭐️).
.
Коли я тільки почала «Стожар», перші 60-100 сторінок були досить цікавими, але йшли трошки складно. Я не могла влитися у всю фентезійну атмосферу на 100%. Книга мене трошки розбурхала 🧐 Було кілька моментів, які мене збивали з загального настрою. Діалоги місцями не переконували. Але, коли я швидко перескочила цей рубіж - воно дійсно було того варте ☝🏻📖.
Я не буду описувати сюжет книги, його можна легко знайти і прочитати. Що особисто мене вразило - це те, що всі героі дуже палкі, живі і абсолютно неоднозначні. Вони ростуть і змінюються разом із сюжетом, природньо і гармонічно. Ситуаціі і наслідки - дуже неочікуванні, сюжет майже неможливо передбачити! Взагалі я не знудилася навіть на одній сторінці. Не було бажання щось пропустити. Мозок не відключався і не пропускав рядки.
Як на мене, це цікавий мікс украінського фентезі, «Голодних ігор» та «Ігор престолів». Так, так! Шанувальники цих книг я думаю оцінять роботу Каторож 🔥.
Я прочитала цю книгу вже після того, як іі прочитала моя мама ✊🏻Моя мама не любить фентезі взагалі))) ні в книгах, ні в фільмах 👎🏻але ій дуже сподобався серіал «Ігри престолів» 👌🏻😆 і книги «Стожар» і «Альянс» трилогіі «Палімпсест»! А це щось, та й значить.
Моє щастя, що я вже маю на руках другу книгу трилогіі 🙌🏻 я дуже не люблю чекати, якщо мені щось дуже сподобалося, а інтриги тут вистачає.
.
Книгу я замовила у автора @katorozhart особисто через Instagram, отримала дуже швидко з автографом і чарівною листівочкою (фото #2).
.
Також читаючи заглядала на іі сторінку, щоб побачити нариси головних героів, які автор постійно публікує 👍🏻.
July 22, 2019
Дочитала "Стожар" Ярина Каторож. Як ви знаєте, Ярина малює мені ілюстрації, але зацікавилася я зовсім з інших причин: по-перше, з'ясувалося, що і у мене, і у неї є двійники, а потім виявився кейс з Генрі Кевілом, то я була приречена прочитати цю книжку. І якось так сталося, що я буквально пірнула у неї.
"Стожар" - перша книга трилогії, у ній переповідаються історії головних героїнь - Анни і Ханни. Власне, це суцільний флешбек, лише на початку і в кінці історія йде у теперішньому часі. Місце дії - землі імперії Циркути, що підкорила кілька народів та майже стерла їхні національні відмінності. Одна з дівчат має надзвичайні здібності стожарів - чарівників, що зникли багато століть тому. Інша - учениця військової школи, де з дітей пригноблених народів роблять службових псів для пригноблення.
Дуже важко не почати з "Ханна! Ханна! Ви знаєте, там є Ханна, і вона така, яких не пишуть українські автори! Там є Ханна!", тож спробую коротко і по пунктах, що сподобалося, а що ні.
Що мене занепокоїло чи напрягло:
1. Не люблю порівнювати книжки і казати ОТ ДИВІТЬСЯ, ЯК СХОЖЕ, бо іноді автор про це і не замислювався, але ніде правди діти - "Стожар" дуже схожий і на Голодні ігри, і на Дивергента, і на ще ряд інших янґ-едалтових книжок. Це моя головна претензія. Мене подекуди це засмучувало, але оскільки я люблю "Голодні ігри", то частину про Сколіс і Дарвенхард читала із захопленням не тільки через Ханну. І все ж - ви маєте бути до цього готові.
2. Мене не зачепила історія Анни. Взагалі. Така звичайна і трохи притягнута за вуха. Я її прочитала в пів ока і хотіла вже скоріше повернутися до світу Патрії і Циркути.
3. Не люблю чіплятися до дрібниць, але тут якась мішанина з іменами. Якщо патрійці - це аналог давньослов'янських племен, то як пов'язані із слов'янами імена Тигран (вірменське ім'я) і Ханна (західноєвропейський аналог імені Анна)? Чому Всевлад, будучи не патрійцем, а белатом, Всевлад, а всі інші белати мають імена іншого походження? Чому белат Ярий - Ярий? Хто в нас Ільяс (який єдиний має акцент), поширене на Кавказі ім'я. Можливо, цьому буде пояснення в наступних книжках.
Що потішило:
1. Стиль. У мене є специфічний показник якості тексту - це коли мова ллється так, що нічого не хочеться прибрати, скоротити чи переформулювати. Стиль Ярини мені нагадує воду - ти по ньому пливеш, і от листочок повз проплив, ось лілії, а там гарні скелі, і ти захоплюєшся історією, а не чіпляєшся за борти, аби пройти пороги кучерявих речень із "красівостями". Усе на своїх місцях, усе ладне.
2. Романтизм. Текст надзвичайно романтичний. В одній з рецензій прочитала, що це не жіноче, а "дівоче фентезі". Я б сказала, що це саме такий янґ-едалт, яким я собі його уявляю, де персонажам не по 17, але історія орієнтована саме на 16-25 років. Тут багато переживань, випробувань, жертовності, патріотичних мотивів. Власне, якщо це історія, яку з власних уст розповідають дві молоді дівчини - чи може вона бути інакшою? Навряд. Дуже переконливо.
3. Ну, і, нарешті, Ханна. 1 частину я читала з цікавістю, але без особливого захоплення. Натомість, коли почалася 2 частина, де йшлося про дівчину, яка була змушена піти у військову школу для підлітків, я буквально гулькнула, як у вир. Ханна вийшла сильним (рідкість для української літератури) і переконливим жіночим персонажем. Вона цілісна, добре показаний її розвиток. Але найбільше подобається те, що вона проходить крізь справжні, а не спрощені випробування. Її не рятують останньої миті якісь роялі чи принци на коні (пам'ятаєте, як я лютувала через "несправжні небезпеки"). Її не жаліють. В одному з епізодів я захотіла зааплодувати, бо рішення і виконання було дуже сміливим. Щоправда, як на таке важке життя у Ханни забагато романтичних захоплень, але менше з тим. Обидві частини, що розповідалися від її особи, мені легли найкраще, і, що особливо тішить, я думала про неї навіть після того, як покидала книжку.
Підсумовуючи, я б сказала, що Ярина серед інших молодих авторів має всі шанси стати справжньою зіркою української літератури, і я сподіваюся, що наступні частини трилогії мене так само потішать.
"Стожар" - перша книга трилогії, у ній переповідаються історії головних героїнь - Анни і Ханни. Власне, це суцільний флешбек, лише на початку і в кінці історія йде у теперішньому часі. Місце дії - землі імперії Циркути, що підкорила кілька народів та майже стерла їхні національні відмінності. Одна з дівчат має надзвичайні здібності стожарів - чарівників, що зникли багато століть тому. Інша - учениця військової школи, де з дітей пригноблених народів роблять службових псів для пригноблення.
Дуже важко не почати з "Ханна! Ханна! Ви знаєте, там є Ханна, і вона така, яких не пишуть українські автори! Там є Ханна!", тож спробую коротко і по пунктах, що сподобалося, а що ні.
Що мене занепокоїло чи напрягло:
1. Не люблю порівнювати книжки і казати ОТ ДИВІТЬСЯ, ЯК СХОЖЕ, бо іноді автор про це і не замислювався, але ніде правди діти - "Стожар" дуже схожий і на Голодні ігри, і на Дивергента, і на ще ряд інших янґ-едалтових книжок. Це моя головна претензія. Мене подекуди це засмучувало, але оскільки я люблю "Голодні ігри", то частину про Сколіс і Дарвенхард читала із захопленням не тільки через Ханну. І все ж - ви маєте бути до цього готові.
2. Мене не зачепила історія Анни. Взагалі. Така звичайна і трохи притягнута за вуха. Я її прочитала в пів ока і хотіла вже скоріше повернутися до світу Патрії і Циркути.
3. Не люблю чіплятися до дрібниць, але тут якась мішанина з іменами. Якщо патрійці - це аналог давньослов'янських племен, то як пов'язані із слов'янами імена Тигран (вірменське ім'я) і Ханна (західноєвропейський аналог імені Анна)? Чому Всевлад, будучи не патрійцем, а белатом, Всевлад, а всі інші белати мають імена іншого походження? Чому белат Ярий - Ярий? Хто в нас Ільяс (який єдиний має акцент), поширене на Кавказі ім'я. Можливо, цьому буде пояснення в наступних книжках.
Що потішило:
1. Стиль. У мене є специфічний показник якості тексту - це коли мова ллється так, що нічого не хочеться прибрати, скоротити чи переформулювати. Стиль Ярини мені нагадує воду - ти по ньому пливеш, і от листочок повз проплив, ось лілії, а там гарні скелі, і ти захоплюєшся історією, а не чіпляєшся за борти, аби пройти пороги кучерявих речень із "красівостями". Усе на своїх місцях, усе ладне.
2. Романтизм. Текст надзвичайно романтичний. В одній з рецензій прочитала, що це не жіноче, а "дівоче фентезі". Я б сказала, що це саме такий янґ-едалт, яким я собі його уявляю, де персонажам не по 17, але історія орієнтована саме на 16-25 років. Тут багато переживань, випробувань, жертовності, патріотичних мотивів. Власне, якщо це історія, яку з власних уст розповідають дві молоді дівчини - чи може вона бути інакшою? Навряд. Дуже переконливо.
3. Ну, і, нарешті, Ханна. 1 частину я читала з цікавістю, але без особливого захоплення. Натомість, коли почалася 2 частина, де йшлося про дівчину, яка була змушена піти у військову школу для підлітків, я буквально гулькнула, як у вир. Ханна вийшла сильним (рідкість для української літератури) і переконливим жіночим персонажем. Вона цілісна, добре показаний її розвиток. Але найбільше подобається те, що вона проходить крізь справжні, а не спрощені випробування. Її не рятують останньої миті якісь роялі чи принци на коні (пам'ятаєте, як я лютувала через "несправжні небезпеки"). Її не жаліють. В одному з епізодів я захотіла зааплодувати, бо рішення і виконання було дуже сміливим. Щоправда, як на таке важке життя у Ханни забагато романтичних захоплень, але менше з тим. Обидві частини, що розповідалися від її особи, мені легли найкраще, і, що особливо тішить, я думала про неї навіть після того, як покидала книжку.
Підсумовуючи, я б сказала, що Ярина серед інших молодих авторів має всі шанси стати справжньою зіркою української літератури, і я сподіваюся, що наступні частини трилогії мене так само потішать.
July 26, 2023
Дуже достойний твір. Гарно прописані герої, незвичний світ. Автор пише в такому стилі, що я не повірила, що це українська письменниця. Мені дуже сподобалося. Побігла читати другу частину. Рідко раджу твори для прочитання, але цей РАДЖУ!
December 17, 2019
Сподобались і будова твору, і стиль викладу. Дуже красномовно, підкреслена солов'їність української мови - гарні звороти, плинність слів. Читаєш і наче впиваєшся тією мовою. Паралельно розвивається кілька сюжетів, які, я так розумію, потім складаються в один. Гарно передаються почуття і переживання героїв, наче зазираєш у душу кожному з них, розумієш їх. Книга спонукає читати продовження, адже передчуваєш,що основні події тільки збираються розгортатись.
May 31, 2025
Дуже хороше українське фентезі. Також дуже добре написане. Легко читається. Стожар - людина з надзвичайними можливостями, яка захищає народ від загарбників. Вже 800 років не було жодного Стожара, аж одного дня Шукач знайшов дівчину, яка нічого не пам’ятала, щось говорила незнайомого мовою. А коли хлопець заговорив, то перейшла на його мову навіть не помітивши цього. Так само з текстами. Могла прочитати все різними мовами. Далі до дівчини почала повертатися пам’ять, а паралельно вона вивчала можливості свого тіла.
Дівчинка Ханна з підкореного народу, кожна сім’я якого має дати дитину в солдати. Дівчинка має лише хворого брата, тому вирішує сама стати солдатом. Їй 15 і вона опиняється в дуже жорстокому місці. Але чи лише через брата дівчина зробила таке рішення?
Цікавий світ. Одинадцять підкорених держав, імперія з жорстоким управлінням і винищенням будь яких натяків на непокору. Вигнанці в Дикому лісі, які бережуть пам’ять про незалежність. Стожар та сплячі кам’яні велетні, вовки з людину зростом - це все дуже цікаво.
Дівчинка Ханна з підкореного народу, кожна сім’я якого має дати дитину в солдати. Дівчинка має лише хворого брата, тому вирішує сама стати солдатом. Їй 15 і вона опиняється в дуже жорстокому місці. Але чи лише через брата дівчина зробила таке рішення?
Цікавий світ. Одинадцять підкорених держав, імперія з жорстоким управлінням і винищенням будь яких натяків на непокору. Вигнанці в Дикому лісі, які бережуть пам’ять про незалежність. Стожар та сплячі кам’яні велетні, вовки з людину зростом - це все дуже цікаво.
October 23, 2020
Я зазвичай пишу відгуки на трилогії після останньої книги, але ця історія для мене є магічною захопливою і дивовижно унікальною.
Задум дуже гарний і світ фантастичний. Я взагалі хотіла ставити 5 зірок, проковтнула перших 250 сторінок за 1 вечір, але приміс повсякденного нашого світу для мене був трохи лишнім. Я би так і хотіла залишити історію у тому іншому фентезійному світі без "лева у магічній шафі".
Мені здається, що писалось так, як краще зрозуміє або сприйме дівчина. Я навіть подекуди знайшла у книзі себе. Багато тут про почуття, є основна любовна лінія, чи кілька. Але світ абсолютно унікальний, є також більша картинка, війна, скорений народ.
Герої мені подобаються. Головна героїня. І рішення її які спонтанні, можливо, чи не пояснені насправді відчуваються дуже живими. Бо так воно все десь і відбувається. Я оцінила той факт, що кожний крок не розжовано на тарілці і пояснено, але при цьому стиль написання простий і читається дуже приємно.
Загалом я думаю, що це дуже гарна книжка і рада зустріти цю історію серед українського фентезі.
Задум дуже гарний і світ фантастичний. Я взагалі хотіла ставити 5 зірок, проковтнула перших 250 сторінок за 1 вечір, але приміс повсякденного нашого світу для мене був трохи лишнім. Я би так і хотіла залишити історію у тому іншому фентезійному світі без "лева у магічній шафі".
Мені здається, що писалось так, як краще зрозуміє або сприйме дівчина. Я навіть подекуди знайшла у книзі себе. Багато тут про почуття, є основна любовна лінія, чи кілька. Але світ абсолютно унікальний, є також більша картинка, війна, скорений народ.
Герої мені подобаються. Головна героїня. І рішення її які спонтанні, можливо, чи не пояснені насправді відчуваються дуже живими. Бо так воно все десь і відбувається. Я оцінила той факт, що кожний крок не розжовано на тарілці і пояснено, але при цьому стиль написання простий і читається дуже приємно.
Загалом я думаю, що це дуже гарна книжка і рада зустріти цю історію серед українського фентезі.
March 4, 2019
Янг-едалт з переплетеними сюжеьтними лініями.. Розділи про закриті школи класно описані.
Читалось легко і швидко)
Однознчано - читатиму другу частину, бо залишилось багато питань.
Приємно, що це українська література)
Читалось легко і швидко)
Однознчано - читатиму другу частину, бо залишилось багато питань.
Приємно, що це українська література)
dnf
July 21, 2025dnf 12%
December 18, 2017
Перечитавши купу іноземної літератури в жанрі фентезі (і не тільки), вирішила накінець взятися за вітчизняні творіння. Саму книжку я б віднесла до young adult (для читачів віком 12-18, а подекуди і до 21 року) чи new adult (вік 18-30 років). Надто відвертих чи жорстоких сцен не помітила, тому старше 14 років спокійно можна читати. Скажу чесно, сюжет не є супер-новим, але кожен знайде в цій книзі щось для себе. Підійде як хлопцям, так і дівчатам. Є непогані бойові сцени, є і любовні перипетії, але, на велику мою радість, немає "рожевих шмарклів". Приємно здивували давньоукраїнські імена. Якщо "Стожар" перекладуть англійською, цілком ймовірно, що саме ця автентичність буде фішкою і сприятиме популярності.
Доречі, як би авторка не намагалась, мені все-таки більше сподобалась Ханна :)
Доречі, як би авторка не намагалась, мені все-таки більше сподобалась Ханна :)
June 23, 2017
Не зовсім фентезі, або правильніше не лише фентезі. Історія про жінку написана жінкою. Тут і гордість і пиха, жорстокість і кохання (на щастя без шмарклів). Сподобався стиль і мова. Можливо, не все ідеально і якоїсь крихти не вистачило на повних п'ять зірок, але на 4.99, не менше. Прочитав (фактично проковтнув) з задоволенням. Коли продовження?
June 2, 2018
Починаючи читати цю книгу була пересторога що натраплю на такий собі любовний роман з елементами фентезі та з велики рожевими шмарклями. І дякую авторці що цього не відбулось. Так, є багато любовних ліній і переживань головних героїнь, але без надміри.
Стосовно сюжету та історії. Так, можливо місцями книга нагадує Голодні ігри чи ще якісь серії, але камон. Люди! Направду, це якісне УКРАЇНСЬКЕ фентезі. Аби більше таких книг з'являлось, було б добре.
Нижче в коменті є закид до того, що мало української автентики. А що, треба аби головні герої ходили в шароварах? Особисто я блукав разом з героями УКРАЇНСЬКИМИ лісами та полями, переживав разом з героїнею події в УКРАЇНСЬКОМУ Львові.
Узагальнюючи, хочу сказати, що Стожар - це добротна зав'язка до всієї серії. В книзі знайомимось з попереднім життям головних героїнь, таких в чомусь схожих між собою, але дуже різними в той же час. Одним словом, моя оцінка однозначно 5. Раджу всім читати цей роман.
Пс. Книга закінчується ніби фільм по ТБ - на найцікавішому моменті. Тому, я вже вирушаю за покупкою наступної книги :)
Стосовно сюжету та історії. Так, можливо місцями книга нагадує Голодні ігри чи ще якісь серії, але камон. Люди! Направду, це якісне УКРАЇНСЬКЕ фентезі. Аби більше таких книг з'являлось, було б добре.
Нижче в коменті є закид до того, що мало української автентики. А що, треба аби головні герої ходили в шароварах? Особисто я блукав разом з героями УКРАЇНСЬКИМИ лісами та полями, переживав разом з героїнею події в УКРАЇНСЬКОМУ Львові.
Узагальнюючи, хочу сказати, що Стожар - це добротна зав'язка до всієї серії. В книзі знайомимось з попереднім життям головних героїнь, таких в чомусь схожих між собою, але дуже різними в той же час. Одним словом, моя оцінка однозначно 5. Раджу всім читати цей роман.
Пс. Книга закінчується ніби фільм по ТБ - на найцікавішому моменті. Тому, я вже вирушаю за покупкою наступної книги :)
March 7, 2023
А ви колись перечитували книги? Я почала, адже прочитала цю в 2017 році, але далі чомусь не читала після виходу другої та третьої. Тож позавчора почала, і от перша красуня вже прочитана. Це були неймовірні емоції. Крута книга. Багата емоціями, насичена багатьма подіями. Два героя (Тигран та Ільяс) запали в серце найбільше💞 Хоча, коли вперше читала не було Ільяса, а був Всевлад. З часом змінюються орієнтири...
P. S.: Сьогодні буде продовження إن شاء الله. Файне продовження.
Щиро дякую Ярина Каторож:) І за нагадування: •хочеш знищити народ, лишити його без суті, — убий насамперед його мову•, тому плекаймо, читаймо, розмовляймо україською😇
#Стожар #Ярина_Каторож #читаю_українською💙💛
P. S.: Сьогодні буде продовження إن شاء الله. Файне продовження.
Щиро дякую Ярина Каторож:) І за нагадування: •хочеш знищити народ, лишити його без суті, — убий насамперед його мову•, тому плекаймо, читаймо, розмовляймо україською😇
#Стожар #Ярина_Каторож #читаю_українською💙💛
January 7, 2021
Гарний young adult, нічим не поступається англомовним книгам цього жанру. На початку напружували слов`янські імена, потім звикла. Зиічайно, пристрасті вирують, але це не здається награним. Я навіть захопилася стражданнями закоханої героїні, хоча останнім часом подібне пролистую.
А взагалі у книзі дві головні героїні, важке навчання в стилі "залишиться тільки один", є магія, купа проблем. Все, що потрібно.
Не скажу, що побігла купувати продовження, але за деякий час, можливо.
А взагалі у книзі дві головні героїні, важке навчання в стилі "залишиться тільки один", є магія, купа проблем. Все, що потрібно.
Не скажу, що побігла купувати продовження, але за деякий час, можливо.
July 7, 2018
Справді було цікаво. Трохи важко було читати любовні моменти - але я упереджена проти всяких червоних квіток від дотику, сильних та красивих чоловіків з мільонами грошей(зазвичає буває лише щось одне). Фантастична частина дуже сподобалась. Стовідсотково куплю наступну частину. Справді дуже приємно, що це українська література.
February 28, 2020
Цікава книга. Місцями дійсно хотілось чогось більш оригінального, але вцілому не не заважало. Найбільше сподобалась перша і третя частини книги, тому що вони ні на що не схожі. Дякую авторові за роботу. Тепер буду розшукувати другу книгу.
May 12, 2019
Не скажу, що то шедевр, але легко читається і затягує, за це і ставлю 5/5
July 3, 2021
Дуже добре )))
June 15, 2022
Фентезі, яке актуальне в наш час
⠀
@jarinakatorozh ➖ "Стожар"
⠀
У романі є 2️⃣ головні героїні, 2️⃣ сюжетні ліні, які наприкінці переплітаються.
⠀
1️⃣сюжетна лінія розповідає про дівчину, яку молодий хлопець знайшов на горі. Він її рятує там і веде до свого села. От тільки вона не пам'ятає хто така і звідки. Але по дорозі хлопець розповідає про місце де її знайшов та про могутню імперію Цикуту, яку вони покинули. Цикута ➖ це імперія, яка віками підкорювала землі власною військовою могутністю. Особливу увагу приділяє Метейському краю, який колись давно був могутньою державою ➖ Патрією. Назву цієї держави, мову та культуру її знищували та зтерали з пам'яті її народу. А особливо знищували пам'ять про стожарів, які могли протистояти армії Циркути.
⠀
Анна є Стожарем і через це її врятував Тигран і привів до свого селища. Адже вона надія на те, що можна відновити Партію. Вона згадає хто така, а пам'ять її почне повертатися за допомогою героя з її минулого.
⠀
2️⃣сюжетна лінія про дівчину Ханну. Метейка з невеликого села, яка замість хворобливого брата пішла нести військову службу. Оскільки за законами імперії кожна родина повинна віддати одну дитину для проходження військової підготовки та десятилітньої служби у якості сервуса.
Ханна володіє могутнім характером, воля для неї важлива, як і безпека рідні. Якби вона не відправилася на службу то могла отримати долю батьків або стати коханкою пана. Але вона вибрала іншу долю. Через випадок у школі сервусів та через подругу Вишену вона змінює свою долю ще раз і стає дарвенхардкою. Це по суті правляча армія, яка служить Величним. І мають служити вірно, без почуттів, а їхня клятву зв'язана ритуалом, але навіть при цих умовах щось може піти не так як треба. Наприклад кохання до дарвенхардця Всевлада.
⠀
Рекомендую⭐⭐⭐⭐⭐
⠀
Читали❓ Плануєте❓
⠀
#iruska_книги #книжковийвампір #читаюкниги #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #яринакаторож #палімпсест #кмбукс #читаюкмбукс #стожар #заразячитаю #nowimreading
⠀
@jarinakatorozh ➖ "Стожар"
⠀
У романі є 2️⃣ головні героїні, 2️⃣ сюжетні ліні, які наприкінці переплітаються.
⠀
1️⃣сюжетна лінія розповідає про дівчину, яку молодий хлопець знайшов на горі. Він її рятує там і веде до свого села. От тільки вона не пам'ятає хто така і звідки. Але по дорозі хлопець розповідає про місце де її знайшов та про могутню імперію Цикуту, яку вони покинули. Цикута ➖ це імперія, яка віками підкорювала землі власною військовою могутністю. Особливу увагу приділяє Метейському краю, який колись давно був могутньою державою ➖ Патрією. Назву цієї держави, мову та культуру її знищували та зтерали з пам'яті її народу. А особливо знищували пам'ять про стожарів, які могли протистояти армії Циркути.
⠀
Анна є Стожарем і через це її врятував Тигран і привів до свого селища. Адже вона надія на те, що можна відновити Партію. Вона згадає хто така, а пам'ять її почне повертатися за допомогою героя з її минулого.
⠀
2️⃣сюжетна лінія про дівчину Ханну. Метейка з невеликого села, яка замість хворобливого брата пішла нести військову службу. Оскільки за законами імперії кожна родина повинна віддати одну дитину для проходження військової підготовки та десятилітньої служби у якості сервуса.
Ханна володіє могутнім характером, воля для неї важлива, як і безпека рідні. Якби вона не відправилася на службу то могла отримати долю батьків або стати коханкою пана. Але вона вибрала іншу долю. Через випадок у школі сервусів та через подругу Вишену вона змінює свою долю ще раз і стає дарвенхардкою. Це по суті правляча армія, яка служить Величним. І мають служити вірно, без почуттів, а їхня клятву зв'язана ритуалом, але навіть при цих умовах щось може піти не так як треба. Наприклад кохання до дарвенхардця Всевлада.
⠀
Рекомендую⭐⭐⭐⭐⭐
⠀
Читали❓ Плануєте❓
⠀
#iruska_книги #книжковийвампір #читаюкниги #книжковийсвіт #книжковийхробак #читайукраїнське #читайукраїнською #пишиукраїнською #блогукраїнською #bookblog #instabook #bookstagram #букстаграм #книжковийманьяк #книголюб #помішананакнижках #яринакаторож #палімпсест #кмбукс #читаюкмбукс #стожар #заразячитаю #nowimreading
March 26, 2023
В книзі є кілька сюжетних ліній, що чергуються, а тоді переплітаються.
З одного боку маємо дівчину, що втратила всі спогади про себе. Її очима нас побіжно знайомлять з давнім, небезпечним, колоритним і наповненим поснулою магією, світом. Дізнаємося про державу Белату, яка завоювала одну за одною майже всі сусідні території, створила наддержаву - Циркуту, а всіх жителів завойованих територій поневолила.
З іншого боку маємо підневільну дівчину, яка ненавидить белатів, але погоджується піти на навчання для служби їм. І навіть собі боїться зізнатися, що робить це для своєї свободи. Її очима вже більше дізнаємося про устрій Циркути.
Обоє дуже схожі. Часто виникає думка, а чи не одна це людина?
Якщо перші сторінки здалися вам (як і мені) нудними - потерпіть, далі буде цікавіше. Сюжетна лінія, що почалася в розділі «Мораль», моя улюблена.
В книзі безліч всього: таємниці, магія, боротьба за виживання, романтичні стосунки, шкільне навчання, і навіть сучасний Львів.
Поєднання всього цього робить книгу цікавою і вартою прочитання.
А, і ще б хотіла окремо виділити обкладинку. Береш книгу в руки і одразу бачиш, що то перша книга трилогії «Палімпсест». Таке маркування досить рідкісне, переважно порядок книг або інформація, до якого циклу належать, відсутня. А жаль :)
З одного боку маємо дівчину, що втратила всі спогади про себе. Її очима нас побіжно знайомлять з давнім, небезпечним, колоритним і наповненим поснулою магією, світом. Дізнаємося про державу Белату, яка завоювала одну за одною майже всі сусідні території, створила наддержаву - Циркуту, а всіх жителів завойованих територій поневолила.
З іншого боку маємо підневільну дівчину, яка ненавидить белатів, але погоджується піти на навчання для служби їм. І навіть собі боїться зізнатися, що робить це для своєї свободи. Її очима вже більше дізнаємося про устрій Циркути.
Обоє дуже схожі. Часто виникає думка, а чи не одна це людина?
Якщо перші сторінки здалися вам (як і мені) нудними - потерпіть, далі буде цікавіше. Сюжетна лінія, що почалася в розділі «Мораль», моя улюблена.
В книзі безліч всього: таємниці, магія, боротьба за виживання, романтичні стосунки, шкільне навчання, і навіть сучасний Львів.
Поєднання всього цього робить книгу цікавою і вартою прочитання.
А, і ще б хотіла окремо виділити обкладинку. Береш книгу в руки і одразу бачиш, що то перша книга трилогії «Палімпсест». Таке маркування досить рідкісне, переважно порядок книг або інформація, до якого циклу належать, відсутня. А жаль :)
July 25, 2021
Книга мені сподобалась, багато елементів у ній припали мені до смаку. Я полюбляю фентезі, чарівні світи, пригоди, тому це все було якраз для мене. Проте найбільше мене вразили персонажі, а особливо - Ханна. Вона власне є ідеальною представницею образу сильної жінки, і хай всякі голівуди заховаються зі своїм female empowerment. Звичайна дівчина, зі своїми недоліками та тарганами в голові, з нормальними людськими почуттями та їх усвідомленням. Вона не народилась обдарованою, а пройшла важкий шлях, тренуючись, щоб стати сильною. За нею дуже цікаво було спостерігати.
Власне завдяки Ханні мені й захотілось купити решту частин трилогії. :)
Частини, де події відбувались у Львові, мене залишили байдужою, я їх читала трохи повільніше та з меншим ентузіазмом. Так само не сподобався перший розділ, були навіть думки кинути читати - написано якось дивно, ніби якийсь не дуже якісний фанфік. Але я рада, що продовжила, автор швидко виправилась.
Останній недолік швидше стосується редактора, тому що часто трапляються росіянізми в тексті, які мають чудові українські літературні відповідники.
Власне завдяки Ханні мені й захотілось купити решту частин трилогії. :)
Частини, де події відбувались у Львові, мене залишили байдужою, я їх читала трохи повільніше та з меншим ентузіазмом. Так само не сподобався перший розділ, були навіть думки кинути читати - написано якось дивно, ніби якийсь не дуже якісний фанфік. Але я рада, що продовжила, автор швидко виправилась.
Останній недолік швидше стосується редактора, тому що часто трапляються росіянізми в тексті, які мають чудові українські літературні відповідники.
Displaying 1 - 29 of 29 reviews