"Роман для людей третього віку і для тих, хто ними колись стане" (З обкладинки) Завжди цікаво заглянути у своє майбутнє, особливо сексуальне. Яким є інтимне життя людини після 50-ти років? Про цей віковий період (а якщо чесно, то не лише про цей) ідеться у новому романі Люби Клименко "Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці".
Мені завжди здавалось і до сил пір здається, що після 60-ти, моє життя перетвориться з постійних запитань і знайде відповіді до всіх моїх "але? Чому? Можливо ? Якщо?" І інших... Я буду розуміти в чому сенс мого життя і чи гарно його я прожила (ні це не рубіж і прощання з моїм життя), цей вік буде лише другою сходинкою до спокійного розміреного життя, де ні хто нікуди вже не поспішає , але просто намагається жити, пам'ятаючи свої помилки і не жалкуючи , ні про що і розуміючи , що саме так повинно було все статися. Великий плюс для книги, що вона дала мені змогу зазирнути в майбутнє , моє майбутнє і дала зрозуміти , що я повинна жити тут і зараз, навіть якщо дуже страшно. Але, ця історія( історія книги), не була цікавою, можливо іноді то, що ми пишемо повинно лишатися лише для нас і можливо не всім треба знати історію твого життя.... I always thought that after 60, my life will stop being full of questions and find answers to all my "but why? Maybe? What if? If only?When?" And others ... I will understand the meaning of my life and realize that I have awesome part of my life behind (no this is not the line and parting with my life), this age will be only the second step to a quiet measured life where no one is hurry to somewhere , but just trying to live, remembering their mistakes and not regretting about anything and knowing that this is all supposed to happen like that. A big plus for the book that it gave me to look into the future, my future and made it clear that I have to live here and now, even if it very scary. But this story (story of book) was not interesting, maybe sometimes, what we write should remain only for us and maybe not all need to know the story of your life ....
Дякую авторці за можливість зазирнути до київської комуналки. За споглядання Подолу з даху старого будинку. За обіцянку, що в 50 також можливі маміглапінатапеї) Легка книжка про життя українців, де не згадується війни. У наш час інколи хочеться відволіктись. Думаю, найбільше задоволення від читання, як авторка зазначила, отримають читачі за 50. Рейтинг 3,25 на момент рев'ю явно не заслужений, тому вліпила 5;)
Випадково наштовхнувшись на книгу, я зацікавилася. Спочатку мою увагу привернула незвичайна і незрозуміла назва, а вже потім зацікавив сюжет.
Він - літній донжуан, який завдяки власній харизмі зумів отримати квартиру в елітному будинку, який за радянських часів був відданий під комуналки. В одній із них і пройшло дитинство героя. За тонкими стінами тісно співжили різні сім'ї, а юний розум черпав свої перші ази інтимної грамотності. Тут же він зустрів і своє перше кохання на прізвисько ЧУДО-ЮДО-РИБА-КІТ, про яке згадує і досі. Перебуваючи у тому віці, коли думки про близькість викликають більше проблем зі здоров'ям, ніж задоволення, герой дозволяє собі поностальгувати про минуле.
Власне ті згадки спочатку видалися мені досить дивними, навіть занадто романтизованими. Ну про що особисте можна мріяти, якщо у тебе прохідна кімната? Або каптьорка поруч із кухнею? Проте, інтимне життя тут бурлило ого-го як! Практично в усіх можливих і навіть не дозволених для того часу формах. Хоч книга піднімає досить пікантні теми, але розповідає цілком пристойно і з гарним гумором. Під кінець, відчуваєш, ніби й сам став членом цієї великої родини.
За жанром - це ромком, але досить нестандартний, хоча б через вік героїв. Ну і власне назва, вона досить добре розкрита і обіграна в сюжеті. До дня св. Валентина якраз підходяще чтиво 💘
Уже не так насичено подіями від яких захоплювало дух у попередніх двох книгах. На жаль. Попередні дві криги я прочитала за один раз) тут розтягнула на 4 читання, хоча книга невеличка. Романтика комуналок трошечки зачепила, але розраховувала на більше. Очікую нових книг від авторки
4.5/5 Я нічого не очікувала від цієї книжки і це спрацювало в хорошу сторону. Дуже цікавий стиль, гарний(хоча, можливо, своєрідний) гумор(хихикала я багато). Цікаво спостерігати за персонажами, їхнім досвідом та думками головного героя. Рада, що ця книжка трапилася мені до рук