До книги Ігоря Калинця — одного з найтонших, найвишуканіших, і разом з тим — найвідважніших і найнезламніших українських поетів другої половини ХХ ст., який уперто виводив філігранні «юси» на холодному снігу радянської дійсності, — увійшли вибрані вірші з різних періодів його творчості.
І́гор Миро́нович Калине́ць (нар. 9 липня 1939, Ходорів) — поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв'язень. Живе і працює у Львові. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.
Читала збірку довго, бо вірші Ігоря Калинця справді складні численними відсиланнями, яких я розуміла 20 %. Я виграла цю книжку в конкурсі письменниці Мирослави Русави, й історія читання доволі цікава. Бо спочатку я думала взяти «Калиновий герб» для аналізу кольороназв у творчості Ігоря Калинця для курсової роботи. Але, подумавши, що віршів буде недостатньо, я вибрала видання зі всією поезією Калинця — «Пробуджену музу». Частину віршів я читала у «Пробудженій музі» вибірково, адже шукала кольори. Та коли я взялась за «Калиновий герб» після захисту, просто так, усвідомила, що сприймати вірші Ігоря Калинця дуже важко 🥲. Адже потрібно бути дуже обізнаним в язичницьких термінах, біблійних історіях, подіям Русі-України, історичному контексті, особистостях періоду 1960-1970-тих років. І максимум на що мене вистачило, це відсилання на язичницьких богів, Біблії та Анни Ярославни😃. Добре, прибрехую, ще я знала про Ельжбету Острозьку. Але по великому рахунку через вичерпність знань поезію Ігоря Калинця важко зрозуміти. Адже до цього також додаються метафори у його віршах. Тобто нерозуміння сюжету + метафор унеможливило для мене приємність від читання 🫠 Але в той же час вірші з відсиланнями, які я знала, були чудовими. Моєю улюбленою збіркою є «Віно для княжни» — я уявляла ту атмосферу XVI століття й ніби дивилася історичний мюзикл. З окремих віршів мені найбільше сподобались «скину на терези» із «Підсумовуючи мовчання», «Мертва природа» зі «Спогаду про світ», «Автопортрет із крилом архангела» із «Коронування опудала» та деякі вірші із «Відчинення вертепу». Ті, які мене вразили найбільше — вірші із «Реалій», адже у них Ігор Калинець звертається до дружини Ірини, яку заарештувала радянська влада. Нижче наводжу деякі уривки, бо це просто 💔
* Не до приємності належить
вітатися щодень по телефону зі слідчим але може випадково відчую там Твою присутність
(...) він з райських осонь несе ясен сон
що вимолює Тобі щовечір наша донечка
І ще уривок:
(...)бачу Тебе вільною
такою Ти і є наяву
Навіть там
Отже, «Калиновий герб. Вибрані вірші» — це поезія інтелектуала для освічених. Поезія для свідомих громадян, які обізнані з історією власної країни і можуть пізнати чимало алегорій на трагічні події. Але я закликаю до прочитання всіх, адже якщо ви також не читаєте багато віршів, як я, — це буде дуже цікавим челенджем. Киньте собі виклик, «не бійтесь заглядати у «збірку», то пишний сад, а не сумне провалля».
10/10
Більше відгуків читайте у телеграм-каналі «Неспокійний Хвіст»