У книжці повідомляються факти, взяті з історичних джерел, що свідчать про справжню історію Російської імперії у невикривленому вигляді. Книжка дає змогу пізнати причини замовчування й викривлення правди офіційною радянською історіографією про московитів і Московське князівство. Працю рекомендовано для студентів різних країн як історичний посібник.
Трохи менш цікава ніж перша та третя, друга частина також присвячена важливим темам східноєвропейської історії.
Перша частина книги, „Моксель: Меря — Мордва — Московити“ присвячена фіно-угорському минулому московитів. Користуючись перш за все російськими джерелами автор доводить безперервність заселення ядра історичної Московії фіно-угорськими народами аж до 16-го століття, про що сучасні росіяни не люблять згадувати й користуються байками про „переселення“ чи то „перенесення“ Русі на Північ.
В другій частині, „Катерининські напрацювання“ продовжується розгляд фальсифікації російської історії Катерининскою комісією.
Зокрема, розглядаються, спираючись на російські джерела, фальшування літописних зводів задля вставок в них згадок про Залісся. Виводиться, зокрема, зважаючи на появу перших церков в тому районі, дата заснування Москви — 1272 рік.
Також спростовується відома російська байка про „переїзд“ київського митрополіта на Північ, яка є одним з наріжних каменів байки про „переміщення“ Русі на північ. Насправді, після руйнування Київа митрополича катедра довгий час перебувала в Орді, в Сарає. На півночі ж катедра була заснована тільки після того, як в Орді запровадили іслам. Приблизно в той самий час, коли Сарайський митрополіт вимушений був переїхати зі столиці Орди в північний її улус, литовсько-руські війська звільнили Київ і відновили Київську митрополію.