Головний герой цієї книжки – Хтось. І щоб дізнатися, хто ж він насправді, йому доведеться постаратися: навчитися читати, знайти команду однодумців і разом втілювати мрії. Весела і дуже красива історія для найменших про ту задачку, яку їм самим зовсім скоро доведеться вирішувати: хто я і яка моя мрія?
А трапилася ця історія у великому акваріумі, великому й круглому, як наша планета...
Viktoriia Yuriivna Amelina (Ukrainian: Вікторія Юріївна Амеліна), later known as Victoria Amelina, was a Ukrainian novelist. She was the author of two novels and a children's book, a winner of the Joseph Conrad Literary Award and a European Union Prize for Literature finalist.
Viktoriia Yuriivna Amelina was born in Lviv on 1 January 1986. She emigrated to Canada with her family at the age of fourteen, then returned to Ukraine soon after. After completing a degree in computer science in Lviv, Amelina started her career in IT before becoming a full-time writer and poet in 2015.
From 2015, when her first book Синдром листопаду, або Homo Compatiens (The Fall Syndrome: about Homo Compatiens) was published, she dedicated her time solely to writing. Her debut novel deals with the events at Maidan in 2014; the foreword was written by Yurii Izdryk. The novel has received several literary awards, and was welcomed by critics and scholars from Ukraine and wider Europe.
In 2016, Amelina published a book for children called Хтось, або водяне серце (Somebody, or Water Heart).
In 2017, she published a novel Дім для Дома (Dom's Dream Kingdom) about a family of a Soviet colonel who in the 1990s lived in the former childhood apartment in Lviv of the Polish Jewish author Stanisław Lem. The novel was short-listed for the LitAkcent literary award in 2017. and European Union Prize for Literature in 2019.
Amelina was a member of PEN International. In 2018, she took part in 84th World PEN Congress in India as a delegate from Ukraine and gave a speech on Ukrainian filmmaker and political prisoner in Russia Oleg Sentsov.
In 2022, she started writing poetry as well.[11] Her prose and poems have been translated into numerous other languages.
After the Russian invasion of Ukraine started, she worked as a war crimes researcher. In September 2022, while doing research in the Izium region, she uncovered the war diary of fellow Ukrainian writer Volodymyr Vakulenko, who had been killed by the occupying forces.
As of 2022, Amelina lived in Kyiv. On 27 June 2023, she was injured during the Russian attack on Kramatorsk while she was dining at RIA Pizza together with Héctor Abad, Sergio Jaramillo and Catalina Gómez. The restaurant was hit by an Iskander missile. Amelina died due to her injuries on 1 July at the Mechnikov Hospital in Dnipro at the age of 37.
коротка історія, але така нетипова і прекрасна. головний герой - Хтось (уже цікаво?), він не знає, хто він (а ви знаєте, хто ви?), і він дізнається, хто він, за допомогою книжок (а ви книжки читаєте?). я думаю, що це просто неймовірна історія, можливо, трохи наївна і казкова, але ця казка зацікавить малих читачів у книжках і переконає у тому, що мрії здійснюються, головне - їх правильно сформулювати для себе і рухатись до мети. Вікторія Амеліна розказувала цю казку своєму синові і записала її, а тепер багато дітей зможуть цю казку прочитати разом зі своїми батьками. і ще ця історія сталася в акваріумі. я ще ніколи не читала історій, які сталися в акваріумі, тому я в захваті. розкішні ілюстрації Марії Фої перетворюють цю історію на чудовий мінідіафільм.
Прослухала цю книжку в аудіо, а потім ще прочитала так. І так прикольно було порівнювати!😍 Це дуже мила і тепла історія, і іноді шкодую, що у мене немає маленького братика чи сестрички якому б я могла читати такі милі дитячі історії
Дуже мила і світла дитяча книжка про пошук себе, небанальна й надзвичайно лагідна. Класні кольорові ілюстрації, цікаво стилізовані. Вікторія справді вміла розповідати зовсім різні історії, з майстерністю і турботою одночасно.
P.S. Дуже хотілося прочитати цю книжку, але знайти та придбати її друкований варіант мені не вдалося. Електронного, схоже, взагалі не існує, а слухати ілюстровану коротеньку історію в аудіоформаті здавалося нелогічним. На щастя, мені вдалося натрапити на YouTube канал PaniBibliotekarka, де пані читає книгу вголос і водночас показує всі сторінки та малюнки, тож її можна самостійно і почитати, і роздивитися у відео. Видавництво, звісно, не отримало від мене грошей, але я обіцяю сумлінно компенсувати це черговим донатом на Збройні Сили.
Такий світлий і ніжний текст. З персонажем наче з переписки Лесі Українки із Ольгою Кобилянською. А за метафорою - із латиноамериканських оповідань. Хтось вдивляється в когось крізь скло акваріума. Світла памʼять світлій Авторці!
Dojímavá detská knižka o osamelosti a tom, aké sú dôležité slová "Ľúbim ťa". Aké je dôležité zistiť, kto som a čo je moja úloha v tomto svete. Krásne ilustrácie z podmorského sveta a určite neuhádnete, komu patrí meno vodné srdce. Už len preto sa ju oplatí prečítať si.
Іноді все, що треба для щастя, - щоб тебе любили. Бодай хтось (або Хтось). Бодай черепахи і риби. Коротенька і прониклива, свіжа і глибока, як море, історія Хтося. Хтось жив в акваріумі і мав мрію - дізнатися про те, хто ж він такий. Виявилося, щоб здійснити її, йому треба лише навчитися читати. І з допомогою старої черепахи він зробив і це!:) А далі сталося те, про що зазвичай пишуть у мотиваційних книжках. Хтосевий шлях до мрії "заразив" усіх його сусідів, мешканців круглого акваріуму. І всі разом вони зробили щасливим своо господаря, Сумного Двоногого. Окрім того, що це красива і світла історія, вона ще й належить до тих казок, які вчать і спонукають. "Хтось..." мотивує дітей вчитися читати: "Бо якщо вмієш читати - можеш знайти у книжках відповіді на всі-всі запитання". "Хтось..." ділиться з дітьми найефективнішою формулою успіху: "Якщо мати мрію і багато працювати, мрія обов'язкого здійсниться". "Хтось..." показує, що для того, щоб повністю насолодитися щастям, іноді просто треба зробити щасливими тих, хто поряд. Навіть якщо над цим доведеться трошки попрацювати. Тож "Хтось..." - це книга про читання і книга про любов, безмір якої вміщає у себе маленьке Водяне Серце. Тому її корисно читати не тільки дітям, але й дорослим, особливо якщо вони теж Сумні Двоногі. Дуже ніжні, світлі, трохи печальні і невимовно красиві ілюстрації зігріють і зачарують. Їх у книза значно більше, ніж тексту. І це той випадок, коли від цього книга лише виграє.
п.с. І хоч в мені вмикався зануда-ботан і гундосив, що "медузи в акваріумі не живуть"... Кого це насправді хвилює?:) У казках трапляється все, а коли казка така красива, то медузу в акваріумі цілком можна пробачити))