The Making and Breaking of Soviet Lithuania

by Violeta Davoliūtė

Appearing on the world stage in 1918, Lithuania suffered numerous invasions, border changes and large scale population displacements.The successive occupations of Stalin in 1940 and Hitler in 1941, mass deportations to the Gulag and the elimination of the Jewish community in the Holocaust gave the horrors of World War II a special ferocity. Moreover, the fighting continued after 1945 with the anti-Soviet insurrection, crushed through mass deportations and forced collectivization in 1948-1951. At no point, however, did the process of national consolidation take a pause, making Lithuania an improbably representative case study of successful nation-building in this troubled region. As postwar reconstruction gained pace, ethnic Lithuanians from the countryside the only community to remain after the war in significant numbers were mobilized to work in the cities. They streamed into factory and university alike, creating a modern urban society, with new elites who had a surprising degree of freedom to promote national culture. This book describes how the national cultural elites constructed a Soviet Lithuanian identity against a backdrop of forced modernization in the fifties and sixties, and how they subsequently took it apart by evoking the memory of traumatic displacement in the seventies and eighties, later emerging as prominent leaders of the popular movement against Soviet rule."

Genres: Soviet Union, History

232 pages, Paperback

First published December 18, 2013

Reviews

[Virga · Rating 5 out of 5]

Glausta ir gera sovietmečio kultūros istorija. Daug įdomios medžiagos, labai kokybiškas interpretavimas - istorikė ne tik pasakoja, bet ir lygina, susieja, apibendrina, žodžiu - galvoja, o ne pasakoja. Man tikrai patiko. Ypač 7-8 dešimtmečių kultūros analizė ir kaip Davoliūtė ją įdeda į Europos kontekstą. Daug to laiko literatūros ir kitokio meno pasidaro įdomesni, kai supranti paskatas.

[Gogolis · Rating 5 out of 5]

A great summary of Lithuanian History in the 20th century. It's a shame the book has not been translated into Lithuanian.

[Lada Moskalets · Rating 5 out of 5]

Книжка про радянську інтелігенцію Литви Віолети Даволюте (але з екскурсом у міжвоєнне десятиліття), яка може бути зразком до того, як досліджувати українську інтелігенцію радянського періоду. У нас дуже схожі дискусії і клопоти – нелегкі вибори української інтелігенції, яка співпрацювала то з нацистським режимом, то з радянським. Мені були найцікавіші три моменти.
По-перше, розповідь про те, як Вільнюс ставав литовським. У міжвоєнний період, коли він входив до Другої Речі Посполитої, там мешкали здебільшого поляки і євреї. Литовці у Каунасі вимріяли собі свій Вільнюс, закорінений у середньовіччі з вежею Гедиміна на пагорбі. Втім, після створення литовської радянської республіки у 1941 році виявилося, що Вільнюс занедбаний і надто середньовічний, та й відчувається чужим і литовські еліти не спішили переїжджати туди з просторого модерного Каунаса. Відчуття Вільнюса як свого завершилося вже в радянський період, коли туди масово почала їхати на навчання сільська молодь.
Другою провідною темою є зв’язок між селом і містом, який також відгукується в Україні. Повоєнна сільська Литва, як і Україна, стала полем битви між повстанськими групами і радянською владою. Так само як і в нас це зачіпало цивільних, яких повстанці могли звинуватити у зраді, а радянська влада у допомозі повстанців. Згодом це ще ускладнилося появою селян, які боролися на боці радянської влади. Це виснажувало село, а нові міста – Вільнюс і Каунас – виглядали спокійним прихистком, вільним від постійної потреби вибору і остерігання за своє життя. Радянізація міст стерла з них єврейське, татарське і меншою мірою польське минуле і – зробила їх литовськими, що знову ж таки є знайомою нам історією.
Саме в цих наново освоєних містах сформувалася литовська радянська інтелігенція, зокрема письменники. Авторка слідкує за життям Юстінаса Марцінкявічюса - сільського хлопця, який виїхав на навчання у місто і здійснив неймовірний соціальний аванс, ставши письменницькою радянською елітою з усіма привілеями. Він навіть зустрівся з Сартром у Парижі в 1967 році, але це стало одним з епізодів, які повернули Марцінкявічюса від космополітичного світогляду до більш національного. Сартр натякнув письменнику, який хотів організувати переклади литовської літератури на французьку, що навіщо писати малими мовами і треба писати російською, навівши приклад Джойса і „Улліса” (для нас, втім, уже не є несподіванкою, що Сартр був скурвим сином).
До періоду перебудови радянські письменники мали кредит довіри і в дисидентського середовища. Зокрема, Марцінкявічюс допоміг видати спогади депортованої литовської жінки Далі Грінкевічюте. Від Грінкевічюте радянська влада забрала все і мало не вбила її, Марцінкявічюсу радянська епоха дала освіту і кар’єру. Але Даля сама передала йому спогади перед своєю смертю, створивши міст між різними групами інтелігенції.
Ця книжка дуже багато пояснила мені про Литву після двох років життя у Вільнюсі і шкодую, що прочитала лише тепер.

[Carrie · Rating 4 out of 5]

A fascinating Public History oriented look at Lithuanian history in the twentieth century. Social movements, the central focus on the city of Vilnius, it's all covered in great detail and is a great read.