Український есеїст, прозаїк, поет, художник. Анатолій Дністровий працює на межі контркультури та міської прози з виразною соціальною та психологічною складовою. Останнім романам притаманна посилена есеїстичність. Дністровий став відомим передусім своєю молодіжною трилогією — романи «Місто уповільненої дії» (2003, друге видання - 2021), «Пацики» (2005, друге видання - 2011, третє видання - 2020), «Тибет на восьмому поверсі» (2005, друге видання - 2013). Не меншої популярності набув його роман «Дрозофіла над томом Канта» (2010). Мовна амплітуда прози Дністрового (кримінальне арґо, молодіжний сленг) були широко використані в укладанні низки лінгвістичних словників, зокрема професором, доктором філологічних наук, Лесею Ставицькою («Короткий словник жаргонної лексики української мови», Київ: Критика, 2003, «Українська мова без табу: словник нецензурної лексики та її відповідників», Київ: Критика, 2008).
Іншими складовими творчості є поетичний доробок (найвдалішою критики відзначають верліброву частину, експериментування з ретроурбанізмом та культурною пам'яттю; збірки «Покинуті міста», 2004; «Черепаха Чарльза Дарвіна», 2015) і чималий корпус есеїстики, ключовими лініями якої переважно є літературознавство і філософія творчості (книги «Автономія Орфея», «Письмо з околиці»), політико-філософська публіцистика на есеї про ліберальну демократію (книга «Злами й консенсус»), націоналізм.
В цій книзі головне навіть не те, про що вона, а те, наскільки складно книга написана. Себто складною вона видається саме для таких неуків, як я. Я зараз без сарказму говорю, абсолютно серйозно. Читаючи "Глобус Карла Маркса", цю збірку політичних, економічних, соціальних заміток Анатолія Дністрового, я відчував себе дуже обмеженим. Дністровий з такою легкістю оперує економічними темами, що у мене просто голова йде обертом. Скажу чесно, з цієї книги я зрозумів ледве відсотків 10, все інше пройшло повз мого мозку. Кілька перших заміток мали більше економічне спрямування і я взагалі нічого не розумів. Декілька останніх мали більший геополітичний ухил і тут я мав можливість усвідомити хоча б щось. Але що мені видалося важливим - автор не намагався загравати з лівацтвом Маркса, просто чесно і відверто показував, що деякі його ідеї і досі актуальні в сучасному світі. Це навіть не була книга про ідеї Маркса. Скоріше, це рефлексії на тему деяких думок Карла Маркса. При чому більшість з цих рефлексій не мали того неприємного нафталінового душка, який з'являється коли починаєш розмовляти з любителем совка, навіть якщо він досить освічений і може підтримати адекватну розмову. Сподіваюся колись настане той момент, коли я зможу повернутися до книги "Глобус Карла Маркса" прочитати її ще раз і з впевненістю сказати, що я її зрозумів. А поки треба наполегливо вчити нове, розвиватися і не забувати, що завжди є куди рости і що вивчати