What do you think?
Rate this book
Корнелія
Найбільше місця в серці юної красуні Корнелії займає відомий поет-молодомузівець Петро Карманський... Це твір глибокого проникнення письменниці у буття галичан 30-50-х років минулого століття. Серед учасників романного дійства – конкретні і вигадані особи, які, творячи свої біографії і достовірні історії, стали жертвами і героями епохи. Роман-есей є своєрідним пророцтвом, застереженням до трагічних реалій нашого часу.
В дизайні обкладинки та форзаців використані автентичні елементи з пам’ятникá Корнелії Опришко – учениці Дрогобицької української гімназії «Рідної школи» ім. Івана Франка, а також світлина К. Келлі Робертса (fl ickr.com).
В дизайні обкладинки та форзаців використані автентичні елементи з пам’ятникá Корнелії Опришко – учениці Дрогобицької української гімназії «Рідної школи» ім. Івана Франка, а також світлина К. Келлі Робертса (fl ickr.com).
208 pages, Kindle Edition
First published January 1, 2015
2 people are currently reading
40 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 17 of 17 reviews
January 1, 2023
«Корнелія»
Надія Мориквас
Видавництво Старого Лева, 2015
⠀
«Ідуть літа, а ми з торбами
Верстаєм все безцільно путь.
Не можем бути ні рабами,
Ні вольними не вмієм буть.
Гей! Гей!»
⠀
Не мій стиль тексту, але дізналася більше про українську визвольну боротьбу.
⠀
Цитата:
⠀
« - А це і є щоденник, - каже пані Любомира. - Це пам‘ятник настроїв, а значить, життя, за отой, такий сконденсований, відрізок часу. З весни 1939-го по червень 1941-го. Тут учеркнулися люди, які сповна відчули на собі історію - день за днем.
⠀
А потім та кровожерна історія повторилася далі, бо однієї Корнелиної жертви було для неї замало. Небагато хто з тодішніх випускників Дрогобицької гімназії помер своєю смертю. То такі біографії! Особливо у хлопців: дивізія УНА, УНС, УПА, Червона армія. Ув‘язнення. Еміграція. А для всіх без розбору - і хлопців і дівчат, і гімназійних учителів - тюрми й тортури, заслання та нові адреси по всьому білому світу. Австралія, Канада, США, Англія, Туркменія, Аргентина, Польща - хто виїхав, той урятувався.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Найбільше місця в серці юної красуні Корнелії займає відомий поет-молодомузівець Петро Карманський... Це твір глибокого проникнення письменниці у буття галичан 30-50-х років минулого століття. Серед учасників романного дійства – конкретні і вигадані особи, які, творячи свої біографії і достовірні історії, стали жертвами і героями епохи. Роман-есей є своєрідним пророцтвом, застереженням до трагічних реалій нашого часу.
В дизайні обкладинки та форзаців використані автентичні елементи з пам’ятникá Корнелії Опришко – учениці Дрогобицької української гімназії «Рідної школи» ім. Івана Франка, а також світлина К. Келлі Робертса (flickr.com).»
⠀
#примхливачитака
Надія Мориквас
Видавництво Старого Лева, 2015
⠀
«Ідуть літа, а ми з торбами
Верстаєм все безцільно путь.
Не можем бути ні рабами,
Ні вольними не вмієм буть.
Гей! Гей!»
⠀
Не мій стиль тексту, але дізналася більше про українську визвольну боротьбу.
⠀
Цитата:
⠀
« - А це і є щоденник, - каже пані Любомира. - Це пам‘ятник настроїв, а значить, життя, за отой, такий сконденсований, відрізок часу. З весни 1939-го по червень 1941-го. Тут учеркнулися люди, які сповна відчули на собі історію - день за днем.
⠀
А потім та кровожерна історія повторилася далі, бо однієї Корнелиної жертви було для неї замало. Небагато хто з тодішніх випускників Дрогобицької гімназії помер своєю смертю. То такі біографії! Особливо у хлопців: дивізія УНА, УНС, УПА, Червона армія. Ув‘язнення. Еміграція. А для всіх без розбору - і хлопців і дівчат, і гімназійних учителів - тюрми й тортури, заслання та нові адреси по всьому білому світу. Австралія, Канада, США, Англія, Туркменія, Аргентина, Польща - хто виїхав, той урятувався.»
⠀
Про книжку:
⠀
«Найбільше місця в серці юної красуні Корнелії займає відомий поет-молодомузівець Петро Карманський... Це твір глибокого проникнення письменниці у буття галичан 30-50-х років минулого століття. Серед учасників романного дійства – конкретні і вигадані особи, які, творячи свої біографії і достовірні історії, стали жертвами і героями епохи. Роман-есей є своєрідним пророцтвом, застереженням до трагічних реалій нашого часу.
В дизайні обкладинки та форзаців використані автентичні елементи з пам’ятникá Корнелії Опришко – учениці Дрогобицької української гімназії «Рідної школи» ім. Івана Франка, а також світлина К. Келлі Робертса (flickr.com).»
⠀
#примхливачитака
February 23, 2020
Таке щось. Тільки Ілюстраторка агонь. Твір якийсь розхялбаний. Авторка періодично розбиває четверту стіну або вставляє якісь сучасні штуки. Дивно було читати.
December 5, 2015
На жаль, книжка дуже слабка.
Пані авторка нагадує першачка, який, повернувшись зі школи додому, намагається якомога швидше, доки не забув, розповісти про все, що сьогодні дізнався. Тож замість заявленого "роману-есею" і "глибокого проникнення у буття галичан 30-50-х років минулого століття" отримуємо нестравне нагромадження фактів, від хана Батия до Євромайдану, в якому Корнелії набагато менше, ніж самої пані Мориквас, плюс невеликі кострубаті белетризовані уривки — те, що авторка собі домріяла.
Не розумію, до чого це загравання з художньою літературою? Краще б авторка визнала, що це нон-фікшн.
А так не вистачило смаку, вміння, таланту і хто його зна ще чого.
Двійка з мінусом: за гарну обкладинку і старанність.
Пані авторка нагадує першачка, який, повернувшись зі школи додому, намагається якомога швидше, доки не забув, розповісти про все, що сьогодні дізнався. Тож замість заявленого "роману-есею" і "глибокого проникнення у буття галичан 30-50-х років минулого століття" отримуємо нестравне нагромадження фактів, від хана Батия до Євромайдану, в якому Корнелії набагато менше, ніж самої пані Мориквас, плюс невеликі кострубаті белетризовані уривки — те, що авторка собі домріяла.
Не розумію, до чого це загравання з художньою літературою? Краще б авторка визнала, що це нон-фікшн.
А так не вистачило смаку, вміння, таланту і хто його зна ще чого.
Двійка з мінусом: за гарну обкладинку і старанність.
April 21, 2016
Або роман, або есей
У цієї книжки дуже чесна обкладинка, що цілком відповідає наповненню: дівчача, еклектична, "під старовину". Бракує хіба чорно-червоного або жовто-блакитного прапора, але він міг би порушити гармонію обкладинки. Художник це розумів і не поставив його, а от авторка спокусилася - і в результаті книжка дуже втратила на публіцистично-патріотичних вставках.
А от ідея чудова і криє багато інтриг. На мій погляд, зі старту історія про галицьку гімназистку Корнелію Опришко, сестру ОУНівців, молодість якої припала на буремні роки Другої світової, мала зазвучати потужно. Авторка "Корнелії", Надія Мориквас, переконливо пише про цей час, вона любить свою героїню, вона знає багато цікавих подробиць із життя Корнелії і її близького оточення. А про що не знає, сміливо домислює - жанр дозволяє. Але з жанром біда: автору цікаво, читачу не зрозуміло. Не в плані сюжету чи оповіді - тут усе прозоро. Мене здивував стиль: тчеться рівна трохи салонна ідеалізована оповідь про Корнелію, і раптом - бац! - непричесана публіцистика. За кілька абзаців виринають нові персонажі і розповіді про їхні долі і зв'язок із Корнелією, і тут знову нізвідкіля патетичні слова про Майдан. Я змирилася з трохи стереотипним зображенням головної героїні (вродливої, розумної, патріотичної, такої, що всі в неї закохуються), переналаштувалась на цю естетику, оцінила документальне підґрунтя - і от чергове відро холодної води, що зміщує акценти, відволікає від історії. Таку еклектику виправдовує слово "есей": і нічого читачеві скаржитися, бо попереджали з титулки!
На "есей" я теж повелася. Мене заінтригувало, що в книжці йтиметься про поета молодомузівця Петра Карманського. У принципі, так і є, але про Карманського більше домислено. Наприклад, його платонічне кохання до Корнелії (не факт, що воно була насправді). Хоч видно, що авторка чудово знає життєпис Карманського і інших представників тогочасної інтелігенції, помітно також і те, що баланс між документальним і вигаданим їй не вдалося тримати в гармонії. Пізнавальні уривки науково-публіцистичного стилю дико чергуються із солодкавими рядками а-ля художня література. У схожому жанрі виконано книжки Степана Процюка про Василя Стефаника і Архипа Тесленка, але там якось все це уживається, а тут викликає подив.
Усі ці жанрово-стильові американські гірки не дозволяють справді перейнятися історією, потенційно дуже цікавою, насиченою і новаторською за темою - хіба багато хто в нас пише про Карманського і Пачовського? Навіть студенти-філологи панікують, коли їм випадає білет про "Молоду Музу", бо це ж треба йти в бібліотеку й шукати, в інтернеті про цих письменників багато не знайдеш :)
Я теж мало знаю про цей період, тому з цікавістю вибирала з роману зернинки про нього. Те, що авторка знає і пише про атмосферу раннього українського модернізму, додає їй честі. І цитати з віршів теж дібрані вдало. Але це ніби окрема партія, а симфонія під назвою "роман" так і не зазвучала для мене. Хоча потенційно могла...
У цієї книжки дуже чесна обкладинка, що цілком відповідає наповненню: дівчача, еклектична, "під старовину". Бракує хіба чорно-червоного або жовто-блакитного прапора, але він міг би порушити гармонію обкладинки. Художник це розумів і не поставив його, а от авторка спокусилася - і в результаті книжка дуже втратила на публіцистично-патріотичних вставках.
А от ідея чудова і криє багато інтриг. На мій погляд, зі старту історія про галицьку гімназистку Корнелію Опришко, сестру ОУНівців, молодість якої припала на буремні роки Другої світової, мала зазвучати потужно. Авторка "Корнелії", Надія Мориквас, переконливо пише про цей час, вона любить свою героїню, вона знає багато цікавих подробиць із життя Корнелії і її близького оточення. А про що не знає, сміливо домислює - жанр дозволяє. Але з жанром біда: автору цікаво, читачу не зрозуміло. Не в плані сюжету чи оповіді - тут усе прозоро. Мене здивував стиль: тчеться рівна трохи салонна ідеалізована оповідь про Корнелію, і раптом - бац! - непричесана публіцистика. За кілька абзаців виринають нові персонажі і розповіді про їхні долі і зв'язок із Корнелією, і тут знову нізвідкіля патетичні слова про Майдан. Я змирилася з трохи стереотипним зображенням головної героїні (вродливої, розумної, патріотичної, такої, що всі в неї закохуються), переналаштувалась на цю естетику, оцінила документальне підґрунтя - і от чергове відро холодної води, що зміщує акценти, відволікає від історії. Таку еклектику виправдовує слово "есей": і нічого читачеві скаржитися, бо попереджали з титулки!
На "есей" я теж повелася. Мене заінтригувало, що в книжці йтиметься про поета молодомузівця Петра Карманського. У принципі, так і є, але про Карманського більше домислено. Наприклад, його платонічне кохання до Корнелії (не факт, що воно була насправді). Хоч видно, що авторка чудово знає життєпис Карманського і інших представників тогочасної інтелігенції, помітно також і те, що баланс між документальним і вигаданим їй не вдалося тримати в гармонії. Пізнавальні уривки науково-публіцистичного стилю дико чергуються із солодкавими рядками а-ля художня література. У схожому жанрі виконано книжки Степана Процюка про Василя Стефаника і Архипа Тесленка, але там якось все це уживається, а тут викликає подив.
Усі ці жанрово-стильові американські гірки не дозволяють справді перейнятися історією, потенційно дуже цікавою, насиченою і новаторською за темою - хіба багато хто в нас пише про Карманського і Пачовського? Навіть студенти-філологи панікують, коли їм випадає білет про "Молоду Музу", бо це ж треба йти в бібліотеку й шукати, в інтернеті про цих письменників багато не знайдеш :)
Я теж мало знаю про цей період, тому з цікавістю вибирала з роману зернинки про нього. Те, що авторка знає і пише про атмосферу раннього українського модернізму, додає їй честі. І цитати з віршів теж дібрані вдало. Але це ніби окрема партія, а симфонія під назвою "роман" так і не зазвучала для мене. Хоча потенційно могла...
November 20, 2016
Мені сподобалась ця книга. Вона нагадує вологе та розпечене повітря влітку, коли тобі важко думати, важко рухатись, але ти можеш дихати. Цю книгу я би рекомендувала в шкільну програму-та є історія,там є емоції, там є життя. Велике дякую авторці, вона провела велетенську дослідну роботу. Будь-яка книга, що будується на емоціях, апелює до особистого досвіду читача. З моїм вона звучала в унісон. Дякую за це пані авторці.
April 8, 2018
Не скажу, що мені сподобалася ця книга.
Я не зовсім зрозуміла сюжет, та й виконання було не в моєму смаку.
А я ж сподівалася на інше...
Я не зовсім зрозуміла сюжет, та й виконання було не в моєму смаку.
А я ж сподівалася на інше...
February 20, 2025
На розслабон після Багряного прочитала “Корнелію” Надії Мориквас
Ця історія поєднує розповідь про реальних людей (поет-молодомузівець Петро Карманський, Корнелія – його учениця, про яку історичної інформації небагато, а тому додумування ввижається цілком логічним) та документальну, трошки навіть детективну частину, в якій авторка шукає зв’язок з тим днем, знаходить сучасників Корнелії, які б підтримали її образ своїми спогадами. Ці дві лінії переплітаються, іноді одна за одною ховаються, але, на щастя, сильно не заплутують.
Це не в першу чергу сюжет про закохану у свого викладача дівчину-гімназистку. Воно є, але скоріше як фліртування з ідеєю, аніж щось на кшталт повноцінного сюжету. Я б сказала, що спекулятивна частина – віньєтка, що обрамляє обмежений в часі період життя Корнелії.
Так а хто така Корнелія? Наскільки вона історичний персонаж, а наскільки – художній? Не знаю і не маю бажання дізнаватися. Не з ліні, а бо не хочу порушувати затишок та дізнаватися, що насправді вона лише зноска в іншому житті.
За це відчуття затишку дякую пані Надії. Були моменти, коли сюжетні лінії, – ні, вайби, – трошки мене плутали (чи це зараз ми читаємо про ��орнелію? про поета Карманського? про авторчин пошук?), але це не тривало достатньо довго, щоб погіршити враження.
З маленьких мінусів та маленьких плюсів:
- одного разу попалося на одній сторінці (чи в рамках двох) повторення образу, от майже слово в слово. Певно, це невеличке редакторське упущення, але воно мене трошки викинуло, бо “так це ж було ж вже… тільки що”;
+ пробую згадати, чи чула колись про “Молоду музу”, але на думку не спадає навіть щось зі шкільних часів. Тому – ура, щось нове про укрліт, про що я була не в курсі;
+ частина приємних вайбів – це любов, що в цьому сюжеті всі мають до Франка*. я розумію, що це, ну, Іван Франко, але народившись вже в цьому сторіччі в Києві, не уявляла його настільки… близьким? Іконічним, що аж школярі зітхають та виписують собі його вірші? Завдяки цьому згадала, що колись в школі писала аналіз “Вічного революціонера”, і вже тоді думала wow, what a banger. should I have an Ivan Franko era? (питання риторичне.)
*та інших, вже невідомих мені, авторів. Захоплення книжками, про які ти нічого не чула, бо вони були притаманні тому поколінню, доповнює сеттинг.
Заключні слова такі: сподобалось. Раджу.
Ця історія поєднує розповідь про реальних людей (поет-молодомузівець Петро Карманський, Корнелія – його учениця, про яку історичної інформації небагато, а тому додумування ввижається цілком логічним) та документальну, трошки навіть детективну частину, в якій авторка шукає зв’язок з тим днем, знаходить сучасників Корнелії, які б підтримали її образ своїми спогадами. Ці дві лінії переплітаються, іноді одна за одною ховаються, але, на щастя, сильно не заплутують.
Це не в першу чергу сюжет про закохану у свого викладача дівчину-гімназистку. Воно є, але скоріше як фліртування з ідеєю, аніж щось на кшталт повноцінного сюжету. Я б сказала, що спекулятивна частина – віньєтка, що обрамляє обмежений в часі період життя Корнелії.
Так а хто така Корнелія? Наскільки вона історичний персонаж, а наскільки – художній? Не знаю і не маю бажання дізнаватися. Не з ліні, а бо не хочу порушувати затишок та дізнаватися, що насправді вона лише зноска в іншому житті.
За це відчуття затишку дякую пані Надії. Були моменти, коли сюжетні лінії, – ні, вайби, – трошки мене плутали (чи це зараз ми читаємо про ��орнелію? про поета Карманського? про авторчин пошук?), але це не тривало достатньо довго, щоб погіршити враження.
З маленьких мінусів та маленьких плюсів:
- одного разу попалося на одній сторінці (чи в рамках двох) повторення образу, от майже слово в слово. Певно, це невеличке редакторське упущення, але воно мене трошки викинуло, бо “так це ж було ж вже… тільки що”;
+ пробую згадати, чи чула колись про “Молоду музу”, але на думку не спадає навіть щось зі шкільних часів. Тому – ура, щось нове про укрліт, про що я була не в курсі;
+ частина приємних вайбів – це любов, що в цьому сюжеті всі мають до Франка*. я розумію, що це, ну, Іван Франко, але народившись вже в цьому сторіччі в Києві, не уявляла його настільки… близьким? Іконічним, що аж школярі зітхають та виписують собі його вірші? Завдяки цьому згадала, що колись в школі писала аналіз “Вічного революціонера”, і вже тоді думала wow, what a banger. should I have an Ivan Franko era? (питання риторичне.)
*та інших, вже невідомих мені, авторів. Захоплення книжками, про які ти нічого не чула, бо вони були притаманні тому поколінню, доповнює сеттинг.
Заключні слова такі: сподобалось. Раджу.
January 19, 2024
Зацікавився цією книжкою завдяки відгукам. Прочитав — і розумію, що відгук не досить-таки відрізнятиметься від багатьох інших.
Це справді роман-есей; поєднання фікшну і нон-фікшну; художнього і документального; кожна деталь — частина спільної мозаїки.
Хоча читалося мені, щиро пишучи, нелегко, бо така структура роману трішки збиткувалася над мозком. Кілька ліній, причому не сказав би, що вони особливо чергувалися; втім кожна з них була по-своєму цікава.
Прекрасна мова. І хоча саме структура роману завадила отримати повний захват, але натомість отримано неповний, тому книжку обережно рекомендую до прочитання; можливо, комусь інформація в ній не здасться новою, але я багато для себе взнав.
Це справді роман-есей; поєднання фікшну і нон-фікшну; художнього і документального; кожна деталь — частина спільної мозаїки.
Хоча читалося мені, щиро пишучи, нелегко, бо така структура роману трішки збиткувалася над мозком. Кілька ліній, причому не сказав би, що вони особливо чергувалися; втім кожна з них була по-своєму цікава.
Прекрасна мова. І хоча саме структура роману завадила отримати повний захват, але натомість отримано неповний, тому книжку обережно рекомендую до прочитання; можливо, комусь інформація в ній не здасться новою, але я багато для себе взнав.
August 7, 2019
Ідеальна книга про Львів, Дрогобич, початки Пласту, "молодомузівців" в часі 30 років. Майстерно переплений сюжет з сьогоденням.
April 27, 2016
Це оповідь, частково документальна, частково нафантазована, про долю молодої дівчини з племені бойків, з роду Опришків, гімназистку-галичанку з довоєнної Дрогобицької школи Корнелію. Дівчину, котра начебто була музою для вже підстаркуватого на той час поета-"молодомузівця" Петра Карманського. Історія про те,як жила Корнелія, як вона - пластунка, сестра підпільників-повстанців - потрапила в лапи НКВД, таємниця її можливої там загибелі і гіпотеза про те, що з нею сталося, якщо вона таки не загинула.
З плюсів: це досить-таки непогана галицька жіноча проза. Стиль, мова з використанням отих довоєнних слів і зворотів створюють дуже живу атмосферу. Образ Корнелії, дівчинки-яку-всі-любили, відчутно бентежить авторку, заворожує, інтригує, і оця небайдужість передається читачу.
Авторка привідкриває цікаву сторінку з літературного життя передвоєнного Львова і розповідає трохи про поетів-"молодомузівців". Кохання, дружба, інтриги, вірші - є там усього.
Сприйняття Львова співзучне моєму. "Це місто, як любов - непередбачуване".
З мінусів: Мені не дуже сподобалося, як структуровані художня і документальна частина. Зрозуміло, що означений як "роман-есей" текст буде їхнім переплетенням, сплавом. Але Якщо деякі документальні фрагменти виділені візуально, то в більшості випадків цього нема. Автор-дослідник раптово вривається оповідь, яка щойно була абсолютно художньою, перебиває автора-наратора. Це трохи спантеличує.
Як на мене, авторка занадто часто і занадто прямо артикулює паралелі з сучасністю, говорить про "Майдани 21 століття" і про ту ж таки нечисть зі сходу, яка знову посягнула на незалежність і цілісність України. Зрозуміло, це автору болить, як зрештою і більшості читачів. Але читач думаючий - а книжка, я б сказала, розрахована саме на таких - і сам ці паралелі проведе, зрозуміє. Не треба ними тикати в очі, це дратує.
І останнє, не те щоб мінус, але спостереження. Образ Корнелії, досить цікавий і привабливий, мені видався якимось неживим. Десь як оті платонівські тіні на стінах печери, що є лише відбитками реального світу. Так само і Корнелія на цих сторінках - це відблиск реальної дівчини в очах, спогадах, думках її сучасників. Звичайна дівчина, яка стала місцевою легендою.
Натомість потенційно цікавішим видається образ Петра Карманського, поета, мандрівника, дипломата, в певному сенсі місіонера. Але авторка вирішила на ньому не надто зосереджуватися. Було б непогано, якби вона присвятила йому окрему книжку. Нехай не таку романтично-жіночу, а радше дослідницьку. Але її я би із задоволенням прочитала:)
З плюсів: це досить-таки непогана галицька жіноча проза. Стиль, мова з використанням отих довоєнних слів і зворотів створюють дуже живу атмосферу. Образ Корнелії, дівчинки-яку-всі-любили, відчутно бентежить авторку, заворожує, інтригує, і оця небайдужість передається читачу.
Авторка привідкриває цікаву сторінку з літературного життя передвоєнного Львова і розповідає трохи про поетів-"молодомузівців". Кохання, дружба, інтриги, вірші - є там усього.
Сприйняття Львова співзучне моєму. "Це місто, як любов - непередбачуване".
З мінусів: Мені не дуже сподобалося, як структуровані художня і документальна частина. Зрозуміло, що означений як "роман-есей" текст буде їхнім переплетенням, сплавом. Але Якщо деякі документальні фрагменти виділені візуально, то в більшості випадків цього нема. Автор-дослідник раптово вривається оповідь, яка щойно була абсолютно художньою, перебиває автора-наратора. Це трохи спантеличує.
Як на мене, авторка занадто часто і занадто прямо артикулює паралелі з сучасністю, говорить про "Майдани 21 століття" і про ту ж таки нечисть зі сходу, яка знову посягнула на незалежність і цілісність України. Зрозуміло, це автору болить, як зрештою і більшості читачів. Але читач думаючий - а книжка, я б сказала, розрахована саме на таких - і сам ці паралелі проведе, зрозуміє. Не треба ними тикати в очі, це дратує.
І останнє, не те щоб мінус, але спостереження. Образ Корнелії, досить цікавий і привабливий, мені видався якимось неживим. Десь як оті платонівські тіні на стінах печери, що є лише відбитками реального світу. Так само і Корнелія на цих сторінках - це відблиск реальної дівчини в очах, спогадах, думках її сучасників. Звичайна дівчина, яка стала місцевою легендою.
Натомість потенційно цікавішим видається образ Петра Карманського, поета, мандрівника, дипломата, в певному сенсі місіонера. Але авторка вирішила на ньому не надто зосереджуватися. Було б непогано, якби вона присвятила йому окрему книжку. Нехай не таку романтично-жіночу, а радше дослідницьку. Але її я би із задоволенням прочитала:)
May 7, 2018
Головні герої ще до сорокової сторінки не викликають жодної симпатії, особливо невдячний і "ображений на світ" (с) Карманський, котрий вважає, що прагне чистої молодої любові, але, у зображенні авторки, виявляється лише закомплексованим 60-річним чоловіком, який не вміє цінувати те, що вже має.
Подача матеріалу жахлива. Коментарі не тільки відволікають, через них авторки у тексті більше, ніж самої Корнелії.
Апелювання до Майдану аж надто зайве. Виглядає спекуляцією на болючій темі. Для Галичини у кінці 30-х СРСР і був ворогом зі сходу, але не тицяйте паралелями у ніс так, що він аж юшить: читач, який має бодай середню освіту, сам здатний їх провести!
А коли я прочитала про "космічні чакри у Карпатських горах" (ст. 55), мені стало вже зовсім непереливки. І зрозуміло, що то нітрохи не історичний роман, а фантазія на історичну тему.
Подача матеріалу жахлива. Коментарі не тільки відволікають, через них авторки у тексті більше, ніж самої Корнелії.
Апелювання до Майдану аж надто зайве. Виглядає спекуляцією на болючій темі. Для Галичини у кінці 30-х СРСР і був ворогом зі сходу, але не тицяйте паралелями у ніс так, що він аж юшить: читач, який має бодай середню освіту, сам здатний їх провести!
А коли я прочитала про "космічні чакри у Карпатських горах" (ст. 55), мені стало вже зовсім непереливки. І зрозуміло, що то нітрохи не історичний роман, а фантазія на історичну тему.
July 2, 2023
Це була моя друга спроба. Але книжка, яка обіцяла мати цікаву художню основу, побудована дуже мозаїчно. От тут тобі художній текст про Корнелію і гімназію в Дрогобичі, а тут вже якісь серйозні розмови і роздумки про політику, визвольну боротьбу, тут розбірки молодих поетів і прозаїків з Молодої Музи. Есеїстика перемішана з художньою оповідкою, але ця оповідка втрачається, затихає, тоді коли якраз її хочеться найбільше, хочеться заглибитися в світ Корнелії, в світ Карманського, але тебе постійно витягають наверх майже науковими вставками в тексті.
Мова в книжці дуже відповідає епосі, про яку пише авторка і тому розчарування ще більше, коли усвідомлюєш, яка могла бути історія...
Мова в книжці дуже відповідає епосі, про яку пише авторка і тому розчарування ще більше, коли усвідомлюєш, яка могла бути історія...
January 20, 2020
Книга залишає по собі більше питань, ніж відповідей. Місцями важко долати слова, а часом вони течуть рікою перед очима і вже не зауважуєш, що от - остання сторінка. Книга дивна - незвичний стиль і незрозумілий післясмак, чи то гіркий як доля Корнелії, чи то солодкий як її дівочі мрії
February 21, 2016
Потенційно цікава книжка. За формою - змішання факту та фікції, авторських роздумувань чи коментарів, інтерв'ю з тими, хто пережив війну та німецько-радянські окупації, та домислів про тих, хто не вижив. Оці домисли могли би бути описами "структур почуття" епохи (structures of feeling, за Реймондом Вільямсом), тобто описами того, як теперішність 30-40х відчувалася і проживалася саме тоді.
Проте фікційні, художні частини роману якраз найслабші. Невиписані персонажі, дуже невідредагований текст, який скаче геть чи не в одному й тому ж реченні між зовнішніми й внутрішніми перспективами, авторські коментарі в дужках у найневідповідніших місцях (наприклад, тільки для того, щоб задекларувати свої вегетаріанські погляди, чи розжувати для читача паралель з сучасною російською агресією). Фікційні частини роману обриваються переважно рі��ко, а переходи до фактів та інтерв'ю переважно читаються як чужорідні вставки. Не раз і не два я не могла зрозуміти, переходячи від одного абзацу до іншого, що сталося між тим, чому персонаж знаходиться де-ін-де, хто зараз говорить чи думає. Цих всіх огріхів, як на мене, можна було уникнути - хороший редактор і набагато більше праці над романом зробили б з цієї потенційно цікавої книжки справді цікаву.
Це щодо форми. Щодо змісту, обидва головні персонажі, Корнелія Опришко й Петро Караманський, ідеалізовані й романтизовані настільки, що симпатизувати тяжко. Архаїчні погляди на стать та романтичний підхід до поезії часто-густо виливаються у відвертий сексизм. Корнелія, наприклад, з її “силою невинности”, тільки те й робить, що притягує погляди чоловіків й складає їх в свою "скарбоньку", повстанським рухом тут займаються самі чоловіки (“Але вони – хлопці, чоловіки, вони інакше не можуть. А тобі туди не треба.”), поетові для натхнення треба красивих жінок, – бо звідки ж тим віршам братися, якщо не від жагучої любові до молодших років на тридцять жінок (“Жінка постаріла, а розбудити його пригасле серце могла хіба що юна врода. Любов і краса нероздільні, це, властиво, одне і теж”, муза має бути юною, "а дружина… а що дружина?”). Не віриться, що таке можна читати від Надії Мориквас.
Ну і наостанок варто сказати, що під кінець роману, зі сторінки, скажімо, 159-ї, письмо таки вирівнюється, майже зникають згадані формальні протиріччя. Тут авторка, здається, цілковито переходить до фактичного способу оповіді й текст нарешті починає читатися без спотикань. Таким чином, факт або фікція. Поєднання цих двох способів авторці не до кінця вдалося.
May 6, 2023
Авторка визначила книгу як роман-есей, але як на мене, це радше збірка розрізнених есеїв, сяк-так об'єднаних сюжетною лінією. Читати варто лише задля того, щоб відчути, як витончено дібрані галицькі слова, і на хвильку опинитися серед української інтелігенції 30-х років минулого століття. В іншому твір виглядає якось непевно: оповідь постійно стрибає у часі, що дратує; героїня наче і головна, але про її долю в третій частині нам згадують зовсім побіжно; другорядні постаті для чогось все виринають і виринають, і все це помережано роздумами авторки та описами її інтерв'ю з купою оцих другорядних постатей вже у наш час. Персонажі при цьому не розвиваються, хіба що старіють. Навіщо усе це, не зрозуміло. Не зовсім документалістика, не до кінця художня література. Таке
January 17, 2017
Ідея крута. Виконання жахливе. Матеріал зібрано цікавий - для мене особисто було багато відкриттів і безцінної інформації. Я знайшла прогалини у своїх знаннях цього періоду - тож книжку я "проковтнула". АЛЕ. Але ось ці стрибки від художнього роману до нон-фікшн, від наївно-романтичного першого кохання дівчини-гімназистки до сухого викладу біографічних данних, від особистих фантазій та роздумів авторки - до реальних історичних подій... Від розповіді про молоду дівчину у один із найжахливіших періодів української історії до згадування Майдану та проклинань сучасної Росії... Too much. Ця каша не смакує. Пересолено.
October 3, 2021
Історія дівчини Корнелі в 1939 році на Західній Україні. Авторка перемішує художню прозу з хронікальними записами, власною думкою, літературною критикою і ніби газетними статтями. Вона стрибає в часі від 1939 року до 2013 при цьому читач має сам здогадуватись чому так. Яиталось важко, долі героїв не розкриті до кінця. Глибини не вистачило...
This entire review has been hidden because of spoilers.
Displaying 1 - 17 of 17 reviews