What do you think?
Rate this book
Оксиморон. Фортеця Мовчання. Кн.1
«Фортеця Мовчання» перша книга із циклу «Оксиморон». Оксиморон — літературний прийом, що поєднує два суперечливих слова і надає їм нового смислового звучання.
У романі — поєднання двох світів-антиподів:
Великого світу й Земель Морока.
Мовчуни, служителі фортеці Мовчання, порушують давню обітницю невтручання у життя Великого світу. І вони, і влада, і чаклуни шукають дочку мовчуна, яку з переляку в камері тортур вигадав лжечародій Хмара. Поки тривають пошуки, їхню увагу привертає дівчина, котра була в пошуковому загоні. Як вигадка стала реальністю і що приховує світ-перевертень, знає лише той, хто не поспішає себе викривати…
У романі — поєднання двох світів-антиподів:
Великого світу й Земель Морока.
Мовчуни, служителі фортеці Мовчання, порушують давню обітницю невтручання у життя Великого світу. І вони, і влада, і чаклуни шукають дочку мовчуна, яку з переляку в камері тортур вигадав лжечародій Хмара. Поки тривають пошуки, їхню увагу привертає дівчина, котра була в пошуковому загоні. Як вигадка стала реальністю і що приховує світ-перевертень, знає лише той, хто не поспішає себе викривати…
- GenresFantasy
264 pages, Hardcover
Published October 1, 2025
1 person is currently reading
6 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
February 18, 2026
Це перша частина героїко-епічного фентезі, де багато політики, а проте практично немає любовних переживань: усе як я люблю.
І менше з тим, спочатку читання далося мені важко. Я читала цю книжку на клуб і навіть була змушена призначити собі розклад: щодня по 50 сторінок. Але він протримався два дні. Другу половину книжки я ковтнула за один раз. Я пояснюю цей феномен таким чином. Тут сплітаються три сюжетні лінії, від трьох нараторів: головної героїні Гілки, фальшивого чародія Хмари та очільника згаданої в назві фортеці Мовчання Тхора, причому вони чергуються саме в цьому порядку, і перший розділ — Гілчин. І саме частини від Гілки прописані найменш емоційно. Детально, описово, гарною мовою, але — беземоційно, через що їх [мені було] нудно читати. Натомість Хмара і Тхір уже додають нерву, а з плином часу і сторінок пригоди густішають, і Гілчині частини теж починають захоплювати.
Принагідно зауважу, що отакі імена для мене були дуже зручними: добре запам’ятовуються, не плутаються, попри те що в деяких персонажей їх, як потім з’ясується, кілька. Не в тому сенсі, що одного звуть, приміром, Колода-Безпалий, а в тому, що одні знають людину як А, інші як Б.
Як я вже казала, мова приємна, стилістично розмаїта, хоча де-не-де бракує прискіпливо редактора, як-от тут: «Чужинець замовив собі лише яєшню і склянку води.
— А можна ще чогось солодкого? — не розгубилася вона».
Тепер — ближче до сюжету. Оксиморон — це назва світу, вигаданого авторкою. Тут панує невігластво, до наук ставляться з такою зневагою, що не знають навіть понять «доба» та «рік», рахуючи час днями-ночами та врожаями. Не те щоб знань тут не було; вони є, але сховані у фортеці Мовчання. Влада дозволяє їм жити і працювати, допоки вони замкнені в своїй твердині, не втручаються в життя за її межами та не передають нікому накопичені знання. Звісно, їм не подобається, що світ скочується в невігластво, або холєра б із ним, із світом, якби він їх не чіпав! Натомість Тхір переконаний: навколо Фортеці стискаються лещата, її готуються знищити зовсім, щоб не муляли ті осоружні знання.
Оксиморон розділений на Великий Світ та Інший Світ; у Великому Світі, як водиться, правдять хороші, в Іншому — поганий останній чародій Морок. На щастя, потрапити з одного світу до іншого не так просто, та стерегтися доводиться. У Великому Світі здавна правлять цариці, які передають престол своїм донькам. Начебто все влаштовано просто і зрозуміло, тільки чомусь останнім часом воно так перекрутилося, спотворилося... Та чи лише останнім?
Головний Радник цариці Скеля, в руках якого насправді зосереджена влада, спромігся упіймати втікача-мовчуна з фортеці, і під тортурами той зізнався, що Великому Світові загрожує донька мовчуна. Щиро кажучи, він збрехав. Провістив що попало, сподіваючись, що його відпустять. Натомість йому доручили ту вигадану доньку шукати. І тепер він у складному становищі.
Гілка, сирота, що заробляє провідницею, найнялася провести якогось дивного незнайомця до доволі небезпечного місця. Він хотів у ще небезпечніше, та вона не погодилася. Однак раптом їх — її та чужинця, якого вона вела — схопили незнайомі найманці, і тепер вони у складному становищі.
Тхір, очільник фортеці Мовчання, давно вже не виходить із власного складного становища, посада в нього така. До того ж він отримав неспростовні докази, що хтось колись задався метою спотворити історію, і йому це непогано вдалося.
Авторка доволі майстерно вибудовує сюжет, сюжетні лінії добре збалансовані, інформація видається дозовано, загалом гармонійно виходить. Дуже цікаво спостерігати, як різні люди мають начебто добрі мотивації, але в когось виходить суцільне лайно, а в когось просто виходить. Я не буду спойлерити, чому так, але загалом апостол Павло все за мене сказав.
Кілька помилок кидалися у вічі, але буквально кілька. Оформлення мені загалом подобається, принаймні декоративні елементи, але дуже не подобається мальовка облич. Продовження хочу читати, сподіваюся його невдовзі побачити.
І менше з тим, спочатку читання далося мені важко. Я читала цю книжку на клуб і навіть була змушена призначити собі розклад: щодня по 50 сторінок. Але він протримався два дні. Другу половину книжки я ковтнула за один раз. Я пояснюю цей феномен таким чином. Тут сплітаються три сюжетні лінії, від трьох нараторів: головної героїні Гілки, фальшивого чародія Хмари та очільника згаданої в назві фортеці Мовчання Тхора, причому вони чергуються саме в цьому порядку, і перший розділ — Гілчин. І саме частини від Гілки прописані найменш емоційно. Детально, описово, гарною мовою, але — беземоційно, через що їх [мені було] нудно читати. Натомість Хмара і Тхір уже додають нерву, а з плином часу і сторінок пригоди густішають, і Гілчині частини теж починають захоплювати.
Принагідно зауважу, що отакі імена для мене були дуже зручними: добре запам’ятовуються, не плутаються, попри те що в деяких персонажей їх, як потім з’ясується, кілька. Не в тому сенсі, що одного звуть, приміром, Колода-Безпалий, а в тому, що одні знають людину як А, інші як Б.
Як я вже казала, мова приємна, стилістично розмаїта, хоча де-не-де бракує прискіпливо редактора, як-от тут: «Чужинець замовив собі лише яєшню і склянку води.
— А можна ще чогось солодкого? — не розгубилася вона».
Тепер — ближче до сюжету. Оксиморон — це назва світу, вигаданого авторкою. Тут панує невігластво, до наук ставляться з такою зневагою, що не знають навіть понять «доба» та «рік», рахуючи час днями-ночами та врожаями. Не те щоб знань тут не було; вони є, але сховані у фортеці Мовчання. Влада дозволяє їм жити і працювати, допоки вони замкнені в своїй твердині, не втручаються в життя за її межами та не передають нікому накопичені знання. Звісно, їм не подобається, що світ скочується в невігластво, або холєра б із ним, із світом, якби він їх не чіпав! Натомість Тхір переконаний: навколо Фортеці стискаються лещата, її готуються знищити зовсім, щоб не муляли ті осоружні знання.
Оксиморон розділений на Великий Світ та Інший Світ; у Великому Світі, як водиться, правдять хороші, в Іншому — поганий останній чародій Морок. На щастя, потрапити з одного світу до іншого не так просто, та стерегтися доводиться. У Великому Світі здавна правлять цариці, які передають престол своїм донькам. Начебто все влаштовано просто і зрозуміло, тільки чомусь останнім часом воно так перекрутилося, спотворилося... Та чи лише останнім?
Головний Радник цариці Скеля, в руках якого насправді зосереджена влада, спромігся упіймати втікача-мовчуна з фортеці, і під тортурами той зізнався, що Великому Світові загрожує донька мовчуна. Щиро кажучи, він збрехав. Провістив що попало, сподіваючись, що його відпустять. Натомість йому доручили ту вигадану доньку шукати. І тепер він у складному становищі.
Гілка, сирота, що заробляє провідницею, найнялася провести якогось дивного незнайомця до доволі небезпечного місця. Він хотів у ще небезпечніше, та вона не погодилася. Однак раптом їх — її та чужинця, якого вона вела — схопили незнайомі найманці, і тепер вони у складному становищі.
Тхір, очільник фортеці Мовчання, давно вже не виходить із власного складного становища, посада в нього така. До того ж він отримав неспростовні докази, що хтось колись задався метою спотворити історію, і йому це непогано вдалося.
Авторка доволі майстерно вибудовує сюжет, сюжетні лінії добре збалансовані, інформація видається дозовано, загалом гармонійно виходить. Дуже цікаво спостерігати, як різні люди мають начебто добрі мотивації, але в когось виходить суцільне лайно, а в когось просто виходить. Я не буду спойлерити, чому так, але загалом апостол Павло все за мене сказав.
Кілька помилок кидалися у вічі, але буквально кілька. Оформлення мені загалом подобається, принаймні декоративні елементи, але дуже не подобається мальовка облич. Продовження хочу читати, сподіваюся його невдовзі побачити.
February 5, 2026
Одразу скажу, що я в захваті від історії, і тепер з нетерпінням чекаю продовження 🥰
В книзі поєднуються два світи, Великий світ та Землі морока.
Все починається з подорожі. Приваблива пропозиція, гарна оплата, велика таємниця.
Дівчина, на ім'я Гілка, погодилася піти провідником для таємничого незнайомця. І під час цієї подорожі її чекало багато неочікуваних відкриттів.
В такому доволі невеликому об'єму книги авторці вдалося описати нереально цікавий світ. Для мене в фентезі справді важливо, щоб світ був гарно розкритим, щоб читаючи було зрозуміло де ми і що тут робимо. Тут це є 😉 Так ще лишилися землі про які нам не розповіли, але в наступних частинах впевнена авторка відкриє завісу.
Тут багато героїв, які є частиною цілісної картини. Не дивлячись на те, що персонажів справді досить багато, я нікого не плутала, і запам'ятала хто є хто.
Обман, дружба, вірність, зрада, влада та таємниці, це все чекатиме вас на сторінках книги. Кожна прочитана сторінка давала змогу осягнути цю неймовірно написану історію.
"Людьми, позбавленими знань і критичного мислення, легко керувати. Достатньо запропонувати їм жертву у вигляді ворога, щоб спрямувати їхню агресію в потрібне русло."
Кожен з героїв був мені цікавий, вони справді всі є частиною цієї історії. Десь перші 80 сторінок я знайомилася з світом та персонажами, а потім вже почувалася на сторінках книги як своя.
Інколи в боротьбі за владу люди втрачають себе, йдуть на жертви, які не можна виправдати. Так сталося з деяким з героїв. В хтось просто боягуз, і піклується тільки про себе. Дехто підлий зрадник, що без вагань встромить ножа в спину. Але більшість обрали вірний шлях, були віддані собі та своїм товаришам.
"Іноді лише втрата дає зрозуміти, що в тебе із цією людиною устиг скластися маленький, але вже необхідний тобі світ."
Гілку чекало багато випробувань на шляху. Вона знайшла нових друзів, дізналася правду про своє минуле, розкрила таємниці декого з товаришів. Дівчина вольова та цілеспрямована. Вона гнеться, та не ламається.
Ця книга стала для мене відкриттям. Вона перевершила мої очікування. Для поціновувачів якісного пригодницького фентезі, з гарним світоустроєм та цікавими героями дуже раджу 😉
В книзі поєднуються два світи, Великий світ та Землі морока.
Все починається з подорожі. Приваблива пропозиція, гарна оплата, велика таємниця.
Дівчина, на ім'я Гілка, погодилася піти провідником для таємничого незнайомця. І під час цієї подорожі її чекало багато неочікуваних відкриттів.
В такому доволі невеликому об'єму книги авторці вдалося описати нереально цікавий світ. Для мене в фентезі справді важливо, щоб світ був гарно розкритим, щоб читаючи було зрозуміло де ми і що тут робимо. Тут це є 😉 Так ще лишилися землі про які нам не розповіли, але в наступних частинах впевнена авторка відкриє завісу.
Тут багато героїв, які є частиною цілісної картини. Не дивлячись на те, що персонажів справді досить багато, я нікого не плутала, і запам'ятала хто є хто.
Обман, дружба, вірність, зрада, влада та таємниці, це все чекатиме вас на сторінках книги. Кожна прочитана сторінка давала змогу осягнути цю неймовірно написану історію.
"Людьми, позбавленими знань і критичного мислення, легко керувати. Достатньо запропонувати їм жертву у вигляді ворога, щоб спрямувати їхню агресію в потрібне русло."
Кожен з героїв був мені цікавий, вони справді всі є частиною цієї історії. Десь перші 80 сторінок я знайомилася з світом та персонажами, а потім вже почувалася на сторінках книги як своя.
Інколи в боротьбі за владу люди втрачають себе, йдуть на жертви, які не можна виправдати. Так сталося з деяким з героїв. В хтось просто боягуз, і піклується тільки про себе. Дехто підлий зрадник, що без вагань встромить ножа в спину. Але більшість обрали вірний шлях, були віддані собі та своїм товаришам.
"Іноді лише втрата дає зрозуміти, що в тебе із цією людиною устиг скластися маленький, але вже необхідний тобі світ."
Гілку чекало багато випробувань на шляху. Вона знайшла нових друзів, дізналася правду про своє минуле, розкрила таємниці декого з товаришів. Дівчина вольова та цілеспрямована. Вона гнеться, та не ламається.
Ця книга стала для мене відкриттям. Вона перевершила мої очікування. Для поціновувачів якісного пригодницького фентезі, з гарним світоустроєм та цікавими героями дуже раджу 😉
January 8, 2026
Коли правила, створені для порядку, стають прикриттям для катастрофи...
Події роману розгортаються між двома реальностями Великим світом і Землями Морока. Десь між ними стоїть Фортеця Мовчання, місце, де живуть Мовчуни, люди, які дали обітницю не втручатися в хід подій зовнішнього світу, якими б жорстокими чи несправедливими вони не були.
Їхнє мовчання це закон, а їхня байдужість це умова існування крихкого балансу.
Та цей баланс починає тріщати, коли з’являється історія про зниклу дівчину, дочку одного з Мовчунів.
Її існування пов’язане з вигадкою, тортурами, страхом і чужою маніпуляцією, але саме ця вигадка запускає ланцюг подій, що змушує героїв сумніватися у власних обітницях.
Паралельно ми знайомимося з дівчиною з пошукового загону, Гілкою, яка поступово стає ключем до розуміння того, що насправді відбувається між світами(це моя теорія)
Сюжет розвивається неквапливо, але напружено. Тут немає постійної динаміки, зате є відчуття підповзання небезпеки, коли кожне нове відкриття лише поглиблює темряву.
Авторка не поспішає розкриватити карти, вона дозволяє читачеві блукати лабіринтами правди, здогадок і мовчазних домовленостей.
Одна з найцікавіших тем книги відповідальність за невтручання. Чи справді мовчання захищає? Чи воно просто зручне виправдання?
Оповідь постійно балансує між цими питаннями, не даючи простих відповідей і змушуючи читача співпереживати героям, які щоразу стоять перед складним вибором.
Персонажі в «Фортеці мовчання» далекі від ідеалів. Вони помиляються, бояться, ховаються за правилами й легендами, і саме це робить такими, якими вони є.
Світ книги побудований на оксиморонах, світло народжується з мороку, правда з вигадки...
Стиль авторки атмосферний і образний, з темними, майже готичними нотами.
Це текст, який читається повільно, смакуючи настрій, а не ковтаючи події.
І хоча книга є лише першою частиною циклу, вона впевнено закладає основу для подальшої історії, залишаючи після себе відчуття тривожного очікування.
Ця книга для тих, хто любить фентезі з філософським підтекстом, складною мораллю та світом, що не ��ідпускає одразу після фінальної сторінки.
Події роману розгортаються між двома реальностями Великим світом і Землями Морока. Десь між ними стоїть Фортеця Мовчання, місце, де живуть Мовчуни, люди, які дали обітницю не втручатися в хід подій зовнішнього світу, якими б жорстокими чи несправедливими вони не були.
Їхнє мовчання це закон, а їхня байдужість це умова існування крихкого балансу.
Та цей баланс починає тріщати, коли з’являється історія про зниклу дівчину, дочку одного з Мовчунів.
Її існування пов’язане з вигадкою, тортурами, страхом і чужою маніпуляцією, але саме ця вигадка запускає ланцюг подій, що змушує героїв сумніватися у власних обітницях.
Паралельно ми знайомимося з дівчиною з пошукового загону, Гілкою, яка поступово стає ключем до розуміння того, що насправді відбувається між світами(це моя теорія)
Сюжет розвивається неквапливо, але напружено. Тут немає постійної динаміки, зате є відчуття підповзання небезпеки, коли кожне нове відкриття лише поглиблює темряву.
Авторка не поспішає розкриватити карти, вона дозволяє читачеві блукати лабіринтами правди, здогадок і мовчазних домовленостей.
Одна з найцікавіших тем книги відповідальність за невтручання. Чи справді мовчання захищає? Чи воно просто зручне виправдання?
Оповідь постійно балансує між цими питаннями, не даючи простих відповідей і змушуючи читача співпереживати героям, які щоразу стоять перед складним вибором.
Персонажі в «Фортеці мовчання» далекі від ідеалів. Вони помиляються, бояться, ховаються за правилами й легендами, і саме це робить такими, якими вони є.
Світ книги побудований на оксиморонах, світло народжується з мороку, правда з вигадки...
Стиль авторки атмосферний і образний, з темними, майже готичними нотами.
Це текст, який читається повільно, смакуючи настрій, а не ковтаючи події.
І хоча книга є лише першою частиною циклу, вона впевнено закладає основу для подальшої історії, залишаючи після себе відчуття тривожного очікування.
Ця книга для тих, хто любить фентезі з філософським підтекстом, складною мораллю та світом, що не ��ідпускає одразу після фінальної сторінки.
March 4, 2026
Я перегорнула останню сторінку «Фортеці мовчання» Яни Вовк, і відчуття такі, ніби я щойно повернулася з небезпечного прикордоння. Це було непросте, але неймовірно красиве занурення в епічне фентезі, де філософія важить не менше за магію.
🏰Початок історії нагадує розплутування тугого вузла. Разом із сиротою Гілкою я прийняла пропозицію таємничого чужоземця — залишити звичний Великий світ і здійснити фатальний перехід через Гірський хребет. Попереду лежали Землі Морока, про які ходять лише страхітливі перекази, і цей шлях став для героїні точкою неповернення.
🏰Перша частина книги далася мені не одразу. Світ авторки складний, багатошаровий, і я часто заглядала в карту, аби не загубитися в географії та інтригах. Тут панує густа готична атмосфера: палацові змови, династія Головних радників і тривога за жіночу лінію роду, що ось-ось має перерватися.
Окреме місце в моєму серці посіла сама Фортеця Мовчання. Я буквально відчувала запах стародруків на полицях і важку тишу, якою дихають мовчуни, сковані обітницею невтручання.
🏰А от друга частина полетіла на одному диханні. Гілка опиняється в суворому чоловічому колі, де замість очікуваної ворожості отримує дивовижну опіку. Зізнаюся, я до останнього вгадувала, з ким же авторка сплете романтичну нитку — і ця неоднозначність тримала в напрузі сильніше за магічні пастки😉
Найбільше ж я чекала на Долину Одкровень: місце-дзеркало🪞, що зіштовхує героїв з їхніми найглибшими страхами.
За час цієї подорожі я встигла всім серцем прикипіти до героїв, але фінал... він просто перевертає все з ніг на голову. Яна Вовк закрутила сюжет так майстерно, що всі мої теорії розсипалися. Відчуваю, що попереду буде ще цікавіше, тож тепер із нетерпінням чекаю на продовження цього таємничого лабіринту!
🏰Початок історії нагадує розплутування тугого вузла. Разом із сиротою Гілкою я прийняла пропозицію таємничого чужоземця — залишити звичний Великий світ і здійснити фатальний перехід через Гірський хребет. Попереду лежали Землі Морока, про які ходять лише страхітливі перекази, і цей шлях став для героїні точкою неповернення.
🏰Перша частина книги далася мені не одразу. Світ авторки складний, багатошаровий, і я часто заглядала в карту, аби не загубитися в географії та інтригах. Тут панує густа готична атмосфера: палацові змови, династія Головних радників і тривога за жіночу лінію роду, що ось-ось має перерватися.
Окреме місце в моєму серці посіла сама Фортеця Мовчання. Я буквально відчувала запах стародруків на полицях і важку тишу, якою дихають мовчуни, сковані обітницею невтручання.
🏰А от друга частина полетіла на одному диханні. Гілка опиняється в суворому чоловічому колі, де замість очікуваної ворожості отримує дивовижну опіку. Зізнаюся, я до останнього вгадувала, з ким же авторка сплете романтичну нитку — і ця неоднозначність тримала в напрузі сильніше за магічні пастки😉
Найбільше ж я чекала на Долину Одкровень: місце-дзеркало🪞, що зіштовхує героїв з їхніми найглибшими страхами.
За час цієї подорожі я встигла всім серцем прикипіти до героїв, але фінал... він просто перевертає все з ніг на голову. Яна Вовк закрутила сюжет так майстерно, що всі мої теорії розсипалися. Відчуваю, що попереду буде ще цікавіше, тож тепер із нетерпінням чекаю на продовження цього таємничого лабіринту!
February 21, 2026
Це напружений роман, у якому тиша стає законом, а слово - небезпекою. Події розгортаються у світі, де мовчання нав’язане страхом і контролем, а будь-який прояв інакшості може мати серйозні наслідки.
Головна героїня, Гілка, подорожує з чужинцем змушена жити за правилами, що забороняють відкрито говорити правду та виражати власні почуття. Вона поступово усвідомлює, що мовчання може бути не лише захистом, а й пасткою. Крок за кроком дівчина стикається з вибором: залишитися непомітною чи наважитися почути свій внутрішній голос.
Ця книга поєднує елементи фентезі та пригод, піднімаючи важливі теми свободи слова, страху, відповідальності й сили особистого вибору.
Гілка вчиться довіряти власним відчуттям, поступово розуміючи, що мовчання може руйнувати не менше, ніж страх.
Цікавий сюжет, персонажі , чудово описані два світи в книзі: світлий (Великий Світ) і темний (Землі Мороку). Я так зрозуміла, що буде продовження, залюбки почитала б)
Головна героїня, Гілка, подорожує з чужинцем змушена жити за правилами, що забороняють відкрито говорити правду та виражати власні почуття. Вона поступово усвідомлює, що мовчання може бути не лише захистом, а й пасткою. Крок за кроком дівчина стикається з вибором: залишитися непомітною чи наважитися почути свій внутрішній голос.
Ця книга поєднує елементи фентезі та пригод, піднімаючи важливі теми свободи слова, страху, відповідальності й сили особистого вибору.
Гілка вчиться довіряти власним відчуттям, поступово розуміючи, що мовчання може руйнувати не менше, ніж страх.
Цікавий сюжет, персонажі , чудово описані два світи в книзі: світлий (Великий Світ) і темний (Землі Мороку). Я так зрозуміла, що буде продовження, залюбки почитала б)
March 11, 2026
«Фортеця мовчання» -атмосферне фентезі з філософським підтекстом української авторки Яни Вовк - це саме та книжка з якою я почала весну і не помилилася 😍🌸
Які тут описи природи, словами не передати, треба читати🪻
Сюжет захоплює з перших сторінок і не відпускає до останнього.
Головні герої дуже круто вписуються в цей світ.
Авторка поєднує в романі два світи-антиподи: Великий світ та Землі Морока🏰
На початку роману ми зустрічаємо сироту Гілку, яка маскується під хлопчика, оскільки бути дівчиною дуже небезпечно в її світі. Вона приймає пропозицію від незнайомця, який готовий заплатити сто чорних монет (а вони зробили б дівчину багатою) і стає провідником. Попереду їх чекає непростий шлях і перехід через Гірський хребет 🗻Чим далі подорожуючі відходили від Великого світу, тим небезпечнішим ставало їх перебування на інших землях. І саме на цьому небезпечному шляху доля Гілки змінюється🪻
До речі, це перша книга з циклу «Оксиморон» 👌 Тому, чекаю з нетерпінням продовження😍
Які тут описи природи, словами не передати, треба читати🪻
Сюжет захоплює з перших сторінок і не відпускає до останнього.
Головні герої дуже круто вписуються в цей світ.
Авторка поєднує в романі два світи-антиподи: Великий світ та Землі Морока🏰
На початку роману ми зустрічаємо сироту Гілку, яка маскується під хлопчика, оскільки бути дівчиною дуже небезпечно в її світі. Вона приймає пропозицію від незнайомця, який готовий заплатити сто чорних монет (а вони зробили б дівчину багатою) і стає провідником. Попереду їх чекає непростий шлях і перехід через Гірський хребет 🗻Чим далі подорожуючі відходили від Великого світу, тим небезпечнішим ставало їх перебування на інших землях. І саме на цьому небезпечному шляху доля Гілки змінюється🪻
До речі, це перша книга з циклу «Оксиморон» 👌 Тому, чекаю з нетерпінням продовження😍
December 24, 2025
Якщо коротко, то це книга-шлях, бо головна персонажка Гілка в силу певних обставин змушена подорожувати з найманцями. От про її пригоди в першу чергу і буде йти оповідь. Але при цьому сюжет регулярно переключається і на іншого персонажа - на старійшину Тхора в Фортеці Мовчання, де зберігає свої секрети таємнича спільнота мовчунів.
Чародій-брехун. Вигадана дитина. Загублена дитина. Безвольна королева. Радник, що захопив владу. Мовчуни, що дали обітницю невтручання у справи Великого Світу. Таємниці, зради, дрібка магії. Авторка по сюжету розкидає незначні фрагменти і я потім, дізнавшись більше про лор або черговий секрет: "Ага, то може отой є тим-то.. а оце прояв оцього.."
Події, правда, дещо сумбурні і є кілька питань до самого світоустрою. До речі, він тут цілком стандартний для сюжетів багатьох фентезійних історій: два світи - світлий (Великий Світ) і темний (Землі Мороку). Мешканці Світлого Світу розповідають жахи про темний світ і його володаря. Але при цьому самого того мороку ніколи не бачили, бо звідти не повертався ніхто. Народу у Великому Світі заборонено вчитись та пізнавати технології і люди вже власний вік міряють врожаями, а не роками. При цьому мовчуни практикують науку і під страхом смерті не мають права ділитись цими знаннями з народом. Та й загалом виходити з фортеці їм дозволено лише на свята.
Спочатку я вирішила, що авторка намагалась в Кука чи Аберкромбі, але мені то більше здалось і це не темне фентезі. При цьому герої тут страждають від вошей, рани гнояться, люди гинуть, біднота навкруг. Подробних графічних описів фізіологічних процесів чи сцен жорстокості немає, якщо що.
Стосовно ж фентезі чи роментезі. Тут такий романтік, що вона йому по морді, а він їй під коліна. Натяк на любовну лінію був настільки фоновий, що не була впевнена, чи піде розвиток цієї романтики далі. А потім паралельно ще сюжетна лінія вигулькнула, що я вже почала думати, що все отак і схлопнеться на пиздюлях😁 Та ближче до фіналу зрозуміла, що любовна лінія таки буде, але є нюанс. До того ж, в наступній частині. Мабуть. При цьому немає набридлого фокусу на привабливості персонажів, характерного для багатьох роментезі. Тож у нас тут або чисте фентезі з можливою любовною лінією на фоні, або вері-вері слоу-слоу бьорн.
Підсумовуючи враження, що хочу сказати: це тверденький середнячок серед фентезі, який доволі непогано тримається і на фоні перекладів іноземних авторів. Мені особисто сподобалось і чекаю на продовження. Бо цікаво, що там буде з персонажами далі і нащо були оті всі ракіровки.
Якби не зайшло, то було б 6/10, а не 8/10. Бо це добре написано і є цікаві елементи. А ще тут оповідь від третьої особи.
Тепер же про саме видання: міцна палітурка, 260 сторінок, текст цілком читабельний, папір сіро-кремовий і тонкий (троха просвічує, та це не заважало читанню).
До речі, досі здивована, чому такий малий наклад - лише 500 примірників👀
P.s.: Ледь не забула - є одна претензія до карти. Треба було додати Місто Ста Палаців. Бо за логікою, згідно карти, одна група мала піти на південь, щоб зробити великий гак на шляху до Копалень. А інша - мала піти на північ, щоб дістатись до Копалень якнайшвидше. А в результаті всі зустрілись в одній точці в Лісі Упосліджених.
Чародій-брехун. Вигадана дитина. Загублена дитина. Безвольна королева. Радник, що захопив владу. Мовчуни, що дали обітницю невтручання у справи Великого Світу. Таємниці, зради, дрібка магії. Авторка по сюжету розкидає незначні фрагменти і я потім, дізнавшись більше про лор або черговий секрет: "Ага, то може отой є тим-то.. а оце прояв оцього.."
Події, правда, дещо сумбурні і є кілька питань до самого світоустрою. До речі, він тут цілком стандартний для сюжетів багатьох фентезійних історій: два світи - світлий (Великий Світ) і темний (Землі Мороку). Мешканці Світлого Світу розповідають жахи про темний світ і його володаря. Але при цьому самого того мороку ніколи не бачили, бо звідти не повертався ніхто. Народу у Великому Світі заборонено вчитись та пізнавати технології і люди вже власний вік міряють врожаями, а не роками. При цьому мовчуни практикують науку і під страхом смерті не мають права ділитись цими знаннями з народом. Та й загалом виходити з фортеці їм дозволено лише на свята.
Спочатку я вирішила, що авторка намагалась в Кука чи Аберкромбі, але мені то більше здалось і це не темне фентезі. При цьому герої тут страждають від вошей, рани гнояться, люди гинуть, біднота навкруг. Подробних графічних описів фізіологічних процесів чи сцен жорстокості немає, якщо що.
Стосовно ж фентезі чи роментезі. Тут такий романтік, що вона йому по морді, а він їй під коліна. Натяк на любовну лінію був настільки фоновий, що не була впевнена, чи піде розвиток цієї романтики далі. А потім паралельно ще сюжетна лінія вигулькнула, що я вже почала думати, що все отак і схлопнеться на пиздюлях😁 Та ближче до фіналу зрозуміла, що любовна лінія таки буде, але є нюанс. До того ж, в наступній частині. Мабуть. При цьому немає набридлого фокусу на привабливості персонажів, характерного для багатьох роментезі. Тож у нас тут або чисте фентезі з можливою любовною лінією на фоні, або вері-вері слоу-слоу бьорн.
Підсумовуючи враження, що хочу сказати: це тверденький середнячок серед фентезі, який доволі непогано тримається і на фоні перекладів іноземних авторів. Мені особисто сподобалось і чекаю на продовження. Бо цікаво, що там буде з персонажами далі і нащо були оті всі ракіровки.
Якби не зайшло, то було б 6/10, а не 8/10. Бо це добре написано і є цікаві елементи. А ще тут оповідь від третьої особи.
Тепер же про саме видання: міцна палітурка, 260 сторінок, текст цілком читабельний, папір сіро-кремовий і тонкий (троха просвічує, та це не заважало читанню).
До речі, досі здивована, чому такий малий наклад - лише 500 примірників👀
P.s.: Ледь не забула - є одна претензія до карти. Треба було додати Місто Ста Палаців. Бо за логікою, згідно карти, одна група мала піти на південь, щоб зробити великий гак на шляху до Копалень. А інша - мала піти на північ, щоб дістатись до Копалень якнайшвидше. А в результаті всі зустрілись в одній точці в Лісі Упосліджених.
January 31, 2026
УВАГА! ВІДГУК МІСТИТЬ НЕВЕЛИКІ СПОЙЛЕРИ ДО ТЕКСТУ!
Хоча головною героїнею є підлітка, я все ж не віднесла б цю книгу до янг-едалту. А от до цікавого пригодницького фентезі з окремою, доволі потужною політичною лінією – цілком.
П’ятнадцятирічна Гілка, в якої нещодавно помер батько, і яка працює Провідником, видаючи себе за хлопця, спокушається великою платнею і погоджується провести незнайомця до дуже небезпечного місця. Звісно, що просто так їй це не минеться. І стає все більш зрозумілим, що полювання розгортається не на загадкового незнайомця, а чомусь саме на неї...
Паралельно нам показують Тхора, очільника так званої Фортеці мовчання. Він дуже гидка людина. Пр��вила для нього понад людей; а «велика мета» виправдовує в його очах будь-які засоби. Він влаштовує феміцид, не змигнувши оком (а коли виявляється, що то було помилкою, відчуває лише слабенькі натяки на розкаяння), грає людськими життями, як йому заманеться. Супротивники в нього, навіть не сумнівайтеся, такі самі. І в кожного велика мета. І кожному чомусь потрібна дівчинка з незвичайними здібностями...
Власне, з політичною лінією в мене виникла невеличка проблема. Це моя особиста проблема, як читачки: я маю бодай комусь співпереживати. Тобто, персонаж може бути негідником, але дайте мені хоча б одну рисочку, за яку я могла б потягнути і засоціювати себе з ним бодай частково. А тут – персонаж, який мислить себе гвинтиком добре змащеного механізму, а по ітогу виявляється дурень дурнем – і навіть перед смертю не розуміє, чого ж його всі зраджують, гівнюкі такі! Я не можу такому співчувати. І виникає ситуація, за якою персонаж вже помер, а я все ніяк не зрозуміла, нащо мені про нього так детально розповідали? Ну помер і помер, дуже добре, краще б раніше здох, менше б народу скалічив. Ні, звісно, там є сюжетний осьцетакповорот, але заради нього стільки сторінок лайно під мікроскопом розглядати?.. Але тут треба розуміти, що це навіть не перша книга, а перша частина історії. Сякий-такий проміжний фінал присутній, та історія не розказана навіть близько.
Що ж до головної героїні – до неї в мене жодних претензій немає. Вона... ну, нормальна. Намагається вижити в несприятливому середовищі, робить притаманні її віку та ситуації помилки, за можливості їх виправляє... Вона не Мері-С’ю і не дурепа. Нормальна, кмітлива дівчина в ненормальній ситуації. За її пригодами цікаво слідкувати, їй співчуваєш, її доля не робить її супергероїнею – скоріше, все це дуже їй не подобається і скоріше заважає, ніж допомагає... Її оточення теж доволі цікаве. В кожного власні прибамбаси, кожний цікавий, як особистість. Виживуть не всі L
В цілому – скоріше сподобалось, ніж ні. Авторка пише живо, читається легко, персонажі запам’ятовуються. Наступну книжку, мабуть, куплю. А от якщо і вона закінчиться кліфганґером – тоді вже подумаю. Бо (бабця мод он) не подобається мені оця сучасна манера видавати одну книжку частинами (бабця мод офф).
Раджу всім поціновувачам пригодницького фентезі практично без романтики, з досить сильною політичною складовою, кого така манера видання книжок не дратує ;)
Хоча головною героїнею є підлітка, я все ж не віднесла б цю книгу до янг-едалту. А от до цікавого пригодницького фентезі з окремою, доволі потужною політичною лінією – цілком.
П’ятнадцятирічна Гілка, в якої нещодавно помер батько, і яка працює Провідником, видаючи себе за хлопця, спокушається великою платнею і погоджується провести незнайомця до дуже небезпечного місця. Звісно, що просто так їй це не минеться. І стає все більш зрозумілим, що полювання розгортається не на загадкового незнайомця, а чомусь саме на неї...
Паралельно нам показують Тхора, очільника так званої Фортеці мовчання. Він дуже гидка людина. Пр��вила для нього понад людей; а «велика мета» виправдовує в його очах будь-які засоби. Він влаштовує феміцид, не змигнувши оком (а коли виявляється, що то було помилкою, відчуває лише слабенькі натяки на розкаяння), грає людськими життями, як йому заманеться. Супротивники в нього, навіть не сумнівайтеся, такі самі. І в кожного велика мета. І кожному чомусь потрібна дівчинка з незвичайними здібностями...
Власне, з політичною лінією в мене виникла невеличка проблема. Це моя особиста проблема, як читачки: я маю бодай комусь співпереживати. Тобто, персонаж може бути негідником, але дайте мені хоча б одну рисочку, за яку я могла б потягнути і засоціювати себе з ним бодай частково. А тут – персонаж, який мислить себе гвинтиком добре змащеного механізму, а по ітогу виявляється дурень дурнем – і навіть перед смертю не розуміє, чого ж його всі зраджують, гівнюкі такі! Я не можу такому співчувати. І виникає ситуація, за якою персонаж вже помер, а я все ніяк не зрозуміла, нащо мені про нього так детально розповідали? Ну помер і помер, дуже добре, краще б раніше здох, менше б народу скалічив. Ні, звісно, там є сюжетний осьцетакповорот, але заради нього стільки сторінок лайно під мікроскопом розглядати?.. Але тут треба розуміти, що це навіть не перша книга, а перша частина історії. Сякий-такий проміжний фінал присутній, та історія не розказана навіть близько.
Що ж до головної героїні – до неї в мене жодних претензій немає. Вона... ну, нормальна. Намагається вижити в несприятливому середовищі, робить притаманні її віку та ситуації помилки, за можливості їх виправляє... Вона не Мері-С’ю і не дурепа. Нормальна, кмітлива дівчина в ненормальній ситуації. За її пригодами цікаво слідкувати, їй співчуваєш, її доля не робить її супергероїнею – скоріше, все це дуже їй не подобається і скоріше заважає, ніж допомагає... Її оточення теж доволі цікаве. В кожного власні прибамбаси, кожний цікавий, як особистість. Виживуть не всі L
В цілому – скоріше сподобалось, ніж ні. Авторка пише живо, читається легко, персонажі запам’ятовуються. Наступну книжку, мабуть, куплю. А от якщо і вона закінчиться кліфганґером – тоді вже подумаю. Бо (бабця мод он) не подобається мені оця сучасна манера видавати одну книжку частинами (бабця мод офф).
Раджу всім поціновувачам пригодницького фентезі практично без романтики, з досить сильною політичною складовою, кого така манера видання книжок не дратує ;)
March 1, 2026
Взяла цю книгу на спільні читання і не пожалкувала. Це перша частина епічного фентезі, тож я з нетерпінням чекаю продовження. Нестандартні герої, яким щиро співчуваєш, оригінальний світ, складні моральні дилеме. Взагалі захоплива історія, від якої я не могла відірватися. І навіть трохи неочікуваний для мене сюжетний твіст. Тобто так, я здогадувалася, що не все так просто, але ж не настільки. Щиро раджу!
Displaying 1 - 9 of 9 reviews