What do you think?
Rate this book
Тріумф її величності
Племінницю короля звинуватили в державній зраді. Її батька стратили, друзів відправили у вигнання, а саму Сюзанну позбавили титулу й видали заміж за Макса Штрогге — темного мага й головного ката Лідора.
Однак двох таких різних людей поєднує не лише навʼязаний шлюб, а й спільна ненависть до короля. Сюзанна прагне помсти, Штрогге — свободи, ключ до якої — знеславлена герцогиня. Водночас Макс зберігає таємниці, які можуть привести Сюзанну або до загибелі, або до трону.
Та якщо минуле повстане, коли до омріяних цілей залишиться тільки один крок?
Однак двох таких різних людей поєднує не лише навʼязаний шлюб, а й спільна ненависть до короля. Сюзанна прагне помсти, Штрогге — свободи, ключ до якої — знеславлена герцогиня. Водночас Макс зберігає таємниці, які можуть привести Сюзанну або до загибелі, або до трону.
Та якщо минуле повстане, коли до омріяних цілей залишиться тільки один крок?
- GenresFantasy
520 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
7 people are currently reading
41 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 20 of 20 reviews
October 24, 2025
4/5 ⭐️ лише тому що йшла в цю книгу з хибними сподіваннями. Це не ромфентезі, і навіть не ром-дарк-фентезі.
Ця історія суто політична, і треба бути готовим в усе це лізти з головою. Тож переключати мозок треба було дуже швидко і на ходу.
Але книга просто Вау! Останні сторінок 150+ неслись просто навіженним темпом. І хто любить повороти і інтриги - це точно для вас історія)
Ця історія суто політична, і треба бути готовим в усе це лізти з головою. Тож переключати мозок треба було дуже швидко і на ходу.
Але книга просто Вау! Останні сторінок 150+ неслись просто навіженним темпом. І хто любить повороти і інтриги - це точно для вас історія)
October 16, 2025
Книга Анни Кос "Тріумф її величності" уразила мене у саме серце! Я купила цю книгу на ярмарці у Київі та пішла додому, сподіваясь, що почитаю на вихідні. Але, коли зайшла у квартиру, то вирішила відкрити книгу і... закрила я її через три дні, коли дочитала до останьої крапки. Мої робочі діла стояли, їжа не готувалась, дзвонки чекали відповіді. Мене настільки захопив сюжет, мова, герої, що, навіть, усі діла відступили на "потім". Ця книга дала передохнути, переключитися, заспокоїлись нерви. Я дуже вдячна письменниці за книгу, за те добро, що вона транслює. Хочу сказати, що це відмінне вкладення грошей, бо потім книгу прочитали всі мої родичі і її можна читати ще раз та ще раз. Приємно, що у нас в країні з'являється така література, що стоїть на рівні зі світовими шедеврами. Сподіваюсь, що по сюжету знімуть фільм накшталт "Володаря перстнів!" Однозначно рекомендую цю книгу для купівлі.
November 2, 2025
Я вперше пишу відгук, бо хочу, щоб цю книгу точно прочитали.
Героїня і її чесність з самою собою 100/10
Спочатку анотація нагадала мені книгу Анжеліка, але чудово, що це виявилось не так. Це політичне фентезі і сюжет захоплює з перших сторінок.
За епілог окреме дякую❤️
Героїня і її чесність з самою собою 100/10
Спочатку анотація нагадала мені книгу Анжеліка, але чудово, що це виявилось не так. Це політичне фентезі і сюжет захоплює з перших сторінок.
За епілог окреме дякую❤️
November 15, 2025
Анна Кос створює у своєму романі простір, де людська гідність постає не як абстракція, а як жива сила, здатна виходити за межі обставин і диктувати власний ритм буття. “Тріумф її величності” – це не історія про героїзм у звичному розумінні, а про внутрішню вісь, яка змушує людину не згинатися навіть тоді, коли світ наполегливо вимагає цього.
Стиль Кос нагадує розмову з особистою правдою: м’який, але точний, з уважністю до дрібниць, що зазвичай губляться у галасі буденності. Авторка не ховається за пафосом — її мова прозора, іноді майже камерна, завдяки чому напруга й емоційний підтекст відчуваються сильніше. Діалоги, позбавлені театральності, звучать так, ніби підслухані в житті; описи — не декоративні, а працюють як додаткові сенси.
Головна ідея роману — віднайти силу там, де, здавалось би, не залишилося жодної опори. Персонажі Кос не ідеалізовані, їхні вади помітні, інколи навіть гострі, але саме тому вони такі живі. Їхня боротьба не зводиться до опору зовнішнім подіям; значно важче протистояти власним сумнівам, тіням минулого, мовчазним страхам, що проростають у щоденних рішеннях. І в цьому внутрішньому протистоянні й народжується той самий “тріумф” — тихий, але незаперечний.
У романі відчутна повага до жінки як до носійки сили, яка не потребує гучних жестів. Величність тут — не титул і не поза, а здатність залишатися собою, коли все навколо спрямоване на те, щоб знецінити або зламати. Кос демонструє це через багатошарову психологічну перспективу: кожна дія персонажів ніби освітлена різними відтінками їхніх внутрішніх мотивацій.
“Тріумф її величності” — це книга, що не вчить і не моралізує. Вона діє інакше: занурює в історію так глибоко, що читач сам починає відчувати, де у власному житті приховані точки опори, які варто віднайти або створити. Роман Анни Кос залишає по собі не гасла, а післясмак роздумів — можливо, найцінніший результат літературної подорожі.
Стиль Кос нагадує розмову з особистою правдою: м’який, але точний, з уважністю до дрібниць, що зазвичай губляться у галасі буденності. Авторка не ховається за пафосом — її мова прозора, іноді майже камерна, завдяки чому напруга й емоційний підтекст відчуваються сильніше. Діалоги, позбавлені театральності, звучать так, ніби підслухані в житті; описи — не декоративні, а працюють як додаткові сенси.
Головна ідея роману — віднайти силу там, де, здавалось би, не залишилося жодної опори. Персонажі Кос не ідеалізовані, їхні вади помітні, інколи навіть гострі, але саме тому вони такі живі. Їхня боротьба не зводиться до опору зовнішнім подіям; значно важче протистояти власним сумнівам, тіням минулого, мовчазним страхам, що проростають у щоденних рішеннях. І в цьому внутрішньому протистоянні й народжується той самий “тріумф” — тихий, але незаперечний.
У романі відчутна повага до жінки як до носійки сили, яка не потребує гучних жестів. Величність тут — не титул і не поза, а здатність залишатися собою, коли все навколо спрямоване на те, щоб знецінити або зламати. Кос демонструє це через багатошарову психологічну перспективу: кожна дія персонажів ніби освітлена різними відтінками їхніх внутрішніх мотивацій.
“Тріумф її величності” — це книга, що не вчить і не моралізує. Вона діє інакше: занурює в історію так глибоко, що читач сам починає відчувати, де у власному житті приховані точки опори, які варто віднайти або створити. Роман Анни Кос залишає по собі не гасла, а післясмак роздумів — можливо, найцінніший результат літературної подорожі.
November 15, 2025
«Тріумф її величності» — це книга, яка не просто читається, а проживається. Вона затягує з перших сторінок і тримає до самого фіналу .Здається, ніби авторка бере тебе за руку й проводить крізь бурю почуттів, де кожна сторінка — це новий удар по серцю, а потім ніжна подушка, у яку хочеться зануритися. Авторка дуже тонко і чітко відчуває, де додати напруги, а де — тепла.
Головна героїня — жінка, яка вчиться підніматися щоразу, коли світ намагається збити її з ніг. За нею хочеться спостерігати, нею хочеться пишатися. Кожен її крок уперед — маленька, але дуже щира перемога, яка відгукується в мені самій. Читаючи ти наче проживаєш це все на власній «шкурі».
Анні Кос створила історію, в якій є все: і болючі сумніви, і моменти, що змушують серце стискатися, і теплота, яка обволікає так, що навіть після фіналу хочеться просто сидіти, переосмислювати і відчувати.
Це історія про перемогу — але не пафосну, а дуже особисту, людську.
Ця книга залишає після себе дивне, але прекрасне відчуття — ніби я стала трішки сильнішою. Ніби доторкнулася до чогось справжнього. Ніби це ще один доказ того , що я все зможу, потрібне тільки бажання .
Це не просто історія — це емоційний тріумф, який хочеться пережити ще раз.
Головна героїня — жінка, яка вчиться підніматися щоразу, коли світ намагається збити її з ніг. За нею хочеться спостерігати, нею хочеться пишатися. Кожен її крок уперед — маленька, але дуже щира перемога, яка відгукується в мені самій. Читаючи ти наче проживаєш це все на власній «шкурі».
Анні Кос створила історію, в якій є все: і болючі сумніви, і моменти, що змушують серце стискатися, і теплота, яка обволікає так, що навіть після фіналу хочеться просто сидіти, переосмислювати і відчувати.
Це історія про перемогу — але не пафосну, а дуже особисту, людську.
Ця книга залишає після себе дивне, але прекрасне відчуття — ніби я стала трішки сильнішою. Ніби доторкнулася до чогось справжнього. Ніби це ще один доказ того , що я все зможу, потрібне тільки бажання .
Це не просто історія — це емоційний тріумф, який хочеться пережити ще раз.
January 30, 2026
Треба більше нити, скажу я вам. Останнім часом фентезі мене не те щоб вражає. І хороші книги є, і посередні, і перспективні, а щоб прям вау, щоб думати про цю книгу ще тижнями після прочитання - ні.
І от я нанила, так би мовити. Бо від «Тріумф її величності» взагалі не очікувала нічого, а отримала шок, читацький оргазм і серденька в очах.
Але про все по порядку.
👑Текст та перші враження.
По-перше, книга дуже легко та гарно написана. Я завжди кажу, що ідея може бути хоч якою геніальною, але коли написано це не привабливо, то і толку від цього ніякого. Отут форма і наповнення зійшлися по якості десь на висоті 10 балів. Я не заспокоїлась, поки не прочитала всю книгу і ще ходила в перервах думала про героїв та сюжет: «а що ж там далі?». Мені не відпускає і досі. Особливо був смішним момент, коли герої отримали логічний фінал, а попереду ще майже 100 сторінок. В кінці я сиділа з розумінням того, що зараз буде мʼясо.
Чи це страшно? Так.
Чи я боялась дочитувати? Так.
Чи я задоволена результатом? Як слон!
Загалом, коли я кажу, що хочу читати класне фентезі, я маю на увазі саме ось таке як «Тріумф її величності». Досі здивована, що в моїй книжковій бульбашці про неї дуже мало говорять, а дарма. Це шикарний приклад того, що в нас є автори, які вміють писати якісно та цікаво.
👑Еротичні сцени.
Якщо ви шукаєте роментезі з еротичною напругою між героями та сценами 18+, то це не зовсім цей варіант. Тобто так, тут обмеження 18+ є, але за рахунок сцен катувань, вбивств, насильницьких дій проти жінок. Тобто, секс тут якби є, але морального чи естетичного задоволення в основному ви від нього не отримаєте, за винятком 1-2 сцен і то не деталізованих.
👑Сюжет та всесвіт.
Ви хочете знати, як влаштоване життя в палаці? То вам сюди.
Загалом, в центрі сюжету саме інтриги. Авторка показує нам як виглядає утримання влади королем та на чому вона тримається насправді. Наскільки керувати державою страшна та брудна справа. Але найбільше мені сподобалось те, що найкраще обʼєднує всіх спільний ворог. Завжди треба когось ненавидіти, шукати змовників, карати невірних, показова страта на площі.
Головні герої мають спільну ціль - помста. І цікаво спостерігати за тим, куди саме їх заведе це бажання та на що вони підуть заради її завершення.
І все це коїться на фоні королівської розкоші, брехні та вигоди. Кожен персонаж тут не є тим, ким здається напочатку. Взагалі. Авторка добре показала як у вищому суспільстві носять маски аби схопити свій шматочок від пирога, коли стається влучна нагода.
Сьогодні вони кажуть одне, а завтра інше.
Сьогодні ви друзі, а завтра вороги.
Сьогодні ви коханці, а завтра ніхто.
Кожен сам за себе.
Всесвіт добре прописаний та принципи його існування пояснені. Так як це в нас фентезі, яке базується на концепції божественного та демонічного (але без релігійного фанатизму, за що дуже дякую), нам доведеться розбиратися в тому, хто насправді поганий. А по факту шукати способи як звільнити того, кого звільняти може і не треба?
👑Головним критерієм, який характеризує головних героїв, мабуть є сіра мораль.
Звісно, окрім боротьби за власну виживання, помсту та амбіції, розгортаються персональні історії головних героїв Сюзанни та Макса. І знаєте що? Обидва насправді дуже схожі між собою. Їхній союз - це союз двох хижаків, які збуджують одне одного не тілом, а інтелектуальними двобоями. Це саме той випадок, коли партнери лишаються одне з одним, бо більше ніхто інший не зможе їх витримати та зрозуміти.
Це саме союз в чистому вигляді. Чи є там вогник пристрасті чи почуттів? Звісно є, але авторка робить акцент саме на співпраці та будуванні міцних відносин, коли інші - просто слабкі пішаки. І це досить незвично, але дуже логічно у випадку коли йде справа про боротьбу за владу.
👑Другорядні персонажі.
Вони запамʼятовуються, всі, без винятків. Кожному відведена своя роль, кожен має свій тип поведінки та специфічний характер. Наприклад, Карл - ідеаліст, який не вміє бути гнучким. Жаньї - готовий на все заради кохання, вірний, але при цьому хитрий і ще той інтриган. Камілла - вольова, принципова та вірна жінка, готова на все заради тих кого любить.
І ви не забудете про їхні імена як тільки закриєте книгу, бо кожен має вплив на сюжет та є її частиною, а не просто відіграє роль фону який іноді щось говорить бо так треба для сюжету.
👑Фінал
Чесно скажу, я дуже рада саме такому фіналу. Це було неочікувано, жорстоко, не людяно і при цьому настільки логічно і до страшного правильно, що я відчувала повну згоду з діями героїні. За владу треба платити і ти або маєш сили це зробити, або твоя голова буде виставлена на площі на палю.
Авторка нас не жаліє, вона показує сувору реальність до самого кінця, через що всі події здаються єдиними правильними. Тут не буде того щасливого фіналу, на який ви розраховуєте. Але вам всеодно сподобається.
І от я нанила, так би мовити. Бо від «Тріумф її величності» взагалі не очікувала нічого, а отримала шок, читацький оргазм і серденька в очах.
Але про все по порядку.
👑Текст та перші враження.
По-перше, книга дуже легко та гарно написана. Я завжди кажу, що ідея може бути хоч якою геніальною, але коли написано це не привабливо, то і толку від цього ніякого. Отут форма і наповнення зійшлися по якості десь на висоті 10 балів. Я не заспокоїлась, поки не прочитала всю книгу і ще ходила в перервах думала про героїв та сюжет: «а що ж там далі?». Мені не відпускає і досі. Особливо був смішним момент, коли герої отримали логічний фінал, а попереду ще майже 100 сторінок. В кінці я сиділа з розумінням того, що зараз буде мʼясо.
Чи це страшно? Так.
Чи я боялась дочитувати? Так.
Чи я задоволена результатом? Як слон!
Загалом, коли я кажу, що хочу читати класне фентезі, я маю на увазі саме ось таке як «Тріумф її величності». Досі здивована, що в моїй книжковій бульбашці про неї дуже мало говорять, а дарма. Це шикарний приклад того, що в нас є автори, які вміють писати якісно та цікаво.
👑Еротичні сцени.
Якщо ви шукаєте роментезі з еротичною напругою між героями та сценами 18+, то це не зовсім цей варіант. Тобто так, тут обмеження 18+ є, але за рахунок сцен катувань, вбивств, насильницьких дій проти жінок. Тобто, секс тут якби є, але морального чи естетичного задоволення в основному ви від нього не отримаєте, за винятком 1-2 сцен і то не деталізованих.
👑Сюжет та всесвіт.
Ви хочете знати, як влаштоване життя в палаці? То вам сюди.
Загалом, в центрі сюжету саме інтриги. Авторка показує нам як виглядає утримання влади королем та на чому вона тримається насправді. Наскільки керувати державою страшна та брудна справа. Але найбільше мені сподобалось те, що найкраще обʼєднує всіх спільний ворог. Завжди треба когось ненавидіти, шукати змовників, карати невірних, показова страта на площі.
Головні герої мають спільну ціль - помста. І цікаво спостерігати за тим, куди саме їх заведе це бажання та на що вони підуть заради її завершення.
І все це коїться на фоні королівської розкоші, брехні та вигоди. Кожен персонаж тут не є тим, ким здається напочатку. Взагалі. Авторка добре показала як у вищому суспільстві носять маски аби схопити свій шматочок від пирога, коли стається влучна нагода.
Сьогодні вони кажуть одне, а завтра інше.
Сьогодні ви друзі, а завтра вороги.
Сьогодні ви коханці, а завтра ніхто.
Кожен сам за себе.
Всесвіт добре прописаний та принципи його існування пояснені. Так як це в нас фентезі, яке базується на концепції божественного та демонічного (але без релігійного фанатизму, за що дуже дякую), нам доведеться розбиратися в тому, хто насправді поганий. А по факту шукати способи як звільнити того, кого звільняти може і не треба?
👑Головним критерієм, який характеризує головних героїв, мабуть є сіра мораль.
Звісно, окрім боротьби за власну виживання, помсту та амбіції, розгортаються персональні історії головних героїв Сюзанни та Макса. І знаєте що? Обидва насправді дуже схожі між собою. Їхній союз - це союз двох хижаків, які збуджують одне одного не тілом, а інтелектуальними двобоями. Це саме той випадок, коли партнери лишаються одне з одним, бо більше ніхто інший не зможе їх витримати та зрозуміти.
Це саме союз в чистому вигляді. Чи є там вогник пристрасті чи почуттів? Звісно є, але авторка робить акцент саме на співпраці та будуванні міцних відносин, коли інші - просто слабкі пішаки. І це досить незвично, але дуже логічно у випадку коли йде справа про боротьбу за владу.
👑Другорядні персонажі.
Вони запамʼятовуються, всі, без винятків. Кожному відведена своя роль, кожен має свій тип поведінки та специфічний характер. Наприклад, Карл - ідеаліст, який не вміє бути гнучким. Жаньї - готовий на все заради кохання, вірний, але при цьому хитрий і ще той інтриган. Камілла - вольова, принципова та вірна жінка, готова на все заради тих кого любить.
І ви не забудете про їхні імена як тільки закриєте книгу, бо кожен має вплив на сюжет та є її частиною, а не просто відіграє роль фону який іноді щось говорить бо так треба для сюжету.
👑Фінал
Чесно скажу, я дуже рада саме такому фіналу. Це було неочікувано, жорстоко, не людяно і при цьому настільки логічно і до страшного правильно, що я відчувала повну згоду з діями героїні. За владу треба платити і ти або маєш сили це зробити, або твоя голова буде виставлена на площі на палю.
Авторка нас не жаліє, вона показує сувору реальність до самого кінця, через що всі події здаються єдиними правильними. Тут не буде того щасливого фіналу, на який ви розраховуєте. Але вам всеодно сподобається.
October 15, 2025
Ковальський FM
Рубрика: «Вот це по-нашому»
Іноді історія болить так, що хочеться заплющити очі.
Але саме тоді вона стає правдивою.
Сьогодні — така.
Анні Кос @annikosfantasy — «Тріумф її величності ».
Не казка. Не “щасливо після весілля”.
Це книга, де світ падає, а людина стоїть.
Сюзанна Альгейра — донька герцога, ще вчора — гордість королівського двору.
А сьогодні — в’язень, злочинниця,
жінка, яку ведуть під вінець до свого ката.
Так, саме так: до людини, яка стратила її батька.
«Він тримав мене за руку, і я відчувала,
як холод проходить під шкіру.
Але ще холодніше було всередині».
Макс Штрогге — темний маг, чоловік без посмішки,
з очима, у яких живе тиша могил.
Він не хоче цієї жінки, але і не може її відпустити.
Вона — його покарання. Вона — його спасіння.
Їхній шлюб — це не любов, а вирок.
І водночас — початок усього.
Там, де біль, з’являється життя.
Там, де крик, народжується сила.
«Ти забрав в мене все», — каже вона.
«А ти — змусила мене згадати, що я живий», — відповідає він.
Сюзанну принижують, зраджують, змушують мовчати.
Але кожна її сльоза — це не слабкість. Це — зброя.
Вона падає на кам’яну підлогу, а потім піднімається.
Без корони, без захисту,
але з серцем, яке ніхто більше не зламає.
І коли весь двір сміється з “жінки ката”,
вона мовчки стоїть у білому,
а над нею — не небо, а попіл.
І саме тоді народжується королева.
«Свободу не дають.
Її виривають — з болю, з крові, з власного страху».
Макс падає разом із нею, і саме це — їхній катарсис.
Бо тільки той, хто торкнувся дна,
може підняти іншого до світла.
І коли наостанок вона стоїть перед троном,
з очима, у яких — усі втрачені, усі прощені,
вона каже:
«Я більше не чиясь.
Я — своя».
Це не роман про любов.
Це роман про виживання.
Про те, як із приниження народжується гідність.
Як жінка, яку хотіли зламати,
стає тією, хто змінює історію.
«Тріумф її величності » — книга, після якої мовчиш.
Не тому що не знаєш, що сказати.
А тому що серце ще не встигає відійти.
Темрява, що веде до світла.
Ненависть, що стає ніжністю.
Сльози, що перетворюються на корону.
Оце — по-нашому.
З вами був Ковальський FM.
Рубрика — «Вот це по-нашому».
Читайте те, що болить.
Читайте те, що залишає в серці шрам —
і світло в очах.
Рубрика: «Вот це по-нашому»
Іноді історія болить так, що хочеться заплющити очі.
Але саме тоді вона стає правдивою.
Сьогодні — така.
Анні Кос @annikosfantasy — «Тріумф її величності ».
Не казка. Не “щасливо після весілля”.
Це книга, де світ падає, а людина стоїть.
Сюзанна Альгейра — донька герцога, ще вчора — гордість королівського двору.
А сьогодні — в’язень, злочинниця,
жінка, яку ведуть під вінець до свого ката.
Так, саме так: до людини, яка стратила її батька.
«Він тримав мене за руку, і я відчувала,
як холод проходить під шкіру.
Але ще холодніше було всередині».
Макс Штрогге — темний маг, чоловік без посмішки,
з очима, у яких живе тиша могил.
Він не хоче цієї жінки, але і не може її відпустити.
Вона — його покарання. Вона — його спасіння.
Їхній шлюб — це не любов, а вирок.
І водночас — початок усього.
Там, де біль, з’являється життя.
Там, де крик, народжується сила.
«Ти забрав в мене все», — каже вона.
«А ти — змусила мене згадати, що я живий», — відповідає він.
Сюзанну принижують, зраджують, змушують мовчати.
Але кожна її сльоза — це не слабкість. Це — зброя.
Вона падає на кам’яну підлогу, а потім піднімається.
Без корони, без захисту,
але з серцем, яке ніхто більше не зламає.
І коли весь двір сміється з “жінки ката”,
вона мовчки стоїть у білому,
а над нею — не небо, а попіл.
І саме тоді народжується королева.
«Свободу не дають.
Її виривають — з болю, з крові, з власного страху».
Макс падає разом із нею, і саме це — їхній катарсис.
Бо тільки той, хто торкнувся дна,
може підняти іншого до світла.
І коли наостанок вона стоїть перед троном,
з очима, у яких — усі втрачені, усі прощені,
вона каже:
«Я більше не чиясь.
Я — своя».
Це не роман про любов.
Це роман про виживання.
Про те, як із приниження народжується гідність.
Як жінка, яку хотіли зламати,
стає тією, хто змінює історію.
«Тріумф її величності » — книга, після якої мовчиш.
Не тому що не знаєш, що сказати.
А тому що серце ще не встигає відійти.
Темрява, що веде до світла.
Ненависть, що стає ніжністю.
Сльози, що перетворюються на корону.
Оце — по-нашому.
З вами був Ковальський FM.
Рубрика — «Вот це по-нашому».
Читайте те, що болить.
Читайте те, що залишає в серці шрам —
і світло в очах.
January 30, 2026
"Тріумф Її Величності" — це політичне фентезі у всій його красі: зі змовами, зрадами, інтригами та стратами на ешафоті. Але, як не крути, першість у цьому кривавому ланцюгу посідає влада — як символ того, на що здатна людина, яка понад усе прагне нею володіти.
Ну шо, я вам скажу. Історія, яка починається з примусового шлюбу доньки герцога й водночас племінниці короля з головним катом країни, а також із консумації, що має засвідчити цей союз, мало схожа на оповідь що може закінчитися щасливим фіналом.
Ну і, забігаючи наперед, скажу, що так і буде, але не для всіх.
Фінал цієї книги кожен зможе трактувати по-своєму. Особисто для мене це далеко не хепі енд, а швидше просто не найгірша версія того, що могло трапитися взагалі.
Гі, я старалась вас заінтригувати. Сподіваюсь, що вийшло
На початку історії нас зустрічає цілий ряд warning triggers, тому закликаю не відноситись до них легковажно. Бо в цій книзі це не просто згадки, це основа/база/грунт на якій будується вся історія. Тож приємного тут буде мало.
Але якщо ви все ж наважитесь початати - то отримаєте задоволення від того, наскільки грамотно побудована розповідь, подано персонажі та розкинуто гачки, які дають зрозуміти хто саме страшне зло в цій історії швидше, ніж нам про те буде сказано прямо.
Мені сподобався стиль авторки, темп оповіді, але особливе місце в серденьку я віддала персонажам - Максу, Жаньї та Каміллі. Не буду писати за що вони мені відгукнулись, бо то будуть спойлери. Але ті, хто читали книги мене зрозуміють і так.
Єдине чого мені не вистачило в цій книзі це трошки більшого об'єму. Хотілось більше дізнатись про магію та її межі, Його Величність, Жаньї, Агнес та Сюзанну в дитинстві та юності.
Але вона точно варта уваги і у такому вигляді як є зараз. Бо ідея і посил відтворенні дуже і дуже красно, а це найголовніше.
І пам'ятайте - світ не ділиться на чорне і біле. У ньому немає абсолютно правих і безумовно винних. Є лише вибір, зроблений у певний момент, і ціна, яку за нього доводиться платити.
Ну шо, я вам скажу. Історія, яка починається з примусового шлюбу доньки герцога й водночас племінниці короля з головним катом країни, а також із консумації, що має засвідчити цей союз, мало схожа на оповідь що може закінчитися щасливим фіналом.
Ну і, забігаючи наперед, скажу, що так і буде, але не для всіх.
Фінал цієї книги кожен зможе трактувати по-своєму. Особисто для мене це далеко не хепі енд, а швидше просто не найгірша версія того, що могло трапитися взагалі.
Гі, я старалась вас заінтригувати. Сподіваюсь, що вийшло
На початку історії нас зустрічає цілий ряд warning triggers, тому закликаю не відноситись до них легковажно. Бо в цій книзі це не просто згадки, це основа/база/грунт на якій будується вся історія. Тож приємного тут буде мало.
Але якщо ви все ж наважитесь початати - то отримаєте задоволення від того, наскільки грамотно побудована розповідь, подано персонажі та розкинуто гачки, які дають зрозуміти хто саме страшне зло в цій історії швидше, ніж нам про те буде сказано прямо.
Мені сподобався стиль авторки, темп оповіді, але особливе місце в серденьку я віддала персонажам - Максу, Жаньї та Каміллі. Не буду писати за що вони мені відгукнулись, бо то будуть спойлери. Але ті, хто читали книги мене зрозуміють і так.
Єдине чого мені не вистачило в цій книзі це трошки більшого об'єму. Хотілось більше дізнатись про магію та її межі, Його Величність, Жаньї, Агнес та Сюзанну в дитинстві та юності.
Але вона точно варта уваги і у такому вигляді як є зараз. Бо ідея і посил відтворенні дуже і дуже красно, а це найголовніше.
І пам'ятайте - світ не ділиться на чорне і біле. У ньому немає абсолютно правих і безумовно винних. Є лише вибір, зроблений у певний момент, і ціна, яку за нього доводиться платити.
November 23, 2025
«…Якщо я щось і можу подарувати тобі в перший день весни, то тільки час»
«Тріумф її величності»
Анна Кос
Я давно знайома з творчістю Анни Кос і прекрасно бачу, як сильно вона виросла як авторка.
У цій книзі - зрілий, рівний, впевнений слог, глибина, продуманість і відчуття великого світу. Це вже зовсім інша Анна - сильніша, сміливіша, масштабніша.
“Тріумф Її Величності” - це dark політичне фентезі, де є все, що я люблю:
✅ політика й дипломатія
✅ інтриги
✅ боротьба за владу та спадкоємство
✅ магія, прокляття і таємниці
✅ емоції, які не народжуються з повітря, а проходять шлях
Головні герої - Сюзанна та Макс - просто знахідка.
Між ними немає зв’язку «істинної пари» чи миттєвої закоханості. Лише холодний розрахунок: хто кого вигідніше використає. І саме в цьому їхня хімія. Це так чесно для dark політичного роману, що я кайфувала кожен розділ.
Не можу не сказати декілька слів про Карла. Якщо Макс - це вовк, то Карл - це карамелька, яку просто забули у кишені. Карамелька, бо він весь такий солодкий, що хотілось його вдарити чимось важким 🤭
До речі, про dark: так, у книзі є сцени насильства, катувань, жорстокості - але Анна свідомо не заглиблюється в деякі подробиці. Вона робить акцент не на «м’ясі», а на наслідках, на психології, на політиці. І це працює. Хоча, чесно, у певних моментах мені хотілося трохи більше жорсткості - просто щоб емоція добила.
Фінал чудовий і абсолютно справедливий. Я закрила книгу з повним відчуттям задоволення - дуже рідкісне відчуття, коли фінал і правильний, і емоційно насичений.
«Тріумф її величності» -
це красиве, сильне, продумане dark політичне фентезі з живими персонажами, великим світом, інтригами, магією та тим самим смаком влади й зради, заради якого хочеться гортати сторінку за сторінкою.
Я вражена. І я безмежно рада за авторку, яка зробила настільки потужний ривок уперед 💖
«Тріумф її величності»
Анна Кос
Я давно знайома з творчістю Анни Кос і прекрасно бачу, як сильно вона виросла як авторка.
У цій книзі - зрілий, рівний, впевнений слог, глибина, продуманість і відчуття великого світу. Це вже зовсім інша Анна - сильніша, сміливіша, масштабніша.
“Тріумф Її Величності” - це dark політичне фентезі, де є все, що я люблю:
✅ політика й дипломатія
✅ інтриги
✅ боротьба за владу та спадкоємство
✅ магія, прокляття і таємниці
✅ емоції, які не народжуються з повітря, а проходять шлях
Головні герої - Сюзанна та Макс - просто знахідка.
Між ними немає зв’язку «істинної пари» чи миттєвої закоханості. Лише холодний розрахунок: хто кого вигідніше використає. І саме в цьому їхня хімія. Це так чесно для dark політичного роману, що я кайфувала кожен розділ.
Не можу не сказати декілька слів про Карла. Якщо Макс - це вовк, то Карл - це карамелька, яку просто забули у кишені. Карамелька, бо він весь такий солодкий, що хотілось його вдарити чимось важким 🤭
До речі, про dark: так, у книзі є сцени насильства, катувань, жорстокості - але Анна свідомо не заглиблюється в деякі подробиці. Вона робить акцент не на «м’ясі», а на наслідках, на психології, на політиці. І це працює. Хоча, чесно, у певних моментах мені хотілося трохи більше жорсткості - просто щоб емоція добила.
Фінал чудовий і абсолютно справедливий. Я закрила книгу з повним відчуттям задоволення - дуже рідкісне відчуття, коли фінал і правильний, і емоційно насичений.
«Тріумф її величності» -
це красиве, сильне, продумане dark політичне фентезі з живими персонажами, великим світом, інтригами, магією та тим самим смаком влади й зради, заради якого хочеться гортати сторінку за сторінкою.
Я вражена. І я безмежно рада за авторку, яка зробила настільки потужний ривок уперед 💖
January 20, 2026
«Тріумф Її Величності» Анни Кос («Букбанда») впевнено залітає в мій топ прочитаного в 2026.
Це темне політичне фентезі, один з найдоросліших і найжорстокіших текстів, з того, що я читала в українських авторів та авторок.
Але водночас і достатньо делікатний, щоб не тригерити.
Я погано сприймаю описи насилля, особливо сексуального, і хоча це є в «Тріумфі», воно подано обережно і як справді важлива частина сюжета, а не відверте смакування зайвих подробиць.
💫 Світобудова
Магія цікава, але мені більше сподобалося, як діяла в тексті політика й економіка. Анна зачіпала й дипломатичні відносини між країнами, і торгівлю й пошук нових торгових шляхів, і державний переворот, і судові процеси, і палацові інтриги — як дрібні, так і повноцінні замахи на королівських осіб.
І на всіх рівнях це було описано зрозуміло, достовірно й цікаво.
Політичні тексти часто змушують мене почуватися тупою — я наче розумію, що відбувається якась інтрига, але не можу звести деталей купи. У «Тріумфі» все чітко, але водночас достатньо цікаво й непередбачувано.
Окремо я кайфувала від сцен при дворі — тут і конфлікти королеви з фавориткою короля, і драма короля з його фаворитом, і підступні фрейліни, і дрібні побутові деталі, які змушували вірити в цю країну і цю монархію.
💫 Персонажі
Шикарні. Злі, дорослі, відчайдушні, з купою недоліків. Персонажі, яки ризикують і отримують заслужені покарання.
Анна не щадила нікого — і це круто.
Головна героїня цікава, але я в захваті і від двох другорядних персонажок — королеви-іноземки, яка змушена балансувати між двома державами, і придворної дами, яка розривається між добрим ставленням і до королеви, і до головної героїні.
Обоє живуть у світі, де роль жінки обмежена, влади небагато, умовностей значно більше, але обидві знаходять шляхи обходити умовності й добирати влади.
А ще тут прекрасний другорядний любовний трикутник між королем, королевою та фаворитом короля. Обожнюю таке.
💫 Сюжет
Міцний, без провисань чи зайвих сцен. А ще дуже круто сцени характеризують персонажів, наприклад, перша ж поява одного з антагоністів — це огидна сцена, де він трахає служницю на очах в інших. І не треба розписувати кілометри, який він хтивий і падлючий чорт. І як красиво дзеркалить цю його остання сцена в тексті. І так практично з кожним героєм.
💫 Секс
Сексу багато. І він не завжди з доброї волі. Перший розділ — це консумація шлюбу за домовленістю при свідках. Огидна й стрьомна, але важлива для ходу всієї історії далі. І схожих за емоціями сцен багато. Тому будьте обережні.
З мінусів хіба що певна кількість дещо дивні й не притаманних українській мові звороти, але це до редактури, не до авторки й легко фікситься в додруках.
Підсумок — я кайфонула, і вам дуже раджу.
Це темне політичне фентезі, один з найдоросліших і найжорстокіших текстів, з того, що я читала в українських авторів та авторок.
Але водночас і достатньо делікатний, щоб не тригерити.
Я погано сприймаю описи насилля, особливо сексуального, і хоча це є в «Тріумфі», воно подано обережно і як справді важлива частина сюжета, а не відверте смакування зайвих подробиць.
💫 Світобудова
Магія цікава, але мені більше сподобалося, як діяла в тексті політика й економіка. Анна зачіпала й дипломатичні відносини між країнами, і торгівлю й пошук нових торгових шляхів, і державний переворот, і судові процеси, і палацові інтриги — як дрібні, так і повноцінні замахи на королівських осіб.
І на всіх рівнях це було описано зрозуміло, достовірно й цікаво.
Політичні тексти часто змушують мене почуватися тупою — я наче розумію, що відбувається якась інтрига, але не можу звести деталей купи. У «Тріумфі» все чітко, але водночас достатньо цікаво й непередбачувано.
Окремо я кайфувала від сцен при дворі — тут і конфлікти королеви з фавориткою короля, і драма короля з його фаворитом, і підступні фрейліни, і дрібні побутові деталі, які змушували вірити в цю країну і цю монархію.
💫 Персонажі
Шикарні. Злі, дорослі, відчайдушні, з купою недоліків. Персонажі, яки ризикують і отримують заслужені покарання.
Анна не щадила нікого — і це круто.
Головна героїня цікава, але я в захваті і від двох другорядних персонажок — королеви-іноземки, яка змушена балансувати між двома державами, і придворної дами, яка розривається між добрим ставленням і до королеви, і до головної героїні.
Обоє живуть у світі, де роль жінки обмежена, влади небагато, умовностей значно більше, але обидві знаходять шляхи обходити умовності й добирати влади.
А ще тут прекрасний другорядний любовний трикутник між королем, королевою та фаворитом короля. Обожнюю таке.
💫 Сюжет
Міцний, без провисань чи зайвих сцен. А ще дуже круто сцени характеризують персонажів, наприклад, перша ж поява одного з антагоністів — це огидна сцена, де він трахає служницю на очах в інших. І не треба розписувати кілометри, який він хтивий і падлючий чорт. І як красиво дзеркалить цю його остання сцена в тексті. І так практично з кожним героєм.
💫 Секс
Сексу багато. І він не завжди з доброї волі. Перший розділ — це консумація шлюбу за домовленістю при свідках. Огидна й стрьомна, але важлива для ходу всієї історії далі. І схожих за емоціями сцен багато. Тому будьте обережні.
З мінусів хіба що певна кількість дещо дивні й не притаманних українській мові звороти, але це до редактури, не до авторки й легко фікситься в додруках.
Підсумок — я кайфонула, і вам дуже раджу.
November 24, 2025
«Тріумф її величності» - книга, після прочитання якої мені знадобилося декілька днів, щоб переосмислити прочитане і вдихнути на повні груди.
Фентезі. Темне за своєю атмосферою та психологізмом, політичне - за сюжетом та суттю.
Авторка створює свою політичну шахову партію в якій кожна фігура є самодостатньою та важливою.
Герої книги - це поєднання чорного та білого в різних пропорціях, а відтак всі персонажі постають перед читачем як індивідуальний психо-емоційний світ з власною красою та потворністю, де кожен - це унікальний голос, який ділиться власними цінностями, бажаннями, переживаннями, амбіціями та цілями. Авторка не одразу «оголює» їхні істинні пориви, а поступово, шар за шаром, завдяки сюжетним поворотам дозволяє читачу розкривати персонажів для себе та будувати власну думку.
Бруд політичної гри, який авторка психологічно тонко прописує, не дозволяє героям проживати істинно власні бажання, а робити вибір «на благо» корони.
Атмосфера книги доволі темна та напружена завдяки тригерним моментам, які проживають герої.
Романтична лінія доволі ефемерна, але завдяки хорошим партнерським стосункам та вмінню говорити, головні герої доходять певних компромісів на шляху до своєї цілі.
Сюзанна - приклад сильної героїні, яка поставивши перед собою ціль, йде до неї попри приниження та падіння. Це жінка, яка пройшовши тортури, біль та низку інших тригерних моментів зберігає в собі гідність титулованої особи і доводить, що гендер зовсім не є показником у політиці.
Макс та Жаньї попри власне походження постають більш людянішими персонажами на противагу представників світлих богів, що створює доволі суперечливі внутрішні конфлікти між походженням героя та його вчинками.
Фінал книги - це приклад здорового бачення власних помилок і вміння їх визнавати та приймати покарання.
А епілог у вигляді історичної хроніки дозволяє переосмислити весь сюжет по-новому…
Фентезі. Темне за своєю атмосферою та психологізмом, політичне - за сюжетом та суттю.
Авторка створює свою політичну шахову партію в якій кожна фігура є самодостатньою та важливою.
Герої книги - це поєднання чорного та білого в різних пропорціях, а відтак всі персонажі постають перед читачем як індивідуальний психо-емоційний світ з власною красою та потворністю, де кожен - це унікальний голос, який ділиться власними цінностями, бажаннями, переживаннями, амбіціями та цілями. Авторка не одразу «оголює» їхні істинні пориви, а поступово, шар за шаром, завдяки сюжетним поворотам дозволяє читачу розкривати персонажів для себе та будувати власну думку.
Бруд політичної гри, який авторка психологічно тонко прописує, не дозволяє героям проживати істинно власні бажання, а робити вибір «на благо» корони.
Атмосфера книги доволі темна та напружена завдяки тригерним моментам, які проживають герої.
Романтична лінія доволі ефемерна, але завдяки хорошим партнерським стосункам та вмінню говорити, головні герої доходять певних компромісів на шляху до своєї цілі.
Сюзанна - приклад сильної героїні, яка поставивши перед собою ціль, йде до неї попри приниження та падіння. Це жінка, яка пройшовши тортури, біль та низку інших тригерних моментів зберігає в собі гідність титулованої особи і доводить, що гендер зовсім не є показником у політиці.
Макс та Жаньї попри власне походження постають більш людянішими персонажами на противагу представників світлих богів, що створює доволі суперечливі внутрішні конфлікти між походженням героя та його вчинками.
Фінал книги - це приклад здорового бачення власних помилок і вміння їх визнавати та приймати покарання.
А епілог у вигляді історичної хроніки дозволяє переосмислити весь сюжет по-новому…
March 6, 2026
Насправді, мені неймовірно складно повірити, що ця епопея закінчилась.
Це дуже якісне політичне фентезі, написане українкою. Готичний середньовічний стиль, палацові інтриги, багато жорстокості і цікавий унікальний стиль.
Я не часто беру книгу в книгарні, читаю опис і на місці купляю, але тут сталося саме так, хоча про цю книгу до цього не чула.
це не роментезі, але любовна лінія тут є і вона цікава, сповнена ненависті через минулі вчинки людей і недовіри. Буквально до останньої сторінки вони ходять на лезі ножа і об'єднуються лише через спільну помсту. Тут у кожного своя гра.
А головна героїня - просто приклоняюся цій жінці. Вона йде по головам, забираючи те, чого хоче і на що заслужила. І навіть мене вона іноді дивувала. Хитра, підступна, продумана і тим не менш травмована жінка.Насправді велика відмінність цієї книги від інших - тут до жінок ставляться так, як ставилися до них у середньовіччі (річ, єдина задача якої-народжувати). Тому будьте обачні, може психологічно дуже тиснути.
Це одиночна, закінчена історія, якщо що. І також дуже гарно описана. Я реально зачитувалася описами. Подій багато, але вони не напрягають. Оформлення неймовірне, якість книги теж гарнюча. Всі персонажі ( їх тут не прям багато. Штук 8 прям діючих) дуже гарно розкриті, усі лінії доведені і навіть у кінці коли в мене залишалися якісь питання, вони отримали свій логічний кінець.
Я хочу більше таких книг і всім раджу прочитати ( якщо ви готові витерпіти фентезі з повною зневагою до жінок)
Це дуже якісне політичне фентезі, написане українкою. Готичний середньовічний стиль, палацові інтриги, багато жорстокості і цікавий унікальний стиль.
Я не часто беру книгу в книгарні, читаю опис і на місці купляю, але тут сталося саме так, хоча про цю книгу до цього не чула.
це не роментезі, але любовна лінія тут є і вона цікава, сповнена ненависті через минулі вчинки людей і недовіри. Буквально до останньої сторінки вони ходять на лезі ножа і об'єднуються лише через спільну помсту. Тут у кожного своя гра.
А головна героїня - просто приклоняюся цій жінці. Вона йде по головам, забираючи те, чого хоче і на що заслужила. І навіть мене вона іноді дивувала. Хитра, підступна, продумана і тим не менш травмована жінка.Насправді велика відмінність цієї книги від інших - тут до жінок ставляться так, як ставилися до них у середньовіччі (річ, єдина задача якої-народжувати). Тому будьте обачні, може психологічно дуже тиснути.
Це одиночна, закінчена історія, якщо що. І також дуже гарно описана. Я реально зачитувалася описами. Подій багато, але вони не напрягають. Оформлення неймовірне, якість книги теж гарнюча. Всі персонажі ( їх тут не прям багато. Штук 8 прям діючих) дуже гарно розкриті, усі лінії доведені і навіть у кінці коли в мене залишалися якісь питання, вони отримали свій логічний кінець.
Я хочу більше таких книг і всім раджу прочитати ( якщо ви готові витерпіти фентезі з повною зневагою до жінок)
October 15, 2025
Епілог до сліз...
Це найкраще, що могло статися з головними героями!
Я в дикому захваті від книги! Це було сильно, нешаблонно, захоплююче; сюжетні повороти як на американських гірках🎢
Одним словом - це полум'я🔥🔥🔥
Трохи по героях.
Сюзанна надихає розумом, силою і цілеспрямованістю. З приводу суттєвих недоліків, як і говорив автор, вона продукт свого часу. Це як зі Скарлет О'Хара (чомусь прийшла така асоціація), вона може викликати захоплення, відразу, розуміння, неприйняття або усе разом, але точно не залишить байдужим. ...
Макс. Складний мужчина, до пари нашій героїні. Він як уособлення сили, опори, мудрості. Але недоліки свої теж має:) взагалі відносини головних героїв пікантні, з перчинкою (з кількома видами перців:)
Камі. Такі люди дійсно, як промінчик світла в темряві чи вогник, біля якого грієшся. Свічка дуже в тему.
Жаньї. На перший погляд цинічний, харизматичний засранець-інтриган. А що там за маскою?
Ключові герої всі цікаві і багатогранні. Книгу хочеться ще раз перечитати, щоб прям розібрати подетально)
Автору і видавництву, дякую за вир емоцій, подарований цією історією! Подальшого натхнення вам, працьовитої музи і вірних читачів!
Це найкраще, що могло статися з головними героями!
Я в дикому захваті від книги! Це було сильно, нешаблонно, захоплююче; сюжетні повороти як на американських гірках🎢
Одним словом - це полум'я🔥🔥🔥
Трохи по героях.
Сюзанна надихає розумом, силою і цілеспрямованістю. З приводу суттєвих недоліків, як і говорив автор, вона продукт свого часу. Це як зі Скарлет О'Хара (чомусь прийшла така асоціація), вона може викликати захоплення, відразу, розуміння, неприйняття або усе разом, але точно не залишить байдужим. ...
Макс. Складний мужчина, до пари нашій героїні. Він як уособлення сили, опори, мудрості. Але недоліки свої теж має:) взагалі відносини головних героїв пікантні, з перчинкою (з кількома видами перців:)
Камі. Такі люди дійсно, як промінчик світла в темряві чи вогник, біля якого грієшся. Свічка дуже в тему.
Жаньї. На перший погляд цинічний, харизматичний засранець-інтриган. А що там за маскою?
Ключові герої всі цікаві і багатогранні. Книгу хочеться ще раз перечитати, щоб прям розібрати подетально)
Автору і видавництву, дякую за вир емоцій, подарований цією історією! Подальшого натхнення вам, працьовитої музи і вірних читачів!
October 12, 2025
Книгу придбала на фестивалі BookForum у Львові, фактично один з перших примірників, які тільки вийшли з друку. До того читала фентезі онлайн цієї авторки і мені дуже сподобався її письменницький стиль. Темне фентезі «Тріумф...» теж справило сильне враження. А це безумовно воно, з усіма атрибутами жанру: похмура атмосфера нагадує середньовіччя, інтриги, таємниці, небезпека на кожному кроці, складний вибір і шлях у головних героїв, жорстокі рішення... «Владу отримує найсильніший» - а на що ти готовий і чи вистачить сили, щоб ним стати? Спойлерити не буду. Залишає післясмак глибоких роздумів. Мене захопило з першої сторінки, фактично прочитала на одному диханні. Любителям фентезі однозначно рекомендую читати цей роман.
До речі, сподобалося і те, що сама друкована книга має вельми комфортний для очей шрифт і віддінок паперу, від цього читання було ще приємнішим.
До речі, сподобалося і те, що сама друкована книга має вельми комфортний для очей шрифт і віддінок паперу, від цього читання було ще приємнішим.
February 10, 2026
Це просто вау.
Мені ще тиждень потрібно відходити від цієї книги.
Я настільки глибоко в неї занурилась, що навіть коли не читала, всеодно думками була в ній і у подіях.
Інтриги, політичні ігри, постійне змішування добра і зла, жодних простих рішень і думок.
До кінця історії всі протиріччя ніби розмиваються, і ти навіть не помічаєш моменту, коли власні емоції і захоплення змінюються.
Короче, дуже сильний післясмак 😂
Мені ще тиждень потрібно відходити від цієї книги.
Я настільки глибоко в неї занурилась, що навіть коли не читала, всеодно думками була в ній і у подіях.
Інтриги, політичні ігри, постійне змішування добра і зла, жодних простих рішень і думок.
До кінця історії всі протиріччя ніби розмиваються, і ти навіть не помічаєш моменту, коли власні емоції і захоплення змінюються.
Короче, дуже сильний післясмак 😂
December 28, 2025
Книга дуже сподобалася, навіть не очікувала. У ній є все:
політичні інтриги;
хімія між персонажами;
цікава й сильна головна героїня;
логічна та справді крута кінцівка.
У книзі багато елементів, які гармонійно поєднуються між собою(магія, інтриги, кохання). Що буває рідко, героїня не втрачає голову через чоловіка і його голого торса :), а упевнено йде до своєї мети.
політичні інтриги;
хімія між персонажами;
цікава й сильна головна героїня;
логічна та справді крута кінцівка.
У книзі багато елементів, які гармонійно поєднуються між собою(магія, інтриги, кохання). Що буває рідко, героїня не втрачає голову через чоловіка і його голого торса :), а упевнено йде до своєї мети.
January 12, 2026
Неймовірна книга, прочитала за три дні. Події не розтягнуті, відбуваються швидко. Гарно написано.
March 8, 2026
Класне політичне фентезі з morally grey героями. Читається легко та не відпускає! Ставить під питання власні судження та цінності. Мені все сподобалось, окрема дякую за епілог! Рекомендую!
February 18, 2026
Почала читати. Мова кострубата, наче невдалий переклад з російської. Закралася підозра. Перевіряю. Так і є - оригінально писався російською і розміщувався у 2022-2023 роках на російському самвидавному сайті. Кожен має право на власну позицію та вибір. І кожен має право їх приймати чи ні.
Я такого сидіння на двох стільцях не визнаю.
Та і ще текст наповнений смислами та наративами, які, як запах зогнилого у холодильнику лимона, нагадують про Літ-еру та Фікбук.
Я такого сидіння на двох стільцях не визнаю.
Та і ще текст наповнений смислами та наративами, які, як запах зогнилого у холодильнику лимона, нагадують про Літ-еру та Фікбук.
January 2, 2026
Коли я розповідаю іншим про цю книгу, що роблю доволі часто, я кажу, що тим, кому подобається Аберкромбі, сподобається і ця книга. Чому? Тому що морально сірі персонажі це те що поєднує авторів🤌
Історія просто зачарувала, це було болісно, це було темно, але це було прекрасно.
Те як переплітаються інтриги різних персонажів, як в одному моменті ти наче вхопився за нитку істини, а в наступний в тебе її виривають з пальців і кажуть, що ти йдеш хибним шляхом.
Всі персонажі сірі, так, ти можеш їм співчувати в моменті, але, якщо вдивлятись повністю, то всі персонажі з "гнильцою" і це так освіжає, бо іноді набридає читати про єдиноправильних і німбоносних персонажів.
Звісно ж моїм улюбленцем десь з середини книги і до самого кінця залишився Макс🫦🫶 чудовий чоловік, чудовий персонаж і вообще, цей світ його явно не заслуговує, але як добре що він в ньому є🤌
Велике дякую авторці, Дякую тобі Анна, за таку прекрасну, болючу, шокову(бо кінець був все ж таким, не все я розгадала) історію. І сподіваюся на ще більше і більше таких. Бо якщо перша видана книга, настільки шикарна я буду з превеликими надіями очікувати наступних історій (п.с. знаю про букнет, читаю читаю)
Історія просто зачарувала, це було болісно, це було темно, але це було прекрасно.
Те як переплітаються інтриги різних персонажів, як в одному моменті ти наче вхопився за нитку істини, а в наступний в тебе її виривають з пальців і кажуть, що ти йдеш хибним шляхом.
Всі персонажі сірі, так, ти можеш їм співчувати в моменті, але, якщо вдивлятись повністю, то всі персонажі з "гнильцою" і це так освіжає, бо іноді набридає читати про єдиноправильних і німбоносних персонажів.
Звісно ж моїм улюбленцем десь з середини книги і до самого кінця залишився Макс🫦🫶 чудовий чоловік, чудовий персонаж і вообще, цей світ його явно не заслуговує, але як добре що він в ньому є🤌
Велике дякую авторці, Дякую тобі Анна, за таку прекрасну, болючу, шокову(бо кінець був все ж таким, не все я розгадала) історію. І сподіваюся на ще більше і більше таких. Бо якщо перша видана книга, настільки шикарна я буду з превеликими надіями очікувати наступних історій (п.с. знаю про букнет, читаю читаю)
Displaying 1 - 20 of 20 reviews