П'яний корабель

by Arthur Rimbaud, Артюр Рембо, Всеволод Ткаченко (Translator, післямова)

Вірші геніального французького митця (1854—1891) — поета-новатора, звернуті до глибин підсвідомості, назавжди увійшли до скарбниці всесвітньої культури. Поезія Артюра Рембо незмінно править за дороговказ у бунтівливому морі відкриттів та осяянь людського духу. До збірки увійшов повний переклад поетичної спадщини Артюра Рембо.

© Художнє оформлення. І. М. Гаврилюк. 1995.
© Український переклад. М. Н. Москаленко, П. І. Осадчук, Ю. І. Покальчук, В. І. Ткаченко та ін. 1995.

У додатках наприкінці книжки вміщено альтернативні версії перекладів найбільш знаних поезій Рембо.

Genres: Poetry

221 pages

Published May 4, 1995

About the author

Hallucinatory work of French poet Jean Nicolas Arthur Rimbaud strongly influenced the surrealists.

With known transgressive themes, he influenced modern literature and arts, prefiguring. He started writing at a very young age and excelled as a student but abandoned his formal education in his teenage years to run away to Paris amidst the Franco-Prussian war. During his late adolescence and early adulthood, he produced the bulk of his literary output. After assembling his last major work, Illuminations , Rimbaud completely stopped writing literature at age 20 years in 1874.

A hectic, violent romantic relationship, which lasted nearly two years at times, with fellow poet Paul Verlaine engaged Rimbaud, a libertine, restless soul. After his retirement as a writer, he traveled extensively on three continents as a merchant and explorer until his death from cancer. As a poet, Rimbaud is well known for his contributions to symbolism and, among other works, for A Season in Hell , a precursor to modernist literature.

Reviews

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

тут є буквально все, що треба:
єбля
смерть
смачна їжа
гарне питво
сумнівність єства
недовіра до право(?)суддя

ше один автор, чиєго перевидання я так чекаю... кхм, шрапнелюшко? 🥺

[Микола · Rating 5 out of 5]

Єдине, що в цій книжці не так — рік видання. Було би класно мати ще одну таку, тільки видану недавно з більшою кількістю хороших перекладачів і перекладів. Я гадаю, що подібна поезія потребує регулярних нових перекладів.

Цю книжку я читаю втретє. Перший раз я віднайшов українське видання Рембо в каталогах полтавської обласної бібліотеки. Цей примірник — був однією з перших трьох книжок, які я замовив поштою у Книжнику-ревю.
Дивовижно все-таки, як подібна поезія може одночасно залишатися старою і новою. Значній кількості текстів бракує широкого історико-культурного коментаря. Але і поетика загалом для більшості моїх знайомих не-філологів здаватиметься дикою. Наша система освіти пропонує трохи звужений погляд на те, як мають виглядати вірші. Поп-культура переважно теж цим не опікується. Сказати чесно, мабуть, це і справді не всім потрібно. Достатньо більшої толерантності до інших поетик у суспільстві (де модус виживання то потопає, то виринає, і до літератури в цілому байдуже). Але це не про книжку.

Читання «П’яного корабля» — це подорож до центру поетичної землі через жерло вулкана.
Для мене вірші в їх «упізнаваному» вигляді — це, безумовно, шлях до «Осяянь» і «Сезону у пеклі». Як і раніше, зрозуміло мало, вражає сильно. Зараз помітнішим виглядає антивоєнний пафос силабо-тоніки. Але після 90-х і 2000-х поетика огидного не вражає (а часом навіть видається нудною). Але це не відміняє зухвалості і звабливості віршів.

Якщо вам подобається поезія, і ви давно читали Артюра Рембо, візьміть книжку і погортайте. Це може бути непоганим приводом навідатись до бібліотеки, якщо не маєте свого примірника.