Безталанна

by Іван Карпенко-Карий

У психологічній драмі «Безталанна» (1886) виявилась майстерність І. К. Карпенка-Карого у відтворенні складних людських почуттів і психологічних колізій. У першій редакції (1884) цей твір мав назву «Хто винен?». Прямої відповіді на поставлене питання автор не дає. У листі до М. Старицького він писав: «Я взяв життя. А в житті не завжди драма розігрується за такими законами логіки, щоб не залишилось місця для запитання: «Хто винен?».

Genres: Classics, Ukrainian Literature, Fiction, Ukraine, Drama

ebook

First published January 1, 1887

About the author

Іван Карпович Тобілевич народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці (нині Веселівці), недалеко від Єлисаветграда (сучасного Кропивницького).
Навчався Бобринському повітовому училищі, яке в 1859 році закінчив на "відмінно". Іван Тобілевич отримав посаду писарчука, а згодом його підвищили до канцелярського служителя в Бобринецькому повітовому суді, ще пізніше - до столоначальника у кримінальній частині.
З 1865 року живе в Єлисаветграді, грає в аматорському театрі.
У 1883 році Івана Тобілевича звільнили з посади секретаря поліції за політичну неблагонадійність.
З 1884 року живе в Новочеркаську через заборону жити в Україні.
З 1887 року живе на хуторі Надія під гласним наглядом поліції, активно працює в "театрі корифеїв".
У 1888 році з Карпенка-Карого зняли гласний нагляд поліції.
Іван Карпенко-Карий помер 15 вересня 1907 року в Берліні, похований в селищі Калюжине, неподалік від хутора Надія.

Reviews

[Inna Zuieva · Rating 5 out of 5]

Це ж треба мати такий талан - всього лише за 46 сторінок пʼєси викликати у читача таку бурю емоцій. Що прочитавши її , я не могла відійти ще досить довго. Відчувала таку злість , огиду і ненависть, особливо до Гната і його матері. За те як вони чинили … я не можу навіть дібрати слів щоб висловити свою лють!
…а за Софію - мені досі болить.
Написано що то драма, але як для мене, то була справжня трагедія(((

[Yulia Çimen · Rating 5 out of 5]

Мені дуже до вподоби прийшлась ця коротенька драма. Колоритно, цікаво.

[Oreon · Rating 4 out of 5]

http://whatsread.pp.ua/work/5412
Перша назва твору - «Хто винен?». Як на мене, то ця назва чудово підходить твору. Хоча й назва «Безталанна» теж чудово підходить. Та хто б не був винен, що доля склалася саме так, а не інакше, а безталанною тут виявилася хороша дівчина Софія. Можна полемізувати чи винна вона, що полюбила Гната та пішла за нього. Але, якщо задуматися то винних назвати не так вже й важко, хоча ступінь вини буде й різним. Як на мене, винний той хто вбив, винний також той, хто в очі називає тебе другом чи сестрою, а за спиною чинить тобі зле. Якщо вже так сталося, що доля чи дурість, а чи непорозуміння розділило закоханих, то треба мати мужність це визнати і признатися людині, а не бути дволикими, навіть якщо це і зіпсує відносини.

Ще один непересічний персонаж, що як міг долучався до справи зіпсувати життя дівчині, та й не лише їй одній, це свекруха Ганна. Що саме вона хотіла від невістки, чим саме була невдоволена - для мене залишилось загадкою. Проте цей персонаж стійко нагадав мені Кайдашеву сім'ю Нечуя-Левицького.

[Anna-Mariia · Rating 5 out of 5]

Почала читати після вистави Уривського. Дуже хотілось зрозуміти саму виставу трішки більше. Хоча не впевнена, що вийшло.

Якісь речі які вчувала в виставі було цікаво зустріти в тексті. Зокрема слова ходю і ненавидю.

Сам сюжет побутовий: чутки, образи, зради, сімейні скандали. Найбільше я не очікувала фіналу. Навіть факт того, що бачила виставу — було непередбачувано що станеться.

Пʼєса коротка, читається за 2-3 годинки, раджу виділити той час😌

[Zheeenka · Rating 5 out of 5]

Дуже потужна п'єса.Безліч думок в голові. Які пристрасті киплять....і все воно таке рідне,таке близьке і зрозуміле. Вирішила освіжити в пам'яті перед виставою і правильно зробила. Тепер з нетерпінням чекаю😌

[Oleksandr Sapozhnik · Rating 2 out of 5]

Почалось ніяк і закінчилось теж ніяк. Ніякого задоволення не отримав від твору.

[Daria · Rating 5 out of 5]

Багато почуттів та думок. Що ж, коли твір викликає такі емоції, для мене часто це і є є ознакою майстерності автора. Все ж фінальний вчинок головного героя не зовсім зрозумілий

[Olha · Rating 4 out of 5]

«У мене тепер дві душі, й обидві болять, ниють, щемлять...»

[Asja Sky · Rating 3 out of 5]

Не дурив би голову гарній дівчині, коли інша на думці! А так тепер всіх згубив, ще й себе

[Marina Kolomiets · Rating 5 out of 5]

Невелика пʼєса, а скільки емоцій викликає!
Майстерно передані почуття та переживання героїв. Це історія про кохання, зраду та біль, написана проникливо і красиво.

[Hanna Lysenko · Rating 4 out of 5]

Надзвичайно талановито написано. Читати було цікаво, складно відірватись. Всі герої реалістичні та яскраві. Лише кінець викликав не приємний осад. Він ніби і логічний, не виглядає награним, чи зайвим, але все ж не приємний. Здавалось, автор вигадає складну цікаву кінцівку, а вона така проста і трагічна. Можливо саме в цьому і є краса твору. Після себе він залишив багато змішаних почуттів.

[Valentyna Merzhyievska · Rating 4 out of 5]

Дивовижно, як багато різних тем можна обговорити пісял прочитання цієї п'єси: емоційну незрілість, нездатність до розмови у стосунках, про брак співчуття і особисту нереалізованість. А також як травмовані люди травмують інших.
Послухайте випуск нашого подкасту ПереФарбований лис про неї https://youtu.be/KaIbYK7oSLY