Найбільший, як на мене, плюс цієї книжки — в тому, що вона є саме тим, чим себе позиціонує. Це легкий іронічний детектив про позитивну дівчину, таку нормальну, пересічну і, зізнаймося чесно, не надто обтяжену інтелектом, але вона старається. І її вади більш ніж компенсуються шилом у сраці, ретельністю і людяністю.
Ксенія — так звуть нашу героїню — працює актрисою в театрі невеликого містечка. Театр, щиро кажучи, на ладан дихає, і в багатьох є підозра, що його вбивають навмисне. Але стається непередбачуване, і вбивають — уже в буквальному сенсі — директора театру. Поліція вважає це нещасним випадком, у театра наче все налагоджується, і Ксенія не надто б переймалася покійним, але так вийшло, що в його смерті, здається, якусь роль відіграв її, Ксенії, телефон. А раптом про це дізнаються і на неї впаде підозра? Як я вже казала, дівчина вона не надто розумна, тому робить перше, що спало на думку: намагається з’ясувати, що ж насправді сталося, перш ніж повідомити поліції, що все це якось її стосується.
Оскільки власних мізків їй трохи бракує, вона використовує допомогу друга-айтішника. Той теж не те щоб геній, але, власне, це і створює шарм історії: перед нами пересічні люди, які намагаються дати раду непересічній ситуації. Тим більше що практично всі підозрювані, як з’ясувалося, прибріхують. А отже, перевіряти доведеться всіх.
Що було особливо цінно для мене: гумор тут не просто є, його багато, власне, жанр таки. Але. Це добрий гумор, автори (тут авторський дует насправді) не збиткуються з людей, не насміхаються. Як казала персонажка «Покоївки»: «Ти смієшся зі мною чи наді мною?». Тут завжди сміються разом з людиною, а не над нею. І коли йдеться про серйозні речі (яких вистачає) — сміх уривається.
Деякі ситуації, що розкриваються нам (і Ксенії), — справді страшні. Як, наприклад, історія Сусанночки, з якою вчинили неймовірно жорстоко заради її майна. Чи історія талановитого хлопця, якого вигнали з театру, бо грав надто добре, а його матусю лишили «з милості». Чи, власне, історія вбивці.
І все-таки книжка вийшла легка, вона не занурить читача в безодню журби, а, навпаки, розрадить і допоможе пережити ще один непростий день — адже з нашим геополітичним становищем усі дні непрості.