Шовкова пані

by Наталена Королева, Natalena Koroleva, Мар'яна Комариця (Editor)

Книга «Шовкова пані» — це збірка припорошеної містикою автобіографічної короткої прози Наталени Королевої. Твори класичної української літератури занурюють читача у світ, де реальність переплітається з уявним, а життя і смерть стають нероздільними супутниками. Письменниця майстерно вводить елементи тонкого психологізму та європейської художньої традиції до своїх напрацювань, чим створює унікальний простір, де панують загадковість і таємничість.

У книзі «Шовкова пані» Наталена Королева веде читача похмурими коридорами, в них чується шелест шовкових суконь і зустрічаються тіні минулого. Головна героїня, неначе слідчий в пошуках відповідей, блукає між примарними спогадами та реальністю. Її спостережливість та вразливість до навколишнього світу дозволяють спіймати тонкі межі між буттям і небуттям, що відбиваються у її спілкуванні із загадковими персоналіями.

Genres: Ukrainian Literature, Ukraine, Classics, Fiction

368 pages, Hardcover

Published November 4, 2024

Reviews

[Darka · Rating 5 out of 5]

навіть не зможу визначити, що мені сподобалося більше: повість про інститут благородних дівиць чи містичні оповідання. i'm a fan

[Sasha Ambroz · Rating 5 out of 5]

Авторка стала для мене відкриттям.
В першу чергу насолоджуєшся яскравою метафоричною мовою людини, яка не володіла українською від дитинства. Оригінальні запозичення чи українізація іноземних слів, слова, які подекуди означають трошки не те, що мали б, цей легкий конотаційний зсув робить текст яскравим і ніби як не з тої епохи чи взагалі з альтернативного українськолітературного всесвіту.
Автобіографічна(?) повість "Без коріння" дуже зайшла насамперед сеттінгом. Я ще кілька років тому шукала щось про київський інститут благородних дівиць. Внутрішня кухня історії максимально захоплива, всі ці деталі про розклад дня, погану кухню чи заборону на знання справжньої російської історії насправді дуже актуалізують історію. А субʼєктивне і таке чорно-біле порівняння юною Аннель католицької та імперсько-православної традиції виховання, пізнання та віри дуже тішить.
Загалом, книга десять з десяти, я в захваті від нової для себе авторки, яка так старанно підкреслює і своїм існуванням, і своїми текстами європейськість України. А ще пише із таким милим акцентом.

[Kateryna Knyaz · Rating 5 out of 5]

Це збірка оповідань і на диво кожне припало мені до душі, а найбільше сподобалось «Без коріння» — про навчання в Київському інституті шляхетних дівчат, бо такий це вайб, думаю, що буду перечитувати 🎀

Чи містика, чи трошки магічного реалізму — не знаю, але те, що Наталена Королева зайняла в моїй душі своє місце — це однозначно, така вона дотепниця і видумниця, і інтелектуалка, що хочу, щоб про неї знали всі. Рекомендую і зокрема тому, що багато тут іронії і сатири про москалів!

[Понкратова Людмила · Rating 5 out of 5]

Дуже сподобалася книга. Особливо повість "Без коріння" - не хотілося розставатися з головною героїнею Ноель, чужинкою, яка волею долі (волею батька і мачухи) вступила до Київського інституту шляхетних дівчат. Цікаво дуже було читати про побут дівчат, їхнє навчання (все за правилами), спілкування, богослужіння, про їхніх класних дам, що не давали їм продихнути навіть... Авторка дуже ретельно описує внутрішній біль Ноель, яка не відчуває близькості з оточуючими, щирості, страждає і ніяк не може осягнути цієї "дивної країни дивних людей" порівняно з сонячним Провансом і милими черницями, які завжди могли її заспокоїти...
Багато сторіночок присвячено описам підготовки і святкування Різдва і Великодня.
Взагалі стиль авторки ніжний, щемливий, поетичний. Цікаво про Миколу Лисенка, який "мав право сам собі вибирати учениць" і, власне, про моменти, як він це робив, як викладав...

Дуже влучно про москалів: "Пам'ятай: москалі намагаються глузувати зі всього , до чого не призвичаєні, й найбільш цінені між ними люди не ті, що вміють щось доброго створити, а ті, що майстерно висміюють висліди чужої творчості"
Вже хочеться деякі фрагменти перечитати.
У книзі є ще чотири невеликих, але загадкових і навіть містичних оповідання. Особливо сподобалися "Шовкова пані " і "Сторінка з книги". Це було схоже на якісь казкові оповідки...
Незвичайна авторка, яка (мені так здалося) у своїх творах намагається розкрити нам, читачам, свою душу і дозволяє стати свідками перипетій власного життя...

[Ю. · Rating 5 out of 5]

от у кого вестернам (і не тільки) було б непогано повчитись тонкій зневазі до росіян, так це у пані наталени.

поза тим, книжка — чудесний вайб, тут вам і всеобізнаність, і жінка на війні, і таємничі предки та ченці, що ревно стережуть і супроводжують на тяжких життєвих поворотах головну героїню, і вишуканий родовід та спорідненість з ого-якими(!) особами. втім, не буду надто спойлерити, мерщій читайте самі, хороша читацька пригода вам забезпечена💖

[хвія · Rating 5 out of 5]

наталена повернула мені бажання читати (і жити)🎀 єдиний недолік цієї книжки в тому, що мені МАЛО і треба ще! за купу контексту та приміток дякую, я в екзальтації

[Øleksandra Banina · Rating 5 out of 5]

ну це вау, я вражена постаттю самої авторки, її історією життя, хистом оповіді і тим, що донедавна взагалі не чула її імені. Королева виявилася дійсно Королевою 🤌 дуже хочу читати ще щось про/від неї

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

"Пам'ятай: москалі намагаються глузувати зі всього, до чого не призвичаєні, й найбільш цінені між ними люди не ті, що вміють щось доброго створити, а ті, що майстерно висміюють висліди чужої творчості".

Наталена Королева - моє відкриття кінця 2024 року, і відтепер - одна з моїх найулюбленіших українських письменниць. Абсолютний вайб, я в захваті, ще і буду на книжковому клубі по цій книжці.

[Kate · Rating 5 out of 5]

Читайте всі, це прекрасно) Хочеться, щоб така класика була у шкільній програмі.
Після прочитання оповідань «Сторінка з книги», «Шовкова пані» я здогадуюсь, що Максим Дупешко надихався творчістю Наталени Королеви під час написання свого твору «Біля карети під мертвим лисом».
Тому якщо вам сподобався дещо готичний вайб з примарами, які щось хочуть сказати чи допомогти головному персонажу, то почитайте ще у Дупешка вищезгаданий твір)

[Anastasiia Dolbnieva]

Не можу дати оцінку цій книжці, бо поставити низьку - не підіймається рука: написана витончено, слова наче літають, занурюючи в атмосферу! Але ця атмосфера, як на мене виявилась ну дуже нудною, настільки, що я її не дочитала 😔 Але естетика видання гріє мої очі на поличці 😅

[Ната · Rating 5 out of 5]

Велика. Стиль неймовірний. God is a woman. Раджу)

[соля · Rating 3 out of 5]

дуже грайлива видумниця 🫦

[Tetiana Dzhyhar · Rating 4 out of 5]

прекол, але коротенькі есеї типу Шовкової пані це ж Кінг на мінімалках.

[Viktoriia Skichko · Rating 4 out of 5]

Дуже цікава автобіографічна повість “Без коріння”. Хоча, припускаю, дещо перебільшена для художньої виразності. У тексті авторка описує своє повернення до Києва після монастиря на Півдні Франції. Головна героїня пристосовується до нової країни, а потім навчається у Київському інституті благородних дівиць. Усі традиції та звичаї для неї чужі, мову теж треба вив��ити з нуля. Багато описів з пустощами дівчат-інституток.

Тільки за одну цю цитату варто було прочитати повість: "Пам'ятай; москалі намагаються глузувати з усього, до чого не призвичаєні, і найбільш цінені між ними люди не ті, що вміють щось доброго створити, а ті, що майстерно висмівають висліди чужої творчости".

Досить непередбачуване й оповідання "Шовкова пані". Щось на межі фантастики та містифікації, навіть з елементами спогадів з війни.

Окремо раджу почитати біографію самої авторки. Навіть якщо половина там вигадана, то вигадана досить майстерно!

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%...

[Anastasia [moonreg] · Rating 3 out of 5]

я дуже хотіла, щоб ця книжка мені сподобалася.

всі твори написані на ґрунті одного конкретного шматка життєвого досвіду і… якось так страшенно нудно та передбачувано. мене справді втомило те, що спершу я прочитала історію життя авторки в передмові, потім в «автобіографії», а потім ще й в основному творі. мені бракує сюжету в ньому. надто багато пояснень і описів, навіть враховуючи, що це класика. коротші ж оповідання – занадто прості.

тематика цікава, мова і стиль гарні, але при цьому наповнення, на мій смак, кульгає. сумно. тим не менш, цікаво було довідатися про таку авторку.

[Ека Удальцова]

Мій перший в житті DNF. Я не знаю , що пішло не так . Але більшість часу мені було смертельно нудно. Обʼєктивно - це написано красиво і місяцями навіть дотепно. В деяких моментах я прям захоплювалась авторкою. Її слогом , сміливістю. Але чому ж вирішила не дочитувати? Бо коли я закривала книгу, мені не хотілося до неї повертатись . І от я нарешті набралась сміливості ДОЗВОЛИТИ себе не дочитувати , те що не хочеться дочитувати.

[Olha Pasichnyk · Rating 5 out of 5]

Це було прекрасне знайомство і чудове відкриття ще одного жіночого голосу української літератури.

Повість — погляд здорової незаангажованої людини на російську імперію, її варварські та абсурдні закони і звичаї.

Оповідання більш містичні. Автобіографізм та готичні мотиви чудово переплітаються.

Пішла ще почитаю біографію авторки, тому що там ще той гостросюжетний сценарій))

[нявчик (❁´◡`❁) · Rating 4 out of 5]

Вилізла з нечитуна, щоб сказати вам як мені сподобалося <3

[Inna · Rating 4 out of 5]

У рамках марафону #українськавесна від Олени з каналу https://youtube.com/@knygodzungli

"Пам'ятай: москалі намагаються глузувати зі всього, до чого не призвичаєні, й найбільш цінені між ними люди не ті, що вміють щось доброго створити, а ті, що майстерно висміюють висліди чужої творчості"

Цю книгу варто прочитати хоча б заради того, щоб сповна насолодитися зневагою авторки до москалів. А вона тут прямо-таки лейтмотивом проходить через увесь твір.
Не скажу, що мене дуже захопив сюжет, але мова Наталени Королевої заворожила.

[Dana Biruk · Rating 5 out of 5]

Я вважаю, що це геніальна книжка, яку я рекомендую прочитати кожному.

Приємне перше знайомство з Наталеною Королевою — тепер я нею глибоко захоплююсь. Шкода, що не знала про неї раніше.

Щодо книжки, вважаю, що досвід Наталени Королеви, який вона тут описує, що її ніби рослини без коріння пересадили у чужий ґрунт — може відгукнутися багатьом українцям сьогодні у контексті колонізації.

Адже по суті ґрунт, в який Наталену повернули, був її першородним. Але її звідти перенесли, і вона сформувалась в іншому. Так само, як багато українців жили в російському інфопросторі попри своєї волі. Пізніше, коли Наталену повернули в її ґрунт, їй було важко. Але потім вона була щасливіша. Те саме чекає і на всіх українців.

Особливо сподобалось трошки езотерики у кінці. Цікаво, вона справді це відчувала (чи взагалі була відьмою) чи це просто вигадки? Може я теж близька душа до душі Наталени, саме тому це все так відчуваю?

Дуже сподобалось! 🤍

[Ann Los' · Rating 4 out of 5]

Погоджуюсь з відгуками, що ця книга має особливість після закриття не спонукати відкрити її наново. Мова неймовірно гарна, описи того часу детальні, яскраві та насичені. Але було ось це відчуття, ніби я читаю особистий щоденник. В мене склалось враження, що Наталені набагато цікавіше було проживати життя, ніж описувати почуття та складати їх до купи. В цей момент фантазії спотворились, пережили метаморфози та трансформації, з легкого неосяжного перетворились на нудку роботу.

Не вистачило іскри (але важливо зазначити, не майстерності), щоб оформити свої фантазії та спогади до повноцінного твору.

[Lisa · Rating 2 out of 5]

а пані наталена мері-сьюшності звісно не цуралася

[Natalia · Rating 4 out of 5]

4.5⭐

[Aliona Vozna · Rating 3 out of 5]

Думаю про те, що видіння героїні — це повітряні корені нетутешньої загадкової і дуже вітальної людини.

Рада, що познайомилася з творчістю цієї таємничої авторки.

Читала її після мемуарів Шевельова, і ці зовсім несхожі книги гармонійно поєднуються на грунті свідомого вибору бути українцем і українкою.

[Юлія Бернацька · Rating 5 out of 5]

Це ви гарно сказали, Ноель! Чому б і вам не бути вкупі з нами? Адже ще ж питання: чи "ваші" Піренеї", чи, може, "ваша" Україна?

Про Наталену Королеву я ніколи раніше не чула і власне оце видання було першим та поки що єдиним, що я про неї дізналася. І мені терміново потрібно більше!

От як у мене клікнуло з Підмогильним з найперших сторінок "Міста", так і Королева мене зачарувала майже відразу своєю. У першу чергу мене підкупила саме іронійність авторки, її почуття гумору та погляди на світ та релігію.

Головна героїня "Без коріння. Життєпис сучасниці" це по суті і є сама авторка, тому Ноель я сприймала виключно як Наталену Королеву, хоч історія і написана від третьої особи.
Юна дівчина, яка майже все життя прожила вихованкою католицького монастиря на півдні Франції змушена переїхати до чужого їй і вже дуже зросійщеного Києва, де проживає її батько та зануритися в зовсім чужу їй культуру, де її не приймають та не хочуть розуміти. Тут ми спостерігаємо за її спробами зрозуміти цей новий холодний світ та знайти своє місце в київському інституті шляхетних панянок.

Іронічно, звісно, що саме моменти, де Ноель вдавалося законектитися з кимось або чимось, то це було саме українці та збережені українські традиції. Взагалі, оці пошуки ідентичності Ноель це була моя найулюбленіша лінія впродовж всієї повісті. Авторці так гарно вдалося показати, що Ноель з її вільнодумним вихованням не вписується та не розуміє цього безглуздого, цензурованого російського світу і серйозних проблем їй вдається уникати саме через її високе походження та своєрідний імунітет 'іноземки'.

Також дуже цікавими були її стосунки та погляди на релігію. Рідко зустрічаєш релігійну персонажку, яка готова з кулаками відстоювати своє право на віросповідання та водночас має дуже позитивний погляд на релігію, як таку. Дуже мені сподобалися роздуми Ноель про різницю "раби божої" в православній та "слуги божої" в католицькій вірі та добровільність цих процесів.

Загалом "Без коріння" читається дуже легко, бо по суті складається з історій інституту, де навчалася Ноель, де було зокрема і багато витівок і кумедних моментів. Ще дуже красивою є мова авторки, а враховуючи, що українську вона вчила з нуля в уже зрілому віці, то взагалі нею захоплююся.

Окремо дуже сподобалася історія про Лисенка та слід Ноель в його творчості. Не знаю, наскільки це правда, як і багато містичних моментів, але мені дуже сподобалрся.
Містики було більше саме в оповіданнях Королеви і я теж їх дуже вподобала. Я б хотіла почитати все, що ця жінка, коли-небудь писала, а ще хотіла б, щоб без коріння внесли до шкільної програми, воно того варте.

Тепер ще зовсім трохи цитат, які найбільше сподобалися:

"Але для тутешніх так само самозрозуміле, що в неділю треба спати до півдня, зрештою... як і в будні. Потім накинути на себе якесь домашнє, поснідати без апетиту й нарікати на нуди, а опісля лягти на канапу й нудитися далі, тільки вже з книжкою в руці і з песиком під боком." - тупо описали кожну мою неділю.

Пам'ятай, москалі намагаються глузувати зі всього, до чого не призвичаєні, й найбільш цінені між ними люди не ті, що вміють щось доброго створити, а ті, що майстерно висміють висліди чужої творчості." - це авторка вже на 48 сторінці так розйобує.

Отже, Тарасові слова справджувалися ще раз: німкеня навчала несвідомих, яких батьків вони були діти... - дивіться, яка вона вже прокачана 🥰

- Вибачте, я забуваю, що ви тут - чужинка, тож ви й не можете знати...
-Що саме? - затрималась Ноель.
Таїс уже весело всміхалася:
- Того, що оті червоні рубашки і сарафани - кацапські, а не наші. То кацапи з якоїсь Курської чи Тамбовської губернії. Дивіться: вони всі в червоному. Про них і та приказка зложена, що дурак красному рад. Ми здалеку їх розпізнаємо. - І вона почала викладати, яка різниця між москалями та українцями в мові, вигляді, звичаях, психології. Оцінка в усіх напрямках була негативна для москалів. - її русофобії достатньо 😌

[Alisa · Rating 3 out of 5]

⭐️ 3.5

[Y · Rating 5 out of 5]

I’m completely and utterly in love with this book.
Natalena wrote phenomenal stories full of life, joy, fantasy, betrayal and friendship. And all of that through the historical perspective. loved it! Enjoyed it! Highly recommend.

[Marina Shandyba]

Це ім’я стало для мене відкриттям в українській літературі. Мені дуже сподобалося, як і про що пише Наталена Королева. Її біографія дуже насичена події, різні місця, в яких вона жила протягом свого життя, подорожі. Вона вивчила українську мову, і писала на ній свої тексти.

Мова легка, соковита. Перший твір у збірці це автобіографічна повість «Без коріння. Життєпис сучасниці», в якій Наталена розповідає про рік свого життя та навчання в Києві в інституті шляхетних дівиць. Вона веде себе гідно, тримає стрижень, не дає її зламати, принизити, гнобити. Вона тримається за свою віру та свою правду, та не розуміє російської історії, науки, і того, як саме їх виховують. Також добре, що на її шляху зустрічалися люди, які їй допомагали та підтримували.

Головну героїню звати Ноель де Лачерда. Їй дає уроки музики сам Микола Лисенко, і вона навіть стає присутньою при створенні одного з його творів. Вона своїм шляхом долає «московщину», яка лізе на неї звідусіль. Ноель на рівних спілкується з особами імператорської сім’ї, а також з тими, хто нижче за неї. Вона не ділить людей на стани. Вона не є і рабою Божею, як цьому вчить православна віра, бо є католичкою.

Також дуже сподобався психологізм цієї історіїї, опис думок Ноель, її роздуми про самотність в університеті, відсутності тепла в сім’ї. І неперевершені діалоги про долю України та українськості.

Після прочитання є відчуття духовної наповненості, натхнення. А також хотілося в такому ж стилі почитати і про подальше життя Наталени, бо воно було дуже цікавим, і, шкода, що таких свідчень немає.

Здається, що Наталена Королева з її творчим доробком, який є дуже суттєвим, може стати основою українського канону, а не бути поки що десь осторонь його.

[Tetiana · Rating 5 out of 5]

Неочікувано для мене, книга сподобалась. Про авторку нічого не чула раніше, тому і не чекала нічого особливого. Але дуже гарна мова, описи, якась така спокійна атмосфера захопили мене. Дуже цікаво виявилось читати про життя та звичаї вихованок інституту шляхетних дівчат, а також порівняння культур московитів та українських, які є значно ближчими до європейського. Короткі оповідання містять багато містичного, але доброго. Рекомендую, якщо хочеться свого чогось рідного і спокійного.

[Daria · Rating 5 out of 5]

Було неймовірно цікаво читати цю книгу, не думала, що вона мене настільки вразить. Особливо сподобалася повість "Без коріння" про життя-буття вихованок Київського інституту шляхетних дівиць. Стиль письма Наталени Королевої (як людини, для якої українська мова не була рідною) викликає моє щире захоплення💛