В Чорне море падає ракета, запущена рік тому радянськими вченими до Сатурна. Біля неї знаходять дивний сфероїд. Вченим пощастило розшифрувати неземні письмена. Це – заклик про допомогу. Радянські вчені, не задумуючись, летять до Сатурна. Солідарність і дружба – основа нашого життя. Неймовірні пригоди хоробрих космонавтів складають захоплюючий сюжет повісті «Серце Всесвіту». В іншій повісті «Катастрофа» розповідається про трагічну загибель четвертої планети нашої системи, яка колись існувала між Марсом і Юпітером.
Хотіла змінити оцінку на три зірочки, але нє. Якби ж то мені це чтиво втрапило до рук до того, як я читала Росохватського… Років так п'ятнадцять тому, чи більше. Хоча навряд би це врятувало моє враження — ну не люблю я цього явного радянського вилизування певних місць. От ніби прочитала стару добру фантастику, як я люблю, де до Юпітера можна долетіти за три дні, а люди чекають братерства з інопланетянами, а не войнушок, а все одно гидкувато. Чи це я шукаю діаманти в дивних субстанціях, чи просто якнайрізкіше перемежовую читану літературу? Хтозна.