Leben, Fehden Und Handlungen Des Ritters Götz Von Berlichingen, Zubenannt Mit Der Eisernen Hand, Durch Ihn Selbst Beschrieben: Nach Der Alten ... Briefen Des Ritters...

by Götz von Berlichingen

This work has been selected by scholars as being culturally important, and is part of the knowledge base of civilization as we know it.

This work is in the "public domain in the United States of America, and possibly other nations. Within the United States, you may freely copy and distribute this work, as no entity (individual or corporate) has a copyright on the body of the work.

Scholars believe, and we concur, that this work is important enough to be preserved, reproduced, and made generally available to the public. We appreciate your support of the preservation process, and thank you for being an important part of keeping this knowledge alive and relevant.

Genres: History

118 pages, Hardcover

First published January 1, 1962

About the author

Gottfried "Götz" von Berlichingen (1480 – 23 July 1562), also known as Götz of the Iron Hand, was a German (Franconian) Imperial Knight (Reichsritter), mercenary, and poet. He was born around 1480 into the noble family of Berlichingen in modern-day Württemberg. Götz bought Hornberg castle (Neckarzimmern) in 1517, and lived there until his death in 1562.

He was active in numerous campaigns during a period of 47 years (1498–1544), including the German Peasants' War, besides numerous feuds; in his autobiography he estimates that he fought 15 feuds in his own name, besides many cases where he lent assistance to friends, including feuds against the cities of Cologne, Ulm, Augsburg and the Swabian League, as well as the bishop of Bamberg.

His name became famous as a euphemism for a vulgar expression (Er kann mich im Arsche lecken – "He can lick my ass") attributed to him by writer and poet Johann Wolfgang von Goethe (1749–1832), who wrote a play based on his life.

Reviews

[Anton Kavaler · Rating 2 out of 5]

Здається, Хем сказав, але це не точно: "Хороші книги вчать як треба писати. А погані книги вчать як писати не треба".
На жаль, ця книга належить до другого ряду: вона погано написана.
На захист скажу, що це - мемуари людини епохи громадянських/селянських воєн у Німеччині 15 ст.
Автор намагався подати себе як лицаря, будучи розбійником.
Я рідко коли недочитую книгу, навіть попри нудну оповідь чи поганий стиль.
Але цю книгу я не подужав(це при тому, що колись поборов "Хрестоносців" Сенкевича, "Знедолених" Гюго та Фенімора Купера (в якого прицілювання в індіанця займало абзаци)): дуже сумбурна оповідь, згадки зовсім маловідомих персон без розкриття їх вчинків. Навіть бої та сутички написані так, що зовсім нічого не зрозуміло.
Хоча автор був дуже цікавою людиною, мав протез, за що й отримав прізвисько "Залізна Рука".
Словом, мій вердикт: якщо Ви фанат Німеччини того періоду й готові досліджувати цю книгу як історичний документ - будь ласка. Але якщо Ви хочете почитати як оповідь - краще тричі подумайте.

[Cooper Kohlman · Rating 2 out of 5]

Some fun tidbits, too many place names and people. Dude was not a writer by trade.

[Ernst Du-Bois · Rating 3.25 out of 5]

Книжка про середньовічного Тоні Сопрано. Феодальний устрій дивним чином нагадує зв'язки у мафійній сім'ї. Дрібна шляхта з її постійними розбірками та наїздами один на одного(хоча перебувають вони наче під одним шефом), постійна боротьба за впливи. Ну і звичайно усім цим керує певний етос, неписаний кодекс(а в цьому випадку може навіть писаний) честі, саме відстоювання честі у цих розбірках часто коштуватиме комусь життя. Непогана книжка щоб зануритись у епоху, хоча стиль тут не з найкращих, але життя Ґетц все таки прожив цікаве