После гибели Земли, экипаж космического корабля «Звезда Индии» основывает колонию на одной из планет в другой звёздной системе. Победив почти всех исконных обитателей планеты, экипаж корабля строит для себя город на одном из полюсов планеты. В процессе колонизации планеты люди достигают технического могущества и бессмертия и объявляют себя Богами. Колонисты разделяется на две части: Боги, живущие в Небесном Граде и пользующиеся техническими благами, и простые люди, всячески помыкаемые божествами и живущие в средневековых городах по всей планете. Развивается небесная иерархия, по образу и подобию индийского пантеона божеств.
Бессмертные Боги из Небесного Града, во избежание потери власти и боясь передать опасные технологии простым и невежественным людям, начинают насаждать культ поклонения себе лично как богам. Любой прогресс среди простых людей подавляется. Богам помогает управлять людьми подвластная им система реинкарнации: верные последователи получают в награду перерождение в прекрасное тело, возможно даже в младших богов, а противники существующего режима вынуждены жить в некрасивых или больных телах, подчас и вовсе получают тела животных.
Но и среди Богов происходит раскол, образуется небольшая группа Богов, которая, жалея простых людей, хочет поделиться с ними своими знаниями. Вокруг этой борьбы за свержение богов и торжества науки и завязывается сюжет романа.
Содержание Этот бессмертный / This Immortal Мастер снов / The Dream Master Князь Света / Lord of Light Долина проклятий / Damnation Alley
Roger Joseph Zelazny was an American fantasy and science fiction writer known for his short stories and novels, best known for The Chronicles of Amber. He won the Nebula Award three times (out of 14 nominations) and the Hugo Award six times (also out of 14 nominations), including two Hugos for novels: the serialized novel ...And Call Me Conrad (1965), subsequently published under the title This Immortal (1966), and the novel Lord of Light (1967).
Ви знаєте як часто я критикую погані книжки, які мені доводиться читати. Проте сьогодні я не хочу говорити нічого поганого про книгу, сьогодні мені доведеться говорити погано про читача цієї книги, тобто про себе. Безперечно книга Роджера Желязни, одного з найулюбленіших моїх письменників-фантастів, "Князь світла" дуже цікава. В ній автор розповідає про прибуття на віддалену планету прибульців, які захоплюють владу в цьому світі і називають себе богами. Звичайна собі історія, якби не один важливий момент. Ці "боги" мають на диво знайомі нас імена: Брахма, Шива, Вішну, Калі, Яма. Роджер Желязни ставить своїх героїв в загальновідомий нам сеттінг індуїстської міфології. Він розповідає про Будду, "князя світла" який бореться проти богів заради людства. І от тут власне і маю посипати голову попелом. Я не дуже зрозумів цю книжку. Бо, нажаль, володію лише досить поверхневими знаннями про пантеон індуїстських богів і не можу зрозуміти глибинних алюзій, вкладених автором в текст. Читаючи, я постійно губився в сюжеті, в середині книги я не міг зрозуміти часову лінію розповіді, бо остаточно в ній заплутався. Не розумів сотень натяків в кожній главі, бо не знав досконально ідуїстську міфологію і скажу вам відверто це жахливо. Підсвідомо усвідомлюючи, що книга ця насправді хороша і цікава, я також був упевнений, що моя власна неосвіченість, невігластво і тупість не дозволяють мені її зрозуміти. Звісно головна ідея, лейтмотив книги, здається таки досягнули мого тупенького мозку: боротьба проти богів за благо всього людства, за можливість технічного прогресу, за справедливість в обрахунку карми. Але окрім головної ідеї є ще багато напівтонів і натяків, які власне і роблять книгу цікавою. А от з цим прямо якась біда у мене. Для того аби їх зрозуміти треба мати в макітрі трошки клепки і знань, так саме специфічних знань, яких у мене нажаль не виявилося. Це не дозволило мені в повній мірі насолодитися майстерністю Роджера Желязни. Але це виключно моя проблема і нічия інша. Мені варто було б менше їблувати, а більше читати індійських міфів чи буддійських текстів. Розібратися в темі, реально засісти за дослідження яким саме чином всі ці індуїстські боги взаємодіють між собою. В чому суть індуїзму і буддизму, чи співіснують ці релігії мирно чи між ними присутній певний антагонізм. А вже потім варто було б почати читати "Князь світла", адже ця книга потребує певної підготовки. Так само як будь-який невіглас, який раптово кинувся в духовні пошуки, прийшов до буддійських монахів і почав вимагати в них істини тут і зараз, концентрованої, пресвітлої істини, так само і я, почавши брудними руками душі читати цю книгу, ніби вимагав в автора, аби я зрозумів написаний текст. Але в житті все не так просто. Треба пройти багато випробувань, навчитися розуміти і відчувати і тільки потім знайти істину. Так само і до читання не підійдеш з моїм дилетантським способом. Думаю мені потрібно пройти ще дуже довгу дорогу, аби повернутися до цієї книги і спробувати осмислити її ще раз.