What do you think?
Rate this book
Марта з вулиці святого Миколая
Повість Дзвінки Матіяш «Марта з вулиці Святого Миколая» адресована підліткам. Це історія дорослішання дівчинки, яка мріє стати художницею, становлення її як особистості. Це оповідь про життя її рідних і друзів, про творчість і натхнення, живопис і музику, любов і втрату. І про народження нового життя…
- GenresYoung Adult
205 pages, Kindle Edition
First published January 1, 2015
1 person is currently reading
59 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 25 of 25 reviews
February 22, 2021
Ну от знову я прочитала підліткову книга і наревілася. Попередній раз плакала, читаючи про Розальку, зараз - про Марту з вулиці святого Миколая. Взагалі книга дуже хороша, про дорослішання, радше про перехід від дитячості до підлітковості, про друзів, внутрішні зміни, про емоції які в тому ніжному віці такі важливі. І ще про багато важливого другорядного в сюжеті, але від якого сльози на очах.
April 27, 2018
Дуже світла й щемлива книжка, де в кінці усі герої знайшли своє щастя. Такого, мабуть, не буває. Але читачу такого завжди хочеться. Добре, що інколи бажання здійснюється. Тут ідеться про дорослішання й переживання дівчинки, яка росте в щасливій сім‘ї і має вірних друзів, тому в неї все минає в легкій формі :) А ще дуже поцілюють слова про біль втрати після смерті рідної людини, який пережили троє героїв. Уперше почувалася такою дивною - коли три години під час їзди в потязі читала й через кожні 20 сторінок починала рюмсати. Оце так видовище для інших пасажирів :)
December 7, 2024
Дуже світла і добра історія. Повертає у дитинство та огортає теплими спогадами. Просто в серденько.
October 30, 2016
Це буде приємне знайомство з маленькою гранатовою дівчинкою, яка стоїть на порозі дорослого світу і поволі прочиняє до нього двері. Звідти до неї виходять важливі осяяння і досі незнайомі, але не дуже приємні емоції, відкриття прикрого і приємного у самій собі і в людях, які її оточують. «Марта з вулиці Святого Миколая» — це кілька місяців із життя юної художниці з великим серцем Марти.
Марта — не дуже звичайний підліток. Тобто так, вона, як і багато її однолітків та найліпша подруга Капітоліна, любить писати й отримувати есемески, насолоджується канікулами більше, аніж навчанням, має купу мрій. Ще вона багато думає, часто сумує, а її настрій міняється швидше, ніж погода за вікном. Але є в ній і багато незвичайного. По-перше, це дуже рівні, правильні, світлі стосунки з батьками — ніякого тобі бунтарства чи бодай яскраво вираженого невдоволення. По-друге — це дорослі друзі: Марта приєтелює з прикутою до інвалідного візка піаністкою Поліною, котра годиться їй у бабусі (за віком, але не за станом душі!), вчителем малювання, який навчав ще її маму, паном Карлом та іншими. А ще Марта малює не по-дитячому глибокі і серйозні малюнки. І дуже любить кисло-солодкі гранати, буквально марить ними.
«Марта з вулиці Святого Миколая» — книжка дуже християнська. Тому її герої втілюють багато християнських чеснот: поважати батьків, безкорисливо допомагати ближнім, не нарікати на перипетії життя, не заривати талант у землю… Але авторка, хоч і дещо ідеалізує підліткове життя, не робить своїх героїв надто святенницькими і «правильними». Скажімо, Марта відчуває то ревнощі, то заздрощі. Вона не тішиться від думки, що їй доведеться поступитися місцем єдиної коханої донечки, але відчуває втіху, коли її хвалять і світ крутиться довкола неї. Дівчинка захоплюється красивими людьми, але критикує однокласника за зайву вагу (фетшеймінг детектед!), причому цей мінус, здається, стає вирішальним у її ставленні до неї. Разом з тим, вона вчиться — з допомогою близьких або й сама — долати ці недоліки характеру і майже успішно з ними справляється.
Окрім Мартиного дорослішання-виховання, авторка порушує у тексті кілька інших важливих проблем. Скажімо, міркує про те, як народжується натхнення до творчості і що робити, якщо його давно нема. Показує приклади, як оговтатися і жити далі після втрати (близької людини чи частинки себе). Пише про ангелів з Небесної Сотні і про те, чому вони загинули: «Мама каже, що через це багато людей змінилося. Невже вони не могли змінитися в інший спосіб?»
На прикладі юнацької симпатії авторка аритикулює дуже важливу для підлітків (та й для не-підлітків, якщо чесно, теж) тезу про те, що так буває у житті — коли ти комусь подобаєшся, а ця людина тобі — ні. Що це нормально, хоча і сумно. Що не треба ламати себе, абе не поранити чужі почуття. Просто варто бути чесним і делікатним. І тоді кожен із вас матимеш шанси на своє щастя.
У цій невеликі книжечці, як і у всіх творах Дзвінки Матіяш, дуже багато світла. А ще вона може стати для юних читачів чудовим поштовхом до творчості. Навіть мені — хоча я зовсім не вмію малювати — дуже кортіло втілити на папері описані авторкою картини Марти. А уявіть, якби художники-початківці спробували б їх візуалізувати? Думаю, вийшло б дуже круто!
Марта — не дуже звичайний підліток. Тобто так, вона, як і багато її однолітків та найліпша подруга Капітоліна, любить писати й отримувати есемески, насолоджується канікулами більше, аніж навчанням, має купу мрій. Ще вона багато думає, часто сумує, а її настрій міняється швидше, ніж погода за вікном. Але є в ній і багато незвичайного. По-перше, це дуже рівні, правильні, світлі стосунки з батьками — ніякого тобі бунтарства чи бодай яскраво вираженого невдоволення. По-друге — це дорослі друзі: Марта приєтелює з прикутою до інвалідного візка піаністкою Поліною, котра годиться їй у бабусі (за віком, але не за станом душі!), вчителем малювання, який навчав ще її маму, паном Карлом та іншими. А ще Марта малює не по-дитячому глибокі і серйозні малюнки. І дуже любить кисло-солодкі гранати, буквально марить ними.
«Марта з вулиці Святого Миколая» — книжка дуже християнська. Тому її герої втілюють багато християнських чеснот: поважати батьків, безкорисливо допомагати ближнім, не нарікати на перипетії життя, не заривати талант у землю… Але авторка, хоч і дещо ідеалізує підліткове життя, не робить своїх героїв надто святенницькими і «правильними». Скажімо, Марта відчуває то ревнощі, то заздрощі. Вона не тішиться від думки, що їй доведеться поступитися місцем єдиної коханої донечки, але відчуває втіху, коли її хвалять і світ крутиться довкола неї. Дівчинка захоплюється красивими людьми, але критикує однокласника за зайву вагу (фетшеймінг детектед!), причому цей мінус, здається, стає вирішальним у її ставленні до неї. Разом з тим, вона вчиться — з допомогою близьких або й сама — долати ці недоліки характеру і майже успішно з ними справляється.
Окрім Мартиного дорослішання-виховання, авторка порушує у тексті кілька інших важливих проблем. Скажімо, міркує про те, як народжується натхнення до творчості і що робити, якщо його давно нема. Показує приклади, як оговтатися і жити далі після втрати (близької людини чи частинки себе). Пише про ангелів з Небесної Сотні і про те, чому вони загинули: «Мама каже, що через це багато людей змінилося. Невже вони не могли змінитися в інший спосіб?»
На прикладі юнацької симпатії авторка аритикулює дуже важливу для підлітків (та й для не-підлітків, якщо чесно, теж) тезу про те, що так буває у житті — коли ти комусь подобаєшся, а ця людина тобі — ні. Що це нормально, хоча і сумно. Що не треба ламати себе, абе не поранити чужі почуття. Просто варто бути чесним і делікатним. І тоді кожен із вас матимеш шанси на своє щастя.
У цій невеликі книжечці, як і у всіх творах Дзвінки Матіяш, дуже багато світла. А ще вона може стати для юних читачів чудовим поштовхом до творчості. Навіть мені — хоча я зовсім не вмію малювати — дуже кортіло втілити на папері описані авторкою картини Марти. А уявіть, якби художники-початківці спробували б їх візуалізувати? Думаю, вийшло б дуже круто!
May 29, 2020
Ми непогано подружились з Мартою.
Перш за все, їй 12 років. Вона мріє стати художницею, навіть бере приватні уроки у пана Карло, який насправді не просто учитель для неї, а й духовний наставник. У неї є одна подруга, Капітоліна, яка старша за неї на 8 місяців. Є ще одна подруга, Поліна, яка годиться Марті в бабусі. Вона ганяє по квартирі на інвалідному візку і не втрачає оптимізму та мудрості.
Дорослішання Марти минає світло та спокійно. Тут немає місця з часом наростаючому підлітковому бунтарству. Попри таке безхмарне, здавалося б, навіть ідеальне становлення, Дзвінка Матіяш чудово «розбавляє» ідилію важливими роздумами про заздрощі, брехню та ревнощі. Марта – далеко не ідеальна. Їй подобається бути в центрі уваги, і ділитись цим вона не надто поспішає. Вона мінлива та вразлива. Тому особливо цікаво спостерігати, як протягом книги близькі їй люди допомагають їй боротись з цими негативними рисами та ставати кращою.
Авторка підіймає у тексті чимало важливих тем, про які мусять помізкувати і багато дорослих. Це смерть та наше сприйняття втрати, це натхнення та його відсутність, зовнішність і те, як ми насправді сприймаємо людей, що нас оточують. А також це важливість усвідомлення почуттів та вміння делікатно сказати «ні».
Мені шалено подобається символізм у тексті, подобається повторюваність символів та їхнє значення для персонажів. Символ ангелів як уособлення Небесної Сотні особливо зачепив.
Книга адресована підліткам, та дорослим там також буде що почитати. Тішусь такій українській літературі.
9 гранатових дерев з 10.
Перш за все, їй 12 років. Вона мріє стати художницею, навіть бере приватні уроки у пана Карло, який насправді не просто учитель для неї, а й духовний наставник. У неї є одна подруга, Капітоліна, яка старша за неї на 8 місяців. Є ще одна подруга, Поліна, яка годиться Марті в бабусі. Вона ганяє по квартирі на інвалідному візку і не втрачає оптимізму та мудрості.
Дорослішання Марти минає світло та спокійно. Тут немає місця з часом наростаючому підлітковому бунтарству. Попри таке безхмарне, здавалося б, навіть ідеальне становлення, Дзвінка Матіяш чудово «розбавляє» ідилію важливими роздумами про заздрощі, брехню та ревнощі. Марта – далеко не ідеальна. Їй подобається бути в центрі уваги, і ділитись цим вона не надто поспішає. Вона мінлива та вразлива. Тому особливо цікаво спостерігати, як протягом книги близькі їй люди допомагають їй боротись з цими негативними рисами та ставати кращою.
Авторка підіймає у тексті чимало важливих тем, про які мусять помізкувати і багато дорослих. Це смерть та наше сприйняття втрати, це натхнення та його відсутність, зовнішність і те, як ми насправді сприймаємо людей, що нас оточують. А також це важливість усвідомлення почуттів та вміння делікатно сказати «ні».
Мені шалено подобається символізм у тексті, подобається повторюваність символів та їхнє значення для персонажів. Символ ангелів як уособлення Небесної Сотні особливо зачепив.
Книга адресована підліткам, та дорослим там також буде що почитати. Тішусь такій українській літературі.
9 гранатових дерев з 10.
September 1, 2019
Не те щоб я була дуже розумним підлітком але господи в 12 все-таки діти і всі навколо них говорять не тільки односкладовими реченнями, як мені здається. Повість тепла і гарна, але цей нюанс заважав безмежно
December 14, 2020
Щемка і щира історія🥰
November 24, 2017
Загалом я не люблю підліткової літератури, переважно це примітивне, сентиментальне та дешеве чтиво. Натрапити на якісний young adult непросто. Але бувають винятки як з Ульфом Старком, наприклад, і ця книжка мені також припала до душі, атмосферою нагадала "Бору" Вдовиченко.
February 10, 2018
Щойно з книгарні. Нова книга Дзвінки Матіяш «Марта з вулиці Святого Миколая». Хоча, знаєте, Дзвінка і є святий Миколай, що приходить багато разів на рік. Дивовижно, скільком своїм читачам, маленьким і дорослим, вона дарує любов та радість. А ще Дзвінка опікується дітками з особливими потребами, відвідує дітлахів на Сході, любить подорожувати, пече смачний домашній хліб і пише дуже світлі і медитативні книги, у кожній з яких сконцентровано так багато людяності й ��епла. Не знаю, чи стала б я займатися науковою діяльністю (щоправда, нині – в економічній сфері), якби у шкільні роки одна з Дзвінчиних книг мені не припала до серця так сильно, що захотілося усім про неї розповісти :-) З того все і почалося…
Про продовження пригод Марти хочеться розповідати не менше. Чому продовження? Тому що дівчинку на ім’я Марта, яка вміло вирізає з паперу фігурки і ходить до пана Карла навчатися малювати, вперше зустрічаємо у книзі «Історії про троянди, дощ і сіль» (Київ: Темпора, 2012). Я страшенно рада, що оповіді про Марту отримали продовження у новій книзі. Хоча, у мене було передчуття, що так і має бути, адже історії, які пов'язані з Мартою і паном Карлом, зустрічалися у трьох частинах книги, були таким собі єднальним елементом і, думаю, встигли стати улюбленцями багатьох читачів (моїми також =) ).
У книзі «Марта з вулиці Святого Миколая» історія майбутньої художниці набула більш розгорнутого вигляду: ми знайомимося з її друзями (жвавою однокласницею Капітоліною, мужньою жінкою Поліною, доброю благодійницею Марією, ще одним однокласником, якого прозвали через особливості фігури Кекс), дізнаємося більше про її родину, переживаємо разом з дівчинкою підліткові проблеми невпевненості у собі, зміни настрою, пошуку самої себе.
На сторінках книги так само багато роздумів про мистецтво, безпосередньо про те, як воно може стати стійкою опорою, коли інші орієнтири здаються не такими надійними. Водночас, на відміну від «Історій…», сюжетна канва книги простягається набагато далі. Мені здається, що Дзвінці вдалося віднайти якусь дуже правильну тональність, аби розказати про любов і втрати, про те, як складно іноді впоратися з емоціями, мати мудрість справитися з ревнощами, пережити горе і біль та оте славнозвісне «дорослішання». Утім, воно не таке страшне. Становлення особистості це таке собі намагання зірвати гранат з дерева, всередині кожного з нас росте таке дерево.
Інша з центральних тем книги – дружба. Дзвінка Матіяш вкотре нагадує, що на заваді справжній дружбі не можуть стати ані час, ані різниця у віці. Марті пощастило мати вчителя, доброго, мудрого і привітного, який має відповіді на важливі питання. Також у неї чудові люблячі батьки, які вірять у неї та її талант навіть тоді, коли сама Марта сумнівається у собі, боїться розчарувати дорогих їй людей. У цій книзі багато щастя, щемкого і простого. Окремої уваги заслуговує історія Поліни, яка вміє по-справжньому радіти життю, навіть будучи обмеженою у пересуваннях без сторонньої допомоги, що водночас аж ніяк не стримує політ її душі.
Складається враження, що Марта подорослішала. Дійсно, так і є. Справа тут не лише у зміні її світосприйняття, але й у настрої книги. Усе відбувається вже після трагічних подій на вул. Інститутській та завершення війни. Неймовірно вдалі образи ангелів з великими наплічниками і думки про те, що є і інші способи стати ангелом, ніж померти на війні. Про такі речі як волонтерство чи самопожертва з дітьми та підлітками треба обов’язково говорити, бо, на жаль, показати приклад та покиути зону власного комфорту можуть далеко не усі дорослі. Їм теж корисно почитати історію Марти.
Цю історію варто прочитати усім без вийнятку, бо вона зцілює, надає сил, дарує надію на краще, якої ми усі так потребуємо.
Про продовження пригод Марти хочеться розповідати не менше. Чому продовження? Тому що дівчинку на ім’я Марта, яка вміло вирізає з паперу фігурки і ходить до пана Карла навчатися малювати, вперше зустрічаємо у книзі «Історії про троянди, дощ і сіль» (Київ: Темпора, 2012). Я страшенно рада, що оповіді про Марту отримали продовження у новій книзі. Хоча, у мене було передчуття, що так і має бути, адже історії, які пов'язані з Мартою і паном Карлом, зустрічалися у трьох частинах книги, були таким собі єднальним елементом і, думаю, встигли стати улюбленцями багатьох читачів (моїми також =) ).
У книзі «Марта з вулиці Святого Миколая» історія майбутньої художниці набула більш розгорнутого вигляду: ми знайомимося з її друзями (жвавою однокласницею Капітоліною, мужньою жінкою Поліною, доброю благодійницею Марією, ще одним однокласником, якого прозвали через особливості фігури Кекс), дізнаємося більше про її родину, переживаємо разом з дівчинкою підліткові проблеми невпевненості у собі, зміни настрою, пошуку самої себе.
На сторінках книги так само багато роздумів про мистецтво, безпосередньо про те, як воно може стати стійкою опорою, коли інші орієнтири здаються не такими надійними. Водночас, на відміну від «Історій…», сюжетна канва книги простягається набагато далі. Мені здається, що Дзвінці вдалося віднайти якусь дуже правильну тональність, аби розказати про любов і втрати, про те, як складно іноді впоратися з емоціями, мати мудрість справитися з ревнощами, пережити горе і біль та оте славнозвісне «дорослішання». Утім, воно не таке страшне. Становлення особистості це таке собі намагання зірвати гранат з дерева, всередині кожного з нас росте таке дерево.
Інша з центральних тем книги – дружба. Дзвінка Матіяш вкотре нагадує, що на заваді справжній дружбі не можуть стати ані час, ані різниця у віці. Марті пощастило мати вчителя, доброго, мудрого і привітного, який має відповіді на важливі питання. Також у неї чудові люблячі батьки, які вірять у неї та її талант навіть тоді, коли сама Марта сумнівається у собі, боїться розчарувати дорогих їй людей. У цій книзі багато щастя, щемкого і простого. Окремої уваги заслуговує історія Поліни, яка вміє по-справжньому радіти життю, навіть будучи обмеженою у пересуваннях без сторонньої допомоги, що водночас аж ніяк не стримує політ її душі.
Складається враження, що Марта подорослішала. Дійсно, так і є. Справа тут не лише у зміні її світосприйняття, але й у настрої книги. Усе відбувається вже після трагічних подій на вул. Інститутській та завершення війни. Неймовірно вдалі образи ангелів з великими наплічниками і думки про те, що є і інші способи стати ангелом, ніж померти на війні. Про такі речі як волонтерство чи самопожертва з дітьми та підлітками треба обов’язково говорити, бо, на жаль, показати приклад та покиути зону власного комфорту можуть далеко не усі дорослі. Їм теж корисно почитати історію Марти.
Цю історію варто прочитати усім без вийнятку, бо вона зцілює, надає сил, дарує надію на краще, якої ми усі так потребуємо.
November 4, 2025
найулюбленіша книжка мого дитинства!! як же я мрію її перечитати
July 17, 2016
Є таке поняття "надчутливість". На просторах українського Інтернету воно з'явилось зовсім нещодавно, а на Заході про феномен таких людей написали вже не одну книжку. Це коли ти можеш заплакати без причини, бо прочитала сумний вірш чи йде дощ, та володієш дуже високою емпатією - здатністю приймати близько до серця проблеми інших людей. Раніше таких людей могли назвати "творчими" чи " меланхоліками". А тепер цьому є означення нарівні з вже популярними поняттями "інтроверт" та "соціопат".
Так от, Марта, головна героїня повісті Дзвінки Матіяш, надчутлива. Вона потребує власного простору, має гарну уяву і страждає від перепадів настрою. Але, поряд з тим, вона малює і запросто бере сюжети зі своєї голови: то дівчинку, що тягнеться рукою до гранату, як на обкладинці, то черепаху та папугу свого друга разом з омріяною ним коровою, то сотні ніг, які йдуть по піску вервечкою, ніби послідовники Ісуса пустелею.
Марті на початку книги 12 років, і разом з нкю ми нібито проживаємо один рік її життя по місяцям, підглядаємо в замкову шпаринку за її дорослішанням, роботою над собою та зміною ставлення до зовнішнього світу.
На початку розповіді у Марти є мама з татом, подруга Капітоліна, вчитель малювання пан Карло та старша подруга Поліно. Поступово Марта вчиться розширювати це усталене коло і підпускає до себе директорку благодійного фонду Марію, її сина Макса, однокласника Кекса-Дениса та майбутнього братика Богдана.
Це настільки чарівна книга, добра й мудра, що я, персона Мартиного штибу - надчутлива, певними моментами не могла стримати сліз. Стільки про прийняття себе й приймання інших і в книгах з психології не прочитаєш. Згадуючи себе підлітком, розумію, що така книга мені б не завадила. Як не завадить вона і багатьом дорослим, аби усвідомити і свої проблеми, і проблеми своїх дітей.
Так от, Марта, головна героїня повісті Дзвінки Матіяш, надчутлива. Вона потребує власного простору, має гарну уяву і страждає від перепадів настрою. Але, поряд з тим, вона малює і запросто бере сюжети зі своєї голови: то дівчинку, що тягнеться рукою до гранату, як на обкладинці, то черепаху та папугу свого друга разом з омріяною ним коровою, то сотні ніг, які йдуть по піску вервечкою, ніби послідовники Ісуса пустелею.
Марті на початку книги 12 років, і разом з нкю ми нібито проживаємо один рік її життя по місяцям, підглядаємо в замкову шпаринку за її дорослішанням, роботою над собою та зміною ставлення до зовнішнього світу.
На початку розповіді у Марти є мама з татом, подруга Капітоліна, вчитель малювання пан Карло та старша подруга Поліно. Поступово Марта вчиться розширювати це усталене коло і підпускає до себе директорку благодійного фонду Марію, її сина Макса, однокласника Кекса-Дениса та майбутнього братика Богдана.
Це настільки чарівна книга, добра й мудра, що я, персона Мартиного штибу - надчутлива, певними моментами не могла стримати сліз. Стільки про прийняття себе й приймання інших і в книгах з психології не прочитаєш. Згадуючи себе підлітком, розумію, що така книга мені б не завадила. Як не завадить вона і багатьом дорослим, аби усвідомити і свої проблеми, і проблеми своїх дітей.
January 21, 2021
Дуже добра,світла і позитивна історія про школярку Марту, яка мріє побачити гранат на гранатовому дереві у Грузії. І саме у Грузії, бо це країна найсолодших гранатів. Розповідь про дівчинку, яка не хоче попадати у дорослий світ: бачити як у тата з'являється сиве волосся на скронях, бути з мамою того самого росту, а потім одного дня, ти уже вища за неї. Вона любить повертатися у свою кімнату, де на ліжку сидить її улюблений їжак, лежати на коврику і читати книжки, аж доки мама не покличе: "Марто, пора вечеряти!" Доки мама кличе на вечерю, дитинство триває і ніщо не може його обірвати.
December 20, 2023
Книжка для підлітків, але на мене справила щонайкраще враження. Така світла, щира і по-хорошому проста. Дуже би хотілося, щоби в українській літературі було більше таких творів. І було б чудово, якби хтось додумався зняти красивий атмосферний фільм за цією повістю.
February 6, 2025
легка книжка про дорослішання
зазвичай не люблю підліткову літературу, але тут дуже вдала книга, без зайвої драми і емоцій
світлі персонажі, море прикладів як важливо просто бути добрим, щиро ставитися до людей і бути відкритим до світу
Марта гарно розкривається: через зрозумілі фрази про свої бажання, страхи, сумніви, радощі, цінність дружби, сімʼї і життєвих принципів
книга така, що одночасно хочеться задуматись і посміхнутись, дякую авторці.
зазвичай не люблю підліткову літературу, але тут дуже вдала книга, без зайвої драми і емоцій
світлі персонажі, море прикладів як важливо просто бути добрим, щиро ставитися до людей і бути відкритим до світу
Марта гарно розкривається: через зрозумілі фрази про свої бажання, страхи, сумніви, радощі, цінність дружби, сімʼї і життєвих принципів
книга така, що одночасно хочеться задуматись і посміхнутись, дякую авторці.
February 2, 2021
Чудова книга!
January 22, 2022
Легка книга в якій зачіпається багато життєвих питань. Написана для підлітків, але думаю дорослим також буде цікавою. Рекомендую)
June 21, 2022
Дуже гарна і тепла книга для підлітків
June 9, 2023
Люблю курс дитячої літератури в університеті. Відкриваю наново для себе істор��ї дитинства✨
December 18, 2023
Дуже мила і позитивна історія. Так хочеться, щоб було як в книжці - війна закінчилась і всі щасливі ....
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 4, 2024
Добра підліткова книга.
Читала для книжкового клубу, і матиму на увазі коли купуватиму подарунки для дітей відповідного віку.х
Читала для книжкового клубу, і матиму на увазі коли купуватиму подарунки для дітей відповідного віку.х
August 11, 2025
Дитяча книжка із вкрапленнями дорослого життя. Трохи поетична, цілком реалістична. Із сильною дівчачо-жіночою складовою
September 13, 2022
Оскільки я Марта, то я не могла пройти осторонь книги, де головна героїня також Марта. Але на той момент я не знала наскільки схожими ми з цією головною героїнею виявимось.
Книга - дуже щира. Побачити світ очами підлітка, якими усі ми були, - це наче повернутись на кілька років назад і зазирнути у свої найдальші спогади.
Однозначно прибережу цю книгу і для своєї доці 🤗
Книга - дуже щира. Побачити світ очами підлітка, якими усі ми були, - це наче повернутись на кілька років назад і зазирнути у свої найдальші спогади.
Однозначно прибережу цю книгу і для своєї доці 🤗
March 7, 2016
дуже хороша книжка про гранати, дитинство і виростання. мені дуже захотілося граната, коли я почала читати, а ще я згадала, як дуже хотіла, щоб народився мій братик. а ще ця книжка про дива, які існують всюди. мені було так приємно читати цю книжку. недарма "Рейтинг критика" її вибрав однією з найкращих книжок 2015 року
December 29, 2015
Книгу порекомендувала моя бабця :) Чудово написано, легко, книга про мрії, дорослішання та дуже талановиту дівчинку Марта :)
Read
March 3, 2017Дуже хороша підліткова книжка. Правда, не знаю, як її читалося б підлітком, бо вона наче й для них, але ніби й для переосмислення власної підлітковости.
Displaying 1 - 25 of 25 reviews