Читаючи, ніби готуєшся до суперечок, диспутів. Вчишся мислити логічно і послідовно. Логіка є для того щоб уникнути омани. «Це практична наука, яка має справу з природою думки і способами іі вираження».
Проте напрошується питання навіщо розчленовувати мислення на складові? Такий логічний аналіз, скажімо, афоризмів або блукаючих істин у якості вправи видається доцільним. Це дозволить критичніше сприймати різні крилаті вислови, загальноприйняті твердження.
Взагалі доволі складно для сприйняття, доводиться напружено вловлювати зміст.
Виникла думка, що різні суперечки, намагання довести свою точку зору є для пошуку істини. І якщо, за законом логіки, є істинне твердження, то виходить істину можна знайти, вона пізнавана. Тобто філософи античності успішно знаходили, а значить знали істину.
Цікавим є місце логіки, індукціі в розвитку науковоі думки. Бо скажімо, коли читаєш усі ці буквенні позначення понять, то зовсім нецікаво і складно.
Виникло розуміння що ж це таке є дослідження у науці. Насамперед це розумова праця, логіка - виявлення причин, побудова гіпотез і іх доведення.
Думаю, що вміння виявляти причинно-наслідковий зв‘язок було б корисне багатьом.