Що, як вам запропонують досконалий цифровий наркотик? У недалекому майбутньому не залишилося заборон. Споживання досягло межі, мораль вийшла з моди, релігії перетворилися на фастфуд. Людство загрузло в розвагах, розпусті й наркотиках. А в еліти з’явився новий вид розваг — Персональні Реальності, в яких можна втілити будь-яку найганебнішу і найзлочиннішу фантазію. Новий технокульт, творіння таємничої медіакорпорації, обіцяє кожному нескінченні задоволення та вічне життя в синтезованій персональній реальності. Корпоративний шпигун Золтан Варго отримує завдання проникнути в надра корпорації, що створює ці реальності, щоб з’ясувати суть зловісного проє
Ця книга просто дахознос. Якщо після перегляду першої "Матриці" у вас було відчуття що навколо все може буть нереальним, ця книга поверне ті відчуття. Перший розділ, який займає більшість книги, завершгується повним знесенням даху і обнуленням відчуття реальності. А потім невеличкий другий розділ від імені Катрін, який написаний у зовсім інший стилістиці (чесно кажучи, сприймається наче чоловічий голос озвучує жіночі репліки), і об нього ти розбиваєшся. Тому що якого дідька. І вцьому є чудове втілення задуму автора. А потім третій розділ знов від імені Золтана, який повертає тебе в нереальну реальність і добиває своїм "померли всі". Мені давно не зустрічалися книги, які лишають такий сильний післясмак, що по закінченню читання сидиш у ступорі і потім нема бажання читать щось ще. З мінусів - це перша книга автора і вона місцями просідає літературно. Буває автор круто нагнітає ситуацію, а потім наче обламався чи не знав як зробити розв'язку і вона написана примітивно.
Окремий цікавий факт - хто автор?! Про Ніколаса Дімітрова пару приміток на сумнівних ресурсах і три фото на весь інтернет. Хто він? Він реальна людина чи книгу написав хтось інший під псевдонімом? Як так може буть, що Дімітрова, у якого за тими скупими доступними фактами така цікава біографія, інтернет не знає?.....
Мені сподобалась ця суміш кіберпанку, релігії, філософії, медитацій, і створення персонального пекла, тобто раю. Але час відчасу в цій солянці було всього надто багато від притч, до сімейних драм.
Мене надихнув книгу прочитати попередній відгук про "дахознос".
Я читав книгу і насолоджувався, розтягував задоволення, як міг. Знаєте, ця книга, на мій смак ніби Рене Декарт, вирішив замість Матриці створити P@rnHub. Суміш філософії, релігії, наркотиків. А також порція крові, смерті і заляпаних стін. Невистачило лише роботів. Класне дослідження страху смерті, і результату його відсутності в головного героя.
Цитату яку собі залишу: **Скільки потрібно егоїстів, щоб закрутити лампочку? Один. Егоїст тримає лампочку, а весь світ обертається навколо нього. Але що буде, якщо дати цьому егоїсту не лампочку, а надзброю? Ні, не ядерну боєголовку — це минуле століття. А — наркотик, здатний поневолити людство. Весь світ обертатиметься навколо нього. Вічність.**
Завершення мене не влаштувало, але який вибір зробите ви?
P.S. Я розгадав що написано в байтовому коді на малюнках, (UTF-8 на кириличні символи) але для лінивих, виявляється є онлайн сервіс на болотах, щоб прочитати повідомлення з малюнків https:// allcalc.ru /node/ 1977