Дарка й Кет не уявляють свого життя без танців. Оля намагається знайти друзів у новій школі й підтримати тата після розлучення. Олега вже не перший рік мучить головний біль. А Дмитро не знає, що сказати дівчині, яка йому подобається. Життя цих підлітків химерно переплітаються й утворюють дивні комбінації, а часом нагадують кіно. Втрачена дружба, токсичні стосунки і спроби повернутися до нормального життя… У цій збірці оповідань є місце радості й суму, дружбі й коханню, сумнівам і підтримці.
Підліткам та їхнім батькам⬇️ ⠀ 📚«Несподіване кіно» Наталія Ясіновська
Бути підліткою важко. От дійсно. В тобі зароджується дух бунтарства, гормони хитають емоційний стан, а юнацький максималізм забарвлює всі події в максимально насичені кольори (і не важливо, позитивні чи негативні ті події). ⠀ У підлітковому віці чомусь не все хочеться запитувати у батьків, не всім ділитись, просити поради/допомоги. ⠀ ➡️ І добре б було, щоб до рук в такий момент потрапляли саме такі книжки, як ця. Де персонажі - такі ж підлітки. Зі схожими проблемами, страхами та невпевненностями. З першою закоханністю, дружбою та радощами. ⠀ Дарка, Кет, Оля, Дмитро та інші - учні однієї зі столичних шкіл. Всі вони різні, кожен зі своїм унікальним характером. Але їхні життя переплітаються, підкидуючи різноманітні ситуації, з яких кожен виносить для себе цінні уроки життя. ⠀ Тут і втрачена дружба, і токсичні відносини, і спроби повернутись до нормального життя після важкої втрати. ⠀ 🔸 Ця збірка оповідань заглибить читача у невеликий відрізок часу із життя підлітків, які вчаться бути дорослими. Іноді виходить добре, іноді не дуже. ⠀ Легко, місцями щемко і на важливі теми. Діалогі «живі» та без зайвої награності. ⠀ Підлітків книга розважить та допоможе знайти відповіді на хвилюючі в цьому віці запитання. ⠀ Дорослим книга допоможе трішки краще зрозуміти своїх дітей-підлітків.
Дуже легка книга про підлітків, їх проблеми та пригоди. Головні герої цієї книги - це групка підлітків, які знайомі між собою, адже вчаться в одній школі. І загалом, читаючи ми розкриваємо кожного з персонажів, його проблеми та почуття. Ну і звісно дивимося на його дружбу з іншими - це дуже круто.
Мені не вистачало таких легеньких книг, які можна прочитати буквально за вечір. І ця книга чудово підійшла під цей розряд.
Але чогось мені не вистачило. Можливо, єдиного сюжету, адже сама повість - це збірка оповідань і кожне з нової точки зору. А можливо чогось іншого.
Майже з усіх оповідань можна зробити цілі повісті, а то й романи, якщо більше показувати, а не переказувати події. Оповідання здалися мені дещо дидактичними і моментами з'являлася думка, що краще б це був твір для батьків підлітків, ніж для них самих. Особливо те оповідання, в якому мама народила третю дитину і постійно очікує від старшої значної допомоги, хоча там є другий дорослий, відомий в народі як тато, і чомусь про його роль ніхто нічого не говорить, а все ж якщо батьки приймають рішення народжувати ще, то вони й мають брати на себе більшість відповідальності. Ще трохи дивувало, що у підлітків досі основні соцмережі фейсбук і вайбер, і в кіно вони йдуть на Тор-4, який вийшов під час повномасштабки, але в їхньому Києві ніякої війни не існує. Можливо, було б краще вказати у тексті, що події відбулися до 2022 року, ніж просто ігнорувати дійсність, бо війну зараз обговорюють і малі діти. Найбільше сподобалася історію про Кет і Олега, хотіла б побачити її більшою, може, якраз як окрему повість тільки на цю тему.
Прочитала цю книжку на дитячий книжковий клуб, який я веду. Проста, легка історія про підлітків для підлітків. Читається за пару годин. Мені сподобалося, що авторка змогла у доступній формі підняти доволі важливі теми на які потрібно говорити та доносити їх до підлітків. Ось тільки я не зрозуміла сюжетної лінії з Олегом. Якась вона нелогічна. Я вбачала в ній зовсім інший посил, але фінал саме цієї лінії був для мене обірваним та недоречним.
Ця книга є збіркою оповідань про пʼятьох підлітків. У всіх них різні історії, різні погляди на життя… Але спільним між ними є те, що усі вони проживають тяжкий період їхнього життя - підлітковий. Усі події, що відбуваються з ними дивні, а деколи нагадують кіно. Класна книга, рекомендую не тільки, підліткам, але й батькам ⭐️⭐️⭐️⭐️
Всі книжки Наталі Ясіновської прямо в серденько. Коли підлітками були ми, таких книг не було, які б привідкрили завісу в "вже майже дорослі, але ще такі діти". Так важливо не боятися бути собою. Наскільки важливо довіряти один одному в сім'ї. Бути підтримкою, опорою. Не боятися звернутися по допомогу. Батькам розуміти, що навіть якась , на їхню думку неважлива, проблема може бути катастрофічних масштабів для їхньої дитини. Вміти слухати і чути один одного. Книга рекомендована для дітей старшої школи. Я ж читаю і зачитуюсь такою літературою, хоча мені давно не 15)))
дуже легка і цікава збірка оповідань. підходить, щоб колись сісти та насолодитися майже двoма годинами читання про життя підлітків та їх проблемами (дружба, сім'я, кохання)
якщо чесно, мені не вистачило 😭, хочеться ще оповідань про них!!
"Несподіване кіно" - це такий рідкісний, як на нинішні часи, звір, що навколо нього хочеться ходити на пальчиках та здувати порошинки. Бо це роман, окей, за обсягом - повість в новелах. Зі спільним світом, наскрізними героями, часом - можливістю подивитися на одну й ту ж саму ситуацію з різних боків.
Сюжети в кожної новели простенькі, але з них складається строката мозаїка життя кількох подруг та їхніх супутників. У космічному сенсі слова: хлопці, wannabe-хлопців, батьків (але переважно таки матерів), братів-сестер, інших значущих дорослих. Одна з героїнь важко переживає розлучення батьків, ще одна - злиться на матір, яка з появою малюка звалила на неї більшість обов'язків по господарці, ще інша - в'яло сердиться на весь світ, бо той чомусь не поспішає адаптуватися під її потреби, а ще-ще інша - намагається виборсатися із токсичних стосунків, а натомість пірнає у ще глибшу прірву. Кожна з дівчат має свій виразний характер, між ними цікава динаміка "стара дружба vs нова дружба", у всіх доволі здорове й профем-ставлення до реальності й цікаві стосунки із дорослими жінками. Ну і в цілому - це хороший текст про розбудову взаєморозуміння та підтримки, який мимохідь встигає проговорити ряд проблем: від творчих криз до прийняття втрати, від обмежень, які на людину накладає важка алергія (як людина з парою не дуже поширених харчових нетолерантностей, які створюють баааагато побутових проблем - окремо дякую, що авторка про це говорить, це нечаста тема в нашій літературі) до психологічного виживання у різних форматах змішаних родин, від життя з хронічним болем до дрібненьких негараздів підліткової соціалізації. І хоча формат новелок не завжди дозволяє проговорити проблеми детально, "Несподіване кіно" є хорошою стартовою точкою. Гарно було б, якби з цих "тизерів" написали кілька розлогих романів, але і так непогано вийшло.
Але не в усьому. Є в тексті пара проблем - вони з категорії "дрібних перлів", але саме зараз (і гаразд - саме в мене) викликали гіркуватий присмак у роті. Перша проблема - характерна для багатьох сучасних українських підліткових текстів розмитість часопростору (яка мене останнім часом невимовно засмучує). Ні-ні, книжка декларує, що дія відбувається в Україні і з українськими підлітками. Але, строго кажучи, українськість цих підлітків проявляється здебільшого в іменах: ми знаємо, що вони вчаться в школі, але не знаємо, що саме вивчають на уроках, ми знаємо, що вони живуть в Києві, але це не зовсім Київ - це усереднена столиця як функція, місце, куди їдуть за кар'єрними перспективами чи кращим лікуванням, а не живий і виразний Київ, який мусив би впізнаватися в деталях (власне, з усіх новелок тільки від однієї запахло чимось впізнаваним, в "Оліному секреті" героїня їде з Києва до рідних Черкас, і от нарешті там мені видали шматочок прям України-України). Універсальність - хороша штука і по-своєму корисна, але поміняй героям імена - і вони цілком собі можуть стати героями типових американських книжок з тих, з якими зокрема я сама працюю. Бо й специфічно українських проблем у них нема, а деякі деталі більше їхнім заокеанським одноліткам пасують (скажімо, як герой, якому на 17-річчя батьки дарують автівку - їздити на перший курс).
А другий момент... Це якась паралельна Україна, в якій немає війни. До того ж радикально паралельна, в одній з перших новелок герой нерішучо запрошує героїню в кіно на четвертого "Тора" і боїться, що вона відмовиться. Ну гм, я - далеко не підлітка, але побоялася (б) йти на четвертого "Тора", бо нервів шкода на тривоги перериватися. А в героїв такої проблеми нема, не існує просто. У "Подяках" авторка згадує, що писала оповідання, що склалися в цю повість кілька років, і дуже легко припустити, що в перших версіях тексту йшлося про якийсь інший марвелівський коміксоїд, а, збираючи тексти в купочку, оцей епізод оновили за розкладом, щоб краще 2022-му пасував. От тільки теоретичний 2022-й і практичний вийшли дуже різними. Моя внутрішня твітерянка знизує плечима й каже: це не той таймлайн. І це правда. "Несподіване кіно" - це віконечко в уже інший всесвіт. Приємне, оптимістичне, але через оці деталі, які відсилають до майбутнього, яке так і не справдилось, - змушує трішки злитися й відверто сумувати.
Книга про життя підлітків: їх труднощі і хороші моменти. Трохи клішовано, особисто мені було забагато сленгу, хоча це і прикольно й мило. Рекомендую прочитати цю книгу і підліткам і батькам, щоб глибше зрозуміти один одного.