Тепер поряд з Моцартом і Бетховеном у мене ще один кумир, після ознайомлення з біографією якого для мене повніше та насиченіше зазвучала його музика.
Проживши трішки менше ніж 32 роки, обтяжений фізичними недугами та постійними фінансовими проблемами, обдарований гарними друзями та музичним генієм, він виливав душу в творчості. Він створив більше 1000 праць: 9 симфоній, двадцять дві фортепіанні сонати, безліч коротких фортепіанних пʼєс для двох і чотирьох рук, близько тридцяти пʼяти камерних творів, шість мес, сімнадцять оперних творів і понад 600 пісень.
“Шуберт за своє коротке, як подих, життя створив стільки натхненного і нетлінно прекрасного, скільки в надлишку вистачило б на кілька довгих людських життів.”
Тут музика поховала Не тільки багатий скарб, Але й незліченні надії. Тут лежить Франц Шуберт 1797-1828. (Так друзі композитора написали на його могилі, яка за бажанням Шуберта знаходиться недалеко від могили Бетховена. З останнім Франц жив в одному місті, ходив на його концерти, але познайомився, коли Бетховен вже помирав, проте секретар останнього пізніше передавав Шуберту схвальні відгуки на його пісні. Франц пережив свого кумира тільки на 1.5 роки)
Ось ця мелодія влучно передає для мене життя Шуберта - трагічна радість мати свободу творити музику попри всі негаразди: