Наталія Харюзова, директорка приватного жіночого пансіонату в Проскурові, понад усе мріє, щоб заклад отримав статус гімназії. Бездоганна репутація — запорука успіху в цій справі. Але провокації недругів усе можуть звести на пси. Пансіонат опиняється у центрі політичних злочинів, а сестра директорки тікає від її надмірної опіки з коханим. Чи зможе Харюзова, яка й сама опиняється під арештом, вистояти і здійснити свою мрію? І головне — хто ж у цій історії справді на її боці?
Вкотре переконалася, що ретроромани вдаються Ользі Саліпі значно ліпше, ніж сучасні. Вона вміє майстерно передавати атмосферу минулого століття, знаходити цікавих харизматичних постатей, про яких завжди хочеться дізнатися більше після прочитання книги, обирати важливі теми і додавати гостроти за допомогою детективної лінії. ⠀ У центрі книги "Брошка гімназистки" - Наталія Харюзова, директорка пансіонату для дівчат у Проскурові, для якого понад усе прагне домогтися статусу гімназії, щоб жінки могли здобувати освіту на рівні з чоловіками. Та, здається, проти неї налаштований всенький світ, тому що перепони з'являються одна за одною: епідемія скарлатини, підозра у непорядності дівчат та антиурядова діяльність викладачів. Ще й молодша сестра Ганна тікає з коханим, а сама Наталя опиняється за ґратами. Здавалося б, на мрії можна ставити хрест. Але є люди, яким жінка та її ідеї не байдужі. ⠀ Книга захопила з першої сторінки, читалася дуже легко. Деякі моменти були передбачуваними, дещо виявилося цілковитою несподіванкою. ⠀ До речі, з цієї книги я дізналася про агітаторів, які обіцяли людям рай земний у Бразилії, обманом вивозили їх на інший континент і віддавали багатим плантаторам замість рабів.