Рай і поступ" одна з найкрасших і важнійших наукових розвідок, написаних Драгомановим, в якій він велично, а разом з тим і просто малює поступ людського житя і людських думок; в кождому рядку бренить гарна віра в те, що де далі, то все йде до кращого,
Що сонце Йде і за собою день веде!
В "Раю і Поступі" Драгоманів яскраво виводить, як і через що опанували людьми релігійні заблуди і темнота; подібно тому, як Ренан в "Житю Ісуса" Драгоманів в "Раю і Поступі" розкриває хибні і неправ-диві ученя в христіянстві, а також в жидівській, магометанській і в других вірах.
Хто шукає вдповідий на неясні реліяйні питаня, той знайде в "Раю і поступі", коли не всї то принаймі найголовнійші.
Михайло Петрович Драгома́нов — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових. Один із організаторів «Старої громади» у Києві. Доцент Київського університету (1864 —1875). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876–1889). Професор Вищої школи у Софії (зараз — Софійський університет) (1889–1895). Брат письменниці та громадської діячки Олени Пчілки, дядько Лесі Українки й Оксани Драгоманової. Його син — Драгоманов Світозар Михайлович.
Чудовий твір одного із фундаторів української суспільно-політичної думки. Книгу можна віднести до жанру популярної наукової праці про роль релігій та наукового прогресу. Праця написана в дусі Позитивізму в канонічній інтерпретації: істинне знання про світ і поступ людства в ньому є результатом конкретних наук.
Просліджується, як Драгоманов намагався охопити тогочасний глобальний контекст, прослідкувати його з початків зародження релігій та дати читачу розуміння тогочасного, локального контексту України другої половини 19-го сторіччя.
Також, цікаво звернути увагу на морфологію слів в тексті. Драгоманов народився в Гадячі, місто на межі Полтавщини зі Слобожанщиною, потім навчався у гімназії в Полтаві. Текст має забарвлення полтавського діалекту.