Що чекає на нас у майбутньому? Чи може технологічний розвиток уберегти людство від катастроф і занепаду? Це не просто книжка, це – ключ до майбутнього, який уже лежить у руках інженерів-науковців... Українських інженерів! І ми впевнені: якщо вчені й зможуть урятувати світ від технологічної катастрофи, наші спеціалісти стоятимуть у лавах цих учених як рівні серед рівних, а наші люди одними з перших отримають змогу оцінити всі новітні блага цивілізації. Час зазирнути за виднокрай!
Історія цієї антології заслуговує на окрему розповідь. Творче об'єднання "ЛІТавиця" оголосило конкурс, який мав розпочатися (і розпочався) 28 лютого 2022 року. Не те щоб ніхто не чекав того, що сталося, але доля цього конкурсу довго була непевною. To make long story short, конкурс відбувся, бо сучасних українських письменників мало що може зупинити. Але, звісно, початок повномасштабної війни чимало позначився на конкурсних роботах. Саме вони увійшли до цієї збірки. Загалом тут 17 оповідань, більшість із них - фантастика ближнього прицілу. І багато з них так чи інакше торкаються теми війни. В оповіданні "Донька неба" героїня захищає рідну землю в 2014-22 роках, герой оповідання "Шуршик" опирається окупації, деякі оповідання торкаються теми занепаду росіян після ганебної поразки або відчайдушних спроб реваншу. Герой оповідання "Без мізків" - ветеран війни. Втім, для мене читання цієї збірки виявилося терапевтичним, оскільки в оповіданнях чимало надії на світле майбутнє. Передусім - на майбутнє. В часи, коли ми ще до кінця не були певні, що попереду перемога, було особливо важливо розмірковувати про те, як ми житимемо у власній вільній країні років за 30. Особисто мої улюбленці з цієї збірки - це оповідання "Донька неба", "Тест на президентство", "Більше ніж дім", "М'ясні жнива", "Без мізків" і "Найкращий друг". Як на мене, якість оповідань, представлених у збірці, висока, тож сміливо раджу читати її усім поціновувачам фантастики.