Людина без шкіри. Психотип Василя Стуса

by Ольга Пуніна

Двадцять днів, проведених разом із Василем Стусом 1972 року в камері київського КДБ, дали можливість фаховому лікарю-психіатру Семену Глузману поставити йому незалежний «діагноз»: Василь Стус — це людина без шкіри, яка гостро відчувала фальш, брехню і чужий біль. Такою, настільки промовистою і влучною, метафорою Семен Глузман фіксує одну з ключових відносних констант Стусової індивідуальної своєрідності: йдеться про вразливість людини, яка гостро відчуває. Цей нарис — намагання збагнути спектр душевного життя експансивної постаті Василя Стуса, її стабільної внутрішньої конституції зі схильностями, потенціалами і самовираженням, а отже, відчитати форми взаємин письменника зі світом.

Зміст

Замість вступу. Поет як дивак
Душевна організація письменника у психологічних студіях
Психічно-інтелектуальна сутність автора в баченні Василя Стуса
Стусознавство про психологічну природу письменника
Засновки психологічної конституції Василя Стуса
Характер як цілісність
Психологічний тип
Мотивація і самоактуалізація
Замість висновку. Людина нетутешня
Література

160 pages, Hardcover

Published October 30, 2022

Reviews

[Mary Kravchenko · Rating 3 out of 5]

Було відчуття, що читаю чиюсь наукову статтю, де зібрано усі можливі цитування про Стуса, які існують.

Ця книжка ймовірно не з розряду тих, які будуть перечитуватися ще не раз, але точно буде корисною для тих, хто пише про Стуса чи хоче знайти тих, хто має багато робіт про його творчість.

[Ігор Антонюк · Rating 4 out of 5]

Коли ми чуємо ім’я Василя Стуса в нашій уяві одразу вимальовується образ Стуса, як символу незламності та непокірності. Стуса, як непереборної віри та принциповості. Поета зі сталевим характером та духом Титана. Єдиної людини у цілому світі, яка «не боялася ні смерті» і «не питала чи тяжкий його хрест». Однак, донецька дослідниця та літераторка Ольга Пуніна у своїй праці «Людина без шкіри. Психотип Василя Стуса» значно розширює межі розуміння постаті Василя Стуса («людини без шкіри», як влучно поставив діагноз поету лікар-психіатр Семен Глузман) продовжуючи синонімічний ряд наступними виразними рисами:

«… зухвалець, воїн, аскет, одинак, здвинуте, ідіот, людина нетутешня… », «навіжений муж», «здвинуте, інакший, обраний, самотній і чужий»

У своїй розвідці-нарисі авторка інтерпретує постать Стуса у світлі осмислення психологічно-творчої сутності письменника. З’ясовує специфіку літературної творчості та художнього стилю через призму вивчення душевних властивостей та творчої сутності автора у руслі психоісторії національної літератури загалом. Поряд із цим, дослідниця ставить за мету розглянути з точки зору даних психоаналізу формування особистості поета та створених ним персонажів у художніх творах.

Тобто, Ольга Пуніна у цій книзі використовує міжпредметні зв’язки: літературознавчі дослідження сплетені з історико-літературними працями, роботами з психології, у психопатологічному та психоаналітичному дискурсі на основі широкої джерельної базі.

Далі за посиланням: https://chytay-ua.com/blog.php?id=127...

[Olesya · Rating 3 out of 5]

Доволі методичний текст про особу Василя Стуса. Здається, тут зібрані усі думки, які будь-хто колись висловлював про генія.
Напевне, авторці вдалося досягнути бажаного ефекту: провідчувала Стуса як стійку непересічну особистість із великим серцем та «відшуканим голосом».
Захотілось негайно перечитати листи до сина.