Майбутнє Корнелії батьки розпланували наперед. Після закінчення медінституту прилаштували б доньку на хорошу роботу, щоб жила щасливо й горя не знала. Але один необачний крок перекреслив усе. У селі Корнелію називають святою: в церкву ходить й на випробування, що Бог посилає, не нарікає. А вона щодня гріхи замолює. Найбільше боїться, що діти правду про матір дізнаються. Тож коли чує від сусідської дівчинки-юродивої: «Облудниця!» — ледь розум не втрачає. А дівчинка на картину у своїй хаті показує: там Корнелію та її гріхи намальовано. Сто років тому через цю картину вже сталася трагедія. І зараз жінка бачить у ній силу, здатну зруйнувати її життя.
Роман про таємниці, що супроводжують людину упродовж життя і роз'їдають її душу. ⠀ Книга написана дуже майстерно, але враження залишила суперечливі. Мене абсолютно не зачепила історія Корнелії та Євгена, яких у селі вважали ледь не святим сімейством (а насправді вони були людьми із серйозними психічними розладами). Єдине - дітей було шкода, адже страждали ні за що. Я зовсім не зрозуміла, навіщо приділяти третину книги Андрієві з його любовними походеньками. А от читати про Стефанію було цікаво. Там, у минулому, дійсно сталася жахлива трагедія, яка зруйнувала життя багатьом людям. ⠀ Також мені дуже сподобалась фішка з картиною, яка червоною ниткою проходила крізь увесь сюжет, як німий докір за вчинені гріхи. ⠀ Книга однозначно запам'яталася, але до улюблених не потрапила.
книга затягує, дуже легко читалась, але майже всі персонажі страшенно дратували. Таке враження що світ поділений на зрадників і "терпіл", а художник то взагалі...
Після "Зламаних речей" залишився приємний післясмак, після цього твору - відчуття порожнечі. Книга читається легко, але не сподобалася, і на своїй поличці я її не залишу.