Літо в Бескидах

by Maria Strzelecka, Andriy Lyubka (Translator), Андрій Любка (Translator)

Цей неймовірний артбук занурить нас у чарівний світ Низьких Бескидів, покаже красу цього гірського пасма, розкриє таємниці тамтешніх лікарських рослин, познайомить нас із птахами, вовками й рештою тварин, проведе стежками магічної Лемківщини. Але передусім — це захоплива історія одних літніх канікул у Бескидах, розповідь про дитинство маленької дівчинки, яка має багато вільного часу й відкрите до пригод серце. У цій дівчинці діти знайдуть ровесницю й подругу, а дорослі згадають себе. «Літо в Бескидах» нагороджено премією ім. Фердинанда Неповторного як найкращу дитячу книжку Польщі 2019 року й відзначено нагородою від iBbY за найкращий книжковий дизайн.

128 pages, Hardcover

First published November 30, 2019

Reviews

[Ksenia (vaenn) · Rating 4 out of 5]

“Літо в Бескидах” позиціонують як артбук, і це головне, що про нього можна розказати. По-перше, по-друге й по-третє книжка дуже красива. Але то своєрідна краса. Марія Стшелецька розповідає не про одне, а про два літа в Бескидах: “колись” (сюжетна лінія школярки Терки за часів глибокого соціялізму) та “плюс-мінус зараз” (історія матері, яка намагається заохотити до радощів походів у гори дочку-(здається)-дошкільнятко). І от ілюстрації чудово працюють з цим сюжетним вододілом. Перша частина книжки – це соковитий плакатний соцреалізм, сторінки з інфографікою в дусі радянських дитячих атласів, ілюстрації під “найновіші художні ідеї 1960-х”, краса і сила, двома словами, але трохи своєрідні. А умовну сучасну частину супроводжує такий собі кондовий діджитал від кліпартів зорі століття та типових патернів до цифрових версій “оригамі”. А оскільки теми ілюстрацій не раз і не два збігаються – виходить дуже крутий і по-своєму гармонійний контраст.

Отже візуал викликав був щире й цілковите захоплення. А от зі змістовою частиною було трохи складніше. Кожна із субкнижок, схоже, має на меті викликати ностальгію за літуванням на природі. В Україні книжку видав дитячий імпринт Чорні вівці, але це дуже умовно дитяча книжка, бо вона відверто апелює до досвіду дорослої людини, хай то труднощі сучасного материнства (взагалі не впевнена, чи друга частина цікава молодшим читачам: ну ходять героїні горами, мала постійно ниє, мати намагається її відволікти й показує, що цікавого можна знайти поза містом та умовним планшетом), або майже пригодницька лінія “Як розважити себе в радянському дитинстві”.

І от сюжетна лінія збитошниці Терки, яка стежить за птахами та оленями, лазить закинутими церквами, дружить зі старшою жінкою й намагається влаштувати для сільця виставу – має в собі щось таке астрід-ліндґренівське, рідне, яскраве… А заразом вибудовує контраст між вільним і щасливим життям дитини (ну, коли до школи ходить не треба, тоді воно вільне й щасливе) і похмурим буттям батьків-колгоспників, яке ненав’язливо нагадує рабство (тут припускаю, що з точки зору дитини життя дорослих у розпал жнив у будь-якому разі може нагадати рабство, але Стшелецька з цим протиставленням явно цілеспрямовано працювала). А ще ж тут є тема втраченого раю – начебто не першопланова, але болісно-дряпуча.

Батьки Терки лишають її на… сусідку. Щоправда, бабця Текля живе далеченько – вона єдина мешканка закинутого сільця поблизу, але що там дитині на велосипеді через ліс, ррраз – і на місці! Так от, бабця Текля – з лемків, вона там-сям прохоплюється про те, як тут люди жили колись, про те, що вони розмовляли іншою мовою, мали інший триб життя, ходили до інакшої церкви (ондечки стоять ті церкви закинути та напівзруйновані), а потім тих людей виселили, але колишня вчителька Текля знайшла спосіб повернутися й доживати віку в рідній місцині, яка перетворилась для неї на населену привидами пустку.

Оскільки ми бачимо події очима дитини, яка в усьому шукає розваги, трагедія Теклі не так б’є обухом по голові, як штрикає голкою. Та й сама літня жінка не виливає на дитину все, що могла б, либонь, вилити, а м’яко залучає до лемківських звичаїв, вбачаючи в малій таку собі умовну спадкоємицю – хай не по крові, але в любові до цього краю. І все ж припускаю, що польськими й українськими читачами цей сюжет може читатися трохи по-різному. Бо, скажімо, там, де Терка, яка росте за соціалізму й “бога нема”, залазить до церкви й дивується, як там все влаштовано, можна відчитати шматочок наративу “Кляті комуністи проти релігії”, а можна звернути увагу на те, що церква – ой яка не католицька… Не знаю, можливо, це велика війна загострила сприйняття оцього мотиву нагло висмикнутого коріння, але зараз, цього літа, начебто світла історія дитячих пустощів точиться слізьми та кров’ю. І болем за людей, що жили в тих Низьких Бескидах, але їх змусили покинути свій дім.

Ще трішки про книжку та те, що мені в ній не сподобалось можна дочитати у блозі.

[Vityska · Rating 5 out of 5]

Здається, це ідеальний спосіб запалити в дитини вогник жаги пізнання. Дати в руки прекрасний артбук від Марії Стшелецької і відправити у красиві гори - в українські Карпати чи у польські Бескиди. Й дозволити вишукувати серед духмяних трав ніжні квіти, набирати повні жмені ожини і їсти просто тут-таки біля куща, спостерігати за польотами птахів у синьому небі, милуватися напіврозсипаними надгробками на старезних цвинтарях, зазирати у вікна давніх церков і, якщо пощастить, зустріти красивого і гордого оленя. Відчути карпатське літо на повну.

"Літо в Бескидах" - це артбук, замаскований під художню книжку. Тут є сюжет, цікаві персонажі і навіть дві сюжетні лінії.

Перша триває десь у зрадянщеній Польщі, в реальності, де є колгоспи, червоні хустинки, важкі польові роботи і цукор, який в колгоспній крамниці беруть "на зошит". Від цієї дійсності мала Терка з радістю втікає в гори, в хатинку бабусі Теклі, яка відкриває дитині магію рослин і трав, вчить спостерігати за птахами й тваринами і лагідно розповідає про знищене червоними совєтами минуле лемківського краю.

Друга - вже сучасна. Молода жінка-науковиця привозить малу Нельку у Низькі Бескиди. Для дівчинки цей похід - спершу вимушений, але потім захопливий квест, у якому вона вчиться шукати лікарські й отруйні рослини, дізнається легенду про бескидників і по краплинці вбирає в себе чари рідного краю. Для її мами ця мандрівка - ніби машина часу, яка переносить на стежки, вершини і долини, якими вона ганяла на ровері, і можливість передати доні знання і мудрість попередніх поколінь.

Ця книга наповнена глибокою життєвою мудрістю і тремкою ностальгією рівно настільки ж, як і цікавими фактами про довколишній світ. Вона закохує у природу і спонукає не просто дивитися на неї - бачити, спостерігати, навчатися.

Для багатьох українських дітей розкіш пізнання і дослідження рідного краю зараз недоступна: навіть у безпечних регіонах до лісу йти зась. Але якщо у вас є можливість придбати для своєї чи подарувати чиїйсь дитині цю книжку або ж взяти її в бібліотеці, вона надихне маленьких читачів закоханими очима дивитися на світ довкола, відчувати його й черпати з цього зв'язку силу.

[Nadya · Rating 5 out of 5]

В дитинстві я захоплювалась книгами про природу чи про взаємодію людини з природою.  Джеральд Даррелл,  Джеймс Олівер Кервуд,  Ернест Томпсон Сетон та Віталій  Біанкі були моїми улюбленими авторами.  Але коли у їхніх книгах з'являлися люди, то це завжди були хлопчики або чоловіки.

Книга Літо в Бескидах написана жінкою, і головні герої-люди тут жіночого полу. І так чудово написана ця книга, що якби я була дитиною, то зачитала б її до дір. Також тут прекрасні змістовні ілюстрації. Не пам'ятаю таких ілюстрацій в книгах свого дитинства. Мабуть, в радянські часи гарні ілюстрації в дитячих книжках вважались ознакою мерзенного капіталізму.

Книга про літо та світ навколо в польської частині Карпат. Можна зловити атмосферу та прочитати її влітку десь в Карпатах, а можна залишити на зиму, щоб мати змогу  довгими вечорами повернутися в сонячне літо, наповнене запахами трав та пташиним співом.

[Myroslava Babinska · Rating 5 out of 5]

Чудова, красивезна книжка, артбук, рекомендую прочитати дорослим і зануритись у світ дитинства, коли можна було годинами розглядати пуголовків в калюжі, ганяти на велосипеді і будувати хатки на деревах. В мене як і в Терки( головної героїні) були свої «бабці Теклі» які говорили іншою мовою, звали їх Юлька, Каська і Оля, але дивним чином я не помічала інакшості тої мови аж до тих пір, поки вона не перестала звучати в моєму побутовому житті, а зараз мрію навчитись нею говорити. Ну і окреме дякую авторці і перекладачу за «лемкиня, це гарно звучить, трохи схоже на графиню»))), бо я теж трішки лемкиня

[Sophia Filipchuk · Rating 5 out of 5]

Читаючи цей артбук, я ніби разом з героїнею мчала велосипедом по лісі, прислухаючись до кожного звуку. Ця історія (перша частина) нагадує й моє дитинство: часи без телефонів, інтерн��ту і навіть без телевізора, коли єдиними розвагами була природа, книжки, робота поруч з бабою і дідом і багато велосипедних пригод.
Друга частина книжки - теперішній час. Цікаво ці періоди авторка зобразила у стилістиці ілюстрацій. Перша частина нагадує радянські плакати, друга - більш «векторна».

Після прочитання залишився надзвичайно приємний післясмак літа, дитинства і чогось рідного.

[natalka · Rating 4 out of 5]

miałam wątpliwości, czy słownictwo będzie odpowiednie dla dzieci pod względem trudności, ale jest!! w dodatku jest ślicznie napisana i ma urocze ilustracje na tablicach wewnątrz.
natomiast fabuła wydaje mi się spokojna, co dla mnie było plusem, ale jestem ciekawa, jak odbierają ją mali czytelicy.
sam pomysł, wykonanie, TEMAT - czapki z głów 💛.
myślę, że mała ja byłaby zakochana