What do you think?
Rate this book
Мальописний спадок (1919-2010)
Весела світлиця. Карикатури
У цій антології зібрані кращі й надотепніші карикатури та стріпи одного з найталановитіших художників-мальописців України, заслуженого художника України - Анатолія Василенко.
112 pages, Paperback
First published January 1, 2005
1 person want to read
About the author
Анатолій Василенко
35 booksВасиленко Анатолій Петрович — легендарний український графік-карикатурист, ілюстратор, батько українських коміксів. Народився 7 листопада 1938 року в с. Нижня Ланна Карлівського району Полтавської області. З 1960 року навчався в училищі кераміки в Миргороді. З 1961 р. працює в журналі «Перець». 2005 року отримав звання народного художника України. Свої карикатури знаменитий художник малює очеретяною тростинкою, вмоченою в туш.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
June 12, 2022
Сьогодні піде мова про творчість видатного українського художника, карикатуриста, класика українських мальованих історій — Анатолія Василенка. «Весела світлиця» — це досить велика збірка мальованих історій із творчості митця, яка вийшла з під руки редакторської команди журналу «Сільскі вісті» у 2005 році.
Збірка розділена на три частини, — «Соціологічне дослідження: “Яким би ви хотіли бачити майбутнього президента”», «Сміх із перцем» та «Смійся, родися…», — які можна умовно віднести до різ тем, що підіймав Анатолій Василенко у своїй творчості. Хоча насправді кожна з них завжди зачіпала тему політики й розповідала про простих людей та їхнього побутового життя.
Якщо останні дві части можна назвати збірками стріпів пов’язанитх між собою спільною темою, то «Соціологічне дослідження: “Яким би ви хотіли бачити майбутнього президента”» з легкої руки можна назвати повноцінною мальованю історією. За сюжетом репортер проводить соціологічне опитування (зрозуміло на яку тему), ставлячи одне й те саме запитання різним верствам населення нашої країни. Явного запитання ніде немає, а нас зустрічають малюнки та відповіді різношерстних людей. Кумедні, гидкі, неприємні та навіть такі, які викликають невимовну злість.
«Сміх із перцем» зібрав у собі стріпи на політичну тематику, де має місце насміхання над корупцією, безкарністю тодішньої міліції (тепер поліції), прямолінійною агітацією за партії перед виборами й медійною пропагандою з усіх дір. Це направду те, що ми бачили й, на жаль, бачимо й насміхаємося з чого щодня, але візуалізовано руками майстра. Дехто намагається боротися із цим усім, дехто сприймає, як налажне, а дехто просто ігнорує. Але Анаталоій Василенко не міг пройти повз, тому його власні думки завжди перетворювалися на маленькі історії в карикатурному стилі, де він висміював те, що його боліло.
В останній частині «Смійся, родися…» увага акцентується на більш побутових справах українських сімей, як гультяйство, п’янство, нелюбов до тещі, малі пенсії та зарплати, сміховинні ситуації в сім’ї, бідність та ще багато інших тем, які завжди турбували пересічних українців. І, звісно, усе виконано у фірмовому стилі Анатолія Василенка.
Читаючи цю збірку, важко переоцінити весь творчий доробок митця, ту величезну кількість тем, які він підіймав у своїх роботах та тих людей, які постійно знаходили себе в коротких історіях Анатолія Василенка. Хоча мальовані історії в збірці створені в різні роки, але паралелі легко знаходяться в теперішній час. Це ще раз говорить, що коли розповідаєш про те, що оточує й болить простих людей, то актуальність робіт збережеться надовго.
Думаю багато людей помітили, що все, що ми зараз читаємо, проходить через призму війни, особливо після повномасштабного вторгнення росії. І стріпи, які були в збірці, як ніколи показують те, що зараз відбувається. Ось, як незадоволеність заходу й інших країн щодо поставки зерна. Чи проблеми у військовій сфері, де роками обкрадали все навколо. Чи ракети, які падають на подвір’я українських домівок. Чи прості перехожі, які виявляються не місцевими і випалють фразу «Я нє мєстний, но хотєлось би, чтоби новий президент отдал, наконєц, нам Севастополь. Ну, а потом, Одєсу й Харьков. Ісконно наши города!». Курва, воно настільки відлунюється все, що стає аж лячно.
Ще раз повторюся, творчий доробок та то різноманіття тем, які підіймав Анатолій Василенко, важко осягнути. Це великий митець із великої букви, якого потрібно завжди пам’ятати.
Збірка розділена на три частини, — «Соціологічне дослідження: “Яким би ви хотіли бачити майбутнього президента”», «Сміх із перцем» та «Смійся, родися…», — які можна умовно віднести до різ тем, що підіймав Анатолій Василенко у своїй творчості. Хоча насправді кожна з них завжди зачіпала тему політики й розповідала про простих людей та їхнього побутового життя.
Якщо останні дві части можна назвати збірками стріпів пов’язанитх між собою спільною темою, то «Соціологічне дослідження: “Яким би ви хотіли бачити майбутнього президента”» з легкої руки можна назвати повноцінною мальованю історією. За сюжетом репортер проводить соціологічне опитування (зрозуміло на яку тему), ставлячи одне й те саме запитання різним верствам населення нашої країни. Явного запитання ніде немає, а нас зустрічають малюнки та відповіді різношерстних людей. Кумедні, гидкі, неприємні та навіть такі, які викликають невимовну злість.
«Сміх із перцем» зібрав у собі стріпи на політичну тематику, де має місце насміхання над корупцією, безкарністю тодішньої міліції (тепер поліції), прямолінійною агітацією за партії перед виборами й медійною пропагандою з усіх дір. Це направду те, що ми бачили й, на жаль, бачимо й насміхаємося з чого щодня, але візуалізовано руками майстра. Дехто намагається боротися із цим усім, дехто сприймає, як налажне, а дехто просто ігнорує. Але Анаталоій Василенко не міг пройти повз, тому його власні думки завжди перетворювалися на маленькі історії в карикатурному стилі, де він висміював те, що його боліло.
В останній частині «Смійся, родися…» увага акцентується на більш побутових справах українських сімей, як гультяйство, п’янство, нелюбов до тещі, малі пенсії та зарплати, сміховинні ситуації в сім’ї, бідність та ще багато інших тем, які завжди турбували пересічних українців. І, звісно, усе виконано у фірмовому стилі Анатолія Василенка.
Читаючи цю збірку, важко переоцінити весь творчий доробок митця, ту величезну кількість тем, які він підіймав у своїх роботах та тих людей, які постійно знаходили себе в коротких історіях Анатолія Василенка. Хоча мальовані історії в збірці створені в різні роки, але паралелі легко знаходяться в теперішній час. Це ще раз говорить, що коли розповідаєш про те, що оточує й болить простих людей, то актуальність робіт збережеться надовго.
Думаю багато людей помітили, що все, що ми зараз читаємо, проходить через призму війни, особливо після повномасштабного вторгнення росії. І стріпи, які були в збірці, як ніколи показують те, що зараз відбувається. Ось, як незадоволеність заходу й інших країн щодо поставки зерна. Чи проблеми у військовій сфері, де роками обкрадали все навколо. Чи ракети, які падають на подвір’я українських домівок. Чи прості перехожі, які виявляються не місцевими і випалють фразу «Я нє мєстний, но хотєлось би, чтоби новий президент отдал, наконєц, нам Севастополь. Ну, а потом, Одєсу й Харьков. Ісконно наши города!». Курва, воно настільки відлунюється все, що стає аж лячно.
Ще раз повторюся, творчий доробок та то різноманіття тем, які підіймав Анатолій Василенко, важко осягнути. Це великий митець із великої букви, якого потрібно завжди пам’ятати.
Displaying 1 of 1 review