Це книга з маленьких кумедних і серйозних новел про біг: жінка середнього віку почала бігати – і суттєво змінила своє життя. Спочатку було важко, але що таке 500 м, а потім – 600 м, а потім ще й ще... Сьогодні це 8-10 км тричі на тиждень у Биківнянському лісі в Києві або в парках українських і закордонних міст і сіл, або на березі річок, морів чи океанів десь на планеті Земля. Бігаючи, героїня зустрічала різних персонажів – собак, котів, коней і людей: кумедного дідка-бігуна, яскравих дівчаток зі спортшколи, вродливих чоловіків-бігунів, заблукалих гуляк і навіть хуліганів-розбишак, про яких потім розповідала коротенькі історії. Їх ставало все більше й більше, і вони перетворилися на книгу-натхнення, книгу-спонукання для тих, хто любить і не любить бігати. УДК
Я не прихильниця нон-фікшн і мотиваційних книг про те, як хтось чогось досяг. Тож до книги з бігункою на обкладинці спочатку поставилась підозріло. Коли стається щось таке жахливе, як війна, це впливає і на уподобання. У якийсь момент я зрозуміла, що читати треба не тільки новини, і почала шукати щось українське і добре. Так я і потрапила на стежки Биківнянського лісу - основне місце подій та пригод, описаних у новелах. Читаючи історії про біг у знайомих мені місцях, я і справді немов опинялась там, роздивлялася, дивувалася і сміялася разом з героїнею. Це була важлива для мене магія, бо починала читати книгу, перебуваючи далеко від дому і описаних місць. І сміятися почала буквально, з кумедних пригод за участі кумедних персонажів. Я й гадки не мала, скільки смішного за участі собак, котів, інших спортсменів, перехожих можна побачити на пробіжках, якщо звертати на те все увагу. Сама я свого часу бігала, занурена у свої тяжкі думи, з бажанням скоріше фінішувати і відхекатись. Тож не помічала не тільки нічого довкола, а й реакції власного тіла (мої м’язи і зв’язки були в шоці від тих спроб вести здоровий спосіб життя). На радість собі у книжці я знайшла хороший настрій і опис того, як бігати, щоб це приносило задоволення. Ні, книга не містить настанов і порад для бігунів-початківців. Проте у більшості новел просто і дотепно описаний досвід усвідомленості, медитації бігу. Коли біг – не втеча від реальності (як було у мене), а спосіб цю реальність краще пізнати та сприйняти. Це дуже зрезонувало з моїм власним досвідом, здобутим у йозі. Словом, книга так мене захопила і надихнула, що я знайшла свої бігові кросівки і почала виходити на пробіжки.