What do you think?
Rate this book
На крилах пісень
перша збірка поетичних творів Лесі Українки, що вийшла друком у Львові 1892 року
У виданні збірки брав безпосередню участь Іван Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки.
На обкладиниці зазначено 1893 рік. Проте, на титулі сторінки вказано 1892 рік.
У виданні збірки брав безпосередню участь Іван Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки.
На обкладиниці зазначено 1893 рік. Проте, на титулі сторінки вказано 1892 рік.
70 pages, Unknown Binding
Published January 1, 1892
1 person is currently reading
5 people want to read
About the author
Lesia Ukrainka
115 books106 followersLesya Ukrainka (born Larysa Petrivna Kosach-Kvitka (February 25, 1871 – August 1, 1913) is one of is one of Ukrainian literature's foremost writers, best known for her poems and plays. She also was an active political, civil, and feminist activist
Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903—1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, — 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).
Source: EN/UA Wikipedia
Among her most well-know works are poems collections «On the wings of songs» (1893), «Thoughts and Dreams» (1899), «Echos» (1902), epic poem «Ancient fairy tale» (1893), «One word» (1903), plays «Princess» (1913), «Cassandra» (1903—1907), «In the Catacombs» (1905), «Forest song» (1911).
Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка 13 лютого 1871, — 19 липня 1913) - українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Серед найвідоміших праць письменниці збірка поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поеми «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), та п'єси «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903-07), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911).
Source: EN/UA Wikipedia
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
July 11, 2025
Збірка, яку можна сміливо читати з метою нагадати собі весь фундамент і основи поезії, якщо ви, як я, теж забагато захоплюєтеся нерівними ритмами, верлібрами й іншими сучасними навіюваннями. Напевно, в деякому сенсі ця збірка нагадала мені, що зміст завжди буде важливішим за форму — можна римувати на дієслова (що з якоїсь причини зараз вважається ознакою поганого письма), не гратися з надто складними ритмами й взагалі не писати надто складно, але говорити про речі, котрі є вічними й здатними зробити тебе класичною поетесою.
Леся Українка тут побачилася мені як людина дуже глибока й прониклива. В її текстах однаково багато смутку та болю, скільки й сподівань на краще. Скільки б у мене не було претензій до шкільної програми з літератури, я зрозуміла, чому з усіх віршів авторки всіх змушували вчити саме Contra spem spero! — він для мене повністю передає суть збірки. І все ж, прочитавши її повністю та змалювавши для себе образ авторки, ти розумієш, який це потужний і сильний маніфест. Так не здатна була б писати людина, котра в це не вірить.
Дуже багато віршів про природу! В тому числі в контексті натхнення й порятунку від тих самих сумних думок. Ось, наприклад, Леся Українка дає пораду, варту деяких сеансів психотерапії:
Сумно було від віршів про Україну, особливо тому, що вони донині актуальні. Особливо цікавим є вірш, де Леся Українка пише про старого дідуся, котрий колись буде розказувати своїм онукам про страшні часи, коли люди воювали, грабували й зневажали всі світлі людські якості, бо ці онуки вже не знають, що таке — жити в такому світі. Хоч і описане майбутнє є утопічним та навряд це писалося як щось більше, все одно сумно усвідомлювати, що цього світ ніколи не побачив навіть попри те, що необхідний суспільний розвиток наче тривав. Взагалі за цю збірку я багато думала про цикличність історії й про те, що я була б рада припинити кликати деякі вічні тексти «вічними», якби це означало довготривалі й закріплені зміни на краще.
У збірці також є декілька поем. Мій фаворит — однозначно «Самсон», бо я люблю біблійні сюжети і їхні нові трактування. Якщо в біблійному сюжеті Самсон здається мені скоріше дурною та пихатою людиною, котра втратила свою силу через власну дурість, то у Лесі Українки він більше постраждалий від нечесного кохання й від усіх найгірших наслідків довіри. Та й Даліла з героїні, що зрадила Самсона за гроші, перетворилась на когось, хто просто хотів врятувати свій народ. Це якась більш глибока й красива версія, яка, мені здається, є ближчою середній нормальній людині, ніж байка з підпаленими хвостами лисиць. Але це, звісно, тільки моя думка.
«Русалка» теж є доволі цікавою поемою, хоч і з дуже передбачуваним та прямолінійним сюжетом. Часто думаю про те, що на наш час подібні сюжети можуть сприйматися навіть мізогінною, але на часи, коли кохання дійсно було питанням виживання для жінки, то не дивно було й русалкою стати...Напевно. В будь-якому разі, до своєї героїні авторка ставиться співчутливо й доволі деталізовано описує її становище та емоції, а в певні моменти — навіть спроби себе пересилити та йти далі.
З чим у цій збірці активно воював мій мозок — так це з наголосами. Ледь не в кожному рядку тут проставлені авторські наголоси, геть відмінні від звичних, а деякі й не проставлені, тож здогадуєшся тільки з ритму. Я правда здивувалася, що раніше наголоси в українській мові були такі неусталені. Я дуже мало цікавлюся такого роду питаннями, тож це було цікаво.
Раджу до прочитання, але тут мої поради й не потрібні.
Леся Українка тут побачилася мені як людина дуже глибока й прониклива. В її текстах однаково багато смутку та болю, скільки й сподівань на краще. Скільки б у мене не було претензій до шкільної програми з літератури, я зрозуміла, чому з усіх віршів авторки всіх змушували вчити саме Contra spem spero! — він для мене повністю передає суть збірки. І все ж, прочитавши її повністю та змалювавши для себе образ авторки, ти розумієш, який це потужний і сильний маніфест. Так не здатна була б писати людина, котра в це не вірить.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.
Дуже багато віршів про природу! В тому числі в контексті натхнення й порятунку від тих самих сумних думок. Ось, наприклад, Леся Українка дає пораду, варту деяких сеансів психотерапії:
Якщо прийде журба, то не думай її
Рознести у веселощах бучних
За столом, де веселії друзі твої
П’ють-гуляють при покликах гучних.
[...]
Краще йди в темний гай, у зелений розмай
Або в поле, де вітер гуляє,
На дозвіллі із лихом собі розмовляй,
Може, там його вітром розмає.
Сумно було від віршів про Україну, особливо тому, що вони донині актуальні. Особливо цікавим є вірш, де Леся Українка пише про старого дідуся, котрий колись буде розказувати своїм онукам про страшні часи, коли люди воювали, грабували й зневажали всі світлі людські якості, бо ці онуки вже не знають, що таке — жити в такому світі. Хоч і описане майбутнє є утопічним та навряд це писалося як щось більше, все одно сумно усвідомлювати, що цього світ ніколи не побачив навіть попри те, що необхідний суспільний розвиток наче тривав. Взагалі за цю збірку я багато думала про цикличність історії й про те, що я була б рада припинити кликати деякі вічні тексти «вічними», якби це означало довготривалі й закріплені зміни на краще.
Підвівши чоло, ясно подивився,
Уста тремтіли усміхом утішним.
"Дідусю, ти страшні казав нам байки,
Я радий, що не бачив лихоліття!"
У збірці також є декілька поем. Мій фаворит — однозначно «Самсон», бо я люблю біблійні сюжети і їхні нові трактування. Якщо в біблійному сюжеті Самсон здається мені скоріше дурною та пихатою людиною, котра втратила свою силу через власну дурість, то у Лесі Українки він більше постраждалий від нечесного кохання й від усіх найгірших наслідків довіри. Та й Даліла з героїні, що зрадила Самсона за гроші, перетворилась на когось, хто просто хотів врятувати свій народ. Це якась більш глибока й красива версія, яка, мені здається, є ближчою середній нормальній людині, ніж байка з підпаленими хвостами лисиць. Але це, звісно, тільки моя думка.
«Русалка» теж є доволі цікавою поемою, хоч і з дуже передбачуваним та прямолінійним сюжетом. Часто думаю про те, що на наш час подібні сюжети можуть сприйматися навіть мізогінною, але на часи, коли кохання дійсно було питанням виживання для жінки, то не дивно було й русалкою стати...Напевно. В будь-якому разі, до своєї героїні авторка ставиться співчутливо й доволі деталізовано описує її становище та емоції, а в певні моменти — навіть спроби себе пересилити та йти далі.
З чим у цій збірці активно воював мій мозок — так це з наголосами. Ледь не в кожному рядку тут проставлені авторські наголоси, геть відмінні від звичних, а деякі й не проставлені, тож здогадуєшся тільки з ритму. Я правда здивувалася, що раніше наголоси в українській мові були такі неусталені. Я дуже мало цікавлюся такого роду питаннями, тож це було цікаво.
Раджу до прочитання, але тут мої поради й не потрібні.
Але поки ще буде на світі
Хоч єдина людина сумна,
Доти буде між людьми бриніти
Моя пісня смутна-голосна.
Довго щирими сими словами
До людей промовлятиму я;
Я загину, – та довго між вами
Гомонітиме пісня моя!
December 21, 2022
Остаточно зрозуміла, що поезія це не зовсім моє, але було неймовірно прекрасно.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews