Пригоди кота Чорнолапенка

Мальописний спадок (1919-2010)

by Анатолій Василенко (Illustrator)

Кіт Чорнолапенко та його друг пес Дружок захищають ліс та річку від браконьєрів, лякають підступних вовка та лисицю, допомагають звірям та людям.

26 pages, Paperback

First published January 1, 1983

About the author

Василенко Анатолій Петрович — легендарний український графік-карикатурист, ілюстратор, батько українських коміксів. Народився 7 листопада 1938 року в с. Нижня Ланна Карлівського району Полтавської області. З 1960 року навчався в училищі кераміки в Миргороді. З 1961 р. працює в журналі «Перець». 2005 року отримав звання народного художника України. Свої карикатури знаменитий художник малює очеретяною тростинкою, вмоченою в туш.

Reviews

[Roman Zarichnyi · Rating 4 out of 5]

Спершу цей відгук мав розпочинатися зі слів про перше знайомство із творчістю Анатолія Василенка. Але, як згодом я пригадав, зустріч відбулася задовго до цього моменту. Ще у дитинстві мені вдалося почитати, шо найменше, кілька випусків дитячого журналу «Перченя», де окрім казок були й короткі мальовані історії. Але звісно, усі мої бажання були направлені, щоби дістатися до журналу «Перець», які купували й читали мої батьки. Адже саме там були найцікавіші історії на дорослі теми, які завжди цікавили малих дітей. Тому це не тільки моє перше знайомство із творчістю Анатолія Василенка, але й з цим видом мистецтва загалом. Хоча спершу я думав, що це був «Пісочний чоловік» Ніла Ґеймана роки чотири тому.

Та сьогодні поговоримо трішки про мальопис для дітей «Пригоди кота Чорнолапенка» (1983), де Анатолій Василенко є автором й художником. Насправді це коротке видання є збіркою із кількох історій, яких поєднує спільний герой — кіт Чорнолапенко.

У цих історіях немає нічого екстраординарного, вони прості й лаконічні, та розповідають про буденні, а інколи навіть про важливі речі із дрібкою повчання. Як ось мальопис «На ставку», де головний герой запобігає незаконному вилову риби сітками. Чи «Браконьєри», де уже знайомий кіт разом із товаришем-собакою Дружком підлаштовують все так, що не мисливці полюють на вепра, а вепр дає прочухана людям. Чи «Хитруни», де лисиця й вовк хотіли обхитрити головних героїв і викрасти курей із птахоферми, сміливі герої намагаються протистояти їм.

Хоча історії прості, але вони чимось приваблюють і запам’ятовуються. Чи через цю простоту, чи можливо через «легкий» малюнок художника. Мені важко сказати. Але впевнено скажу, що цей стиль відразу впізнається, після чого у пам’яті якраз й зринули згадки про мальописи із журналів, які вдалося прочитати у дитинстві. Думаю це багато вартує.

Вагу й цінність творчості Анатолія Василенко важко переоцінити. Адже, окрім того, що його мальовані історії читали десятки тисяч дорослих і дітей, доробок цієї людини є настільки великим, що він навіть не знає скільки мальописів і карикатур вийшло з під його пера. Також він є заслуженим художником України з 1977 року. Тому досліджувати його творчість для мене буде цікавою пригодою і це звісно не останній мальопис митця про який я розповідатиму.