Наступним українським мальописом, який я взяв до ознайомлення, є «Чарівна кулька», українського художника й мальописця Валерія Горбачова. Цей мальопис вийшов у 1989 році, уже після його відомої серії про персонажа Хрюшу. За два роки опісля, художник перебрався до США, де він проілюстрував більше 50 дитячих книжок та коміксів, більшість з яких він і є автором.
Тут усе розпочинається із того, що дитячі іграшки стурбовані, бо у переддень Нового року діти веселяться й святкують, не звертаючи уваги на них. Вони припускають, що малюки просто не знають про їхні дивовижні пригоди. Тому вирішують розказати про них, попросивши допомоги у Бабусі Ягусі. Вона, прилетівши на свято у своєму будинку із лопатями, як у гвинтокрила, показала чарівну кульку, яка розкаже про незвичні пригоди іграшок. Це якраз і формує основний наратив мальопису, де діти дивлячись на чарівну кульку бачать нові історії. А поміж ними повертаються назад до ялинки, де чекають на нову пригоду.
Усі історії є короткими, займають буквально дві-три сторінки. Вони, окрім спільних героїв іграшок, також мають й спільних лиходіїв, трьох розбійників та Лиходійка, який сумує, коли усі веселяться і радіє, коли усім погано. Тут історії, і про Діда Мороза Миколая, і про скарб, і про Лиходійка, і про розбійників-сніговиків, які часом бували досить дивними, але водночас простими, де навіть проскакували повчальні нотки.
На мою думку мальопис є хорошим з художньої сторони, де стиль малюнку гарно пасує історіям у мальописі. А такі ідеї, як будинок-гвинтокрил Баби Яги, чи лижі для того ж будинку — повеселили трішки. Тому, як дитячий мальопис, цілком гарна річ.