What do you think?
Rate this book
Нарис історії України: Формування модерної української нації
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
February 17, 2024
Цю книгу мені подарував знайомий, характеризуючи працю як «обʼєктивну історію України». Оскільки це вже є запереченням у визначенні, то я читала цю книгу також для того, щоб переконатися у беззаперечній субʼєктивності автора та сподівалася на субʼєктивність «про-українську».
У цій праці використано безліч покликів на дослідження американських, польських, німецьких, московських та інших істориків, які звісно мають своє трактування тих чи тих історичних подій, тому нема жодного сумніву, що акцент є не на українській оптиці висвітлення історії. Ніхто не заперечує важливість вивчення іноземної історії, але не під заголовком «Історія України». Як писав наш видатний Кобзар «Як німець покаже, та до того й історію Нашу нам розкаже..»
Автор нівелює і зневажає чин і героїзм учасників визвольних змагань, зокрема націоналістів, провідників ОУН УПА, начебто беручи до уваги трактування польської сторони; порівнює націоналізм з фашизмом/ нацизмом.. замість того, щоб пояснювати кардинальну різницю між цими поняттями.
Велика частина присвячена детальному опису подій комуністичної доби, наприклад, які рішення приймалися на яких зʼїздах партій.. водночас обмаль інформації про героїчні битви і змагання підпілля з червоним терором.
Багаторазове вживання принизливого терміну «малоросійський» для означення поняття «український» є для мене незрозумілим. Автор навіть висловлює теорію про те, що росіяни, які проживають на території України розмовляють російською з «своєрідним українським акцентом».. замість того, щоб називати все московське і в першу чергу московський язик, - ознакою окупанта. Яку свідомість формує ця книга? Чому не може праця з історії України бути написана у національному, українському стилі? Лексика рясніє русизмами, будова багатьох речень є прикладом «совєцького» синтаксису.
Вважаю, що особливо в часі великої війни проти московії варто популяризувати авторів і фінансувати видавництво праць, які дають силу вистояти, які доносять до читача правду про героїчні постаті нашої давньої та недавньої історії.
Рекомендую свідомим українцям читати праці Посівнича, Крипякевича, Липинського, Хоми, Липи..
У цій праці використано безліч покликів на дослідження американських, польських, німецьких, московських та інших істориків, які звісно мають своє трактування тих чи тих історичних подій, тому нема жодного сумніву, що акцент є не на українській оптиці висвітлення історії. Ніхто не заперечує важливість вивчення іноземної історії, але не під заголовком «Історія України». Як писав наш видатний Кобзар «Як німець покаже, та до того й історію Нашу нам розкаже..»
Автор нівелює і зневажає чин і героїзм учасників визвольних змагань, зокрема націоналістів, провідників ОУН УПА, начебто беручи до уваги трактування польської сторони; порівнює націоналізм з фашизмом/ нацизмом.. замість того, щоб пояснювати кардинальну різницю між цими поняттями.
Велика частина присвячена детальному опису подій комуністичної доби, наприклад, які рішення приймалися на яких зʼїздах партій.. водночас обмаль інформації про героїчні битви і змагання підпілля з червоним терором.
Багаторазове вживання принизливого терміну «малоросійський» для означення поняття «український» є для мене незрозумілим. Автор навіть висловлює теорію про те, що росіяни, які проживають на території України розмовляють російською з «своєрідним українським акцентом».. замість того, щоб називати все московське і в першу чергу московський язик, - ознакою окупанта. Яку свідомість формує ця книга? Чому не може праця з історії України бути написана у національному, українському стилі? Лексика рясніє русизмами, будова багатьох речень є прикладом «совєцького» синтаксису.
Вважаю, що особливо в часі великої війни проти московії варто популяризувати авторів і фінансувати видавництво праць, які дають силу вистояти, які доносять до читача правду про героїчні постаті нашої давньої та недавньої історії.
Рекомендую свідомим українцям читати праці Посівнича, Крипякевича, Липинського, Хоми, Липи..
January 17, 2024
Останній раз я читав щось настільки ґрунтовне по історії Укнаїни ще в школі. Пан Грицак пробудив бажання пізнавати нашу історію глибше і глибше, тому іду далі.
February 27, 2026
Книга Ярослава Грицака доволі об'ємна і на 600 сторінках розповідає про історію України з точки зору формування українців як нації. Мені сподобався такий підхід, оскільки це не просто підручник з історії, а прослідковується саме певна важлива тема. На мою думку, у цій книзі дуже добре і детально розказано про формування українства у кінці 19 століття та на початку 20-го. В особливості, мені сподобалося описання історії умовно західних та східних територій України та їх подальше об'єднання. Для мене воно дало багато цікавої інформації про активність населення Західної частини України у підпільній боротьбі під час Другої Світової війни, але також, наприклад, я не була обізнана про історію конфліктів між Польщею та українцями західного регіону.
Мені було надзвичайно корисно дізнатися деталізовано про боротьбу за владу часів Української революції 1914-18 років, і ніде до цього я не читала такого детального пояснення, яке багато дає зрозуміти у логіці тих подій, багаторазовому переході Києва з рук і руки і також неможливістю перемоги Української революції через недостатню базу української влади та суспільства на той момент.
Загалом, автор починає книгу із слів, що українці часто думають про себе в контексті історії як таких, кому не пощастило, але насправді, багато моментів історії України є типовими - це йдеться про труднощі формування модерної нації на основі селянства, яке ще в 19 столітті не мало національної свідомості, але так тоді було у багатьох країнах.
Мені сподобалося, що автор конструктивно оцінює історичний процес та реальні можливості, які на той момент були в українців. Також, автор наголощує на тому, що попри всі жахи та втрати Другої Світової війни, саме по результатах цієї війни Україна змогла оформитися в рамках однієї держави.
Дуже цікаво говориться в книзі про період українізації 20-х років та її згортання, також автор торкається цікавих моментів про те, як формувалася партійна еліта у радянський період і що десь до 50-х років це в основному були росіяни, а не українці.
Мені здалося, що про період Голодомору сказано мало і автор нібито не підтримує на разі загальноприйняту ідею про те, що Голодомор був актом упокорення саме українців.
Але про Голодомор є інші більш детальні книжки.
На мою думку, це чудова книга, я з неї виснесла багато інформації і багато всього для осмислення.
Мінус у тому, що про події 19 століття написано доволі складно і перші 100-150 сторінок читати дещо важко. Думаю, це може віднадити деяких читачів від цієї важливої роботи.
Мені було надзвичайно корисно дізнатися деталізовано про боротьбу за владу часів Української революції 1914-18 років, і ніде до цього я не читала такого детального пояснення, яке багато дає зрозуміти у логіці тих подій, багаторазовому переході Києва з рук і руки і також неможливістю перемоги Української революції через недостатню базу української влади та суспільства на той момент.
Загалом, автор починає книгу із слів, що українці часто думають про себе в контексті історії як таких, кому не пощастило, але насправді, багато моментів історії України є типовими - це йдеться про труднощі формування модерної нації на основі селянства, яке ще в 19 столітті не мало національної свідомості, але так тоді було у багатьох країнах.
Мені сподобалося, що автор конструктивно оцінює історичний процес та реальні можливості, які на той момент були в українців. Також, автор наголощує на тому, що попри всі жахи та втрати Другої Світової війни, саме по результатах цієї війни Україна змогла оформитися в рамках однієї держави.
Дуже цікаво говориться в книзі про період українізації 20-х років та її згортання, також автор торкається цікавих моментів про те, як формувалася партійна еліта у радянський період і що десь до 50-х років це в основному були росіяни, а не українці.
Мені здалося, що про період Голодомору сказано мало і автор нібито не підтримує на разі загальноприйняту ідею про те, що Голодомор був актом упокорення саме українців.
Але про Голодомор є інші більш детальні книжки.
На мою думку, це чудова книга, я з неї виснесла багато інформації і багато всього для осмислення.
Мінус у тому, що про події 19 століття написано доволі складно і перші 100-150 сторінок читати дещо важко. Думаю, це може віднадити деяких читачів від цієї важливої роботи.
April 9, 2025
Я люблю історію, але з цією книгою у нас не склалося. Я намагалася її читати протягом 4-х років 🙈. Прочитала десь 75% і більше не можу.
Основною проблемою для мене виявилася побудова книги: велетенські розділи, довжелезні абзаци (при чому наступний абзац може не продовжувати думку попереднього, а розповідати про щось інше🤯), мінімум карт, фотографій і т.і.
На мою думку, інформація в книзі викладена максимально сухо, без душі. Я розумію, що це історія, а не пригодницький роман, проте хотілося б, щоб написане в книзі було легше сприймати.
Основною проблемою для мене виявилася побудова книги: велетенські розділи, довжелезні абзаци (при чому наступний абзац може не продовжувати думку попереднього, а розповідати про щось інше🤯), мінімум карт, фотографій і т.і.
На мою думку, інформація в книзі викладена максимально сухо, без душі. Я розумію, що це історія, а не пригодницький роман, проте хотілося б, щоб написане в книзі було легше сприймати.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews