Український мальопис розповідає про облогу Києва у 968 році та мужнього юнака, який врятував рідне місто від печенігів. Хоча сама історія вигадана, вона є першим українським історичним мальописом.
Досить дивно писати якісь враження про прочитане, але, забігаючи наперед скажу, що це направду дало змогу трохи відволіктися від усіх жахливих подій, які відбуваються в нашій країні. Мальопис, який зараз лежить на столі вибраний не випадково. По-перше, у мене давно жевріло бажання познайомитися трішки із українським спадком мальованих історій. Та й мені вдалося на цю хвилину трішки назбирати фізичних примірників мальописів за різні роки до «великого вибуху» комікс індустрії, яка відбувається наразі й буде відбуватися надалі. По-друге, головна тема мальопису перегукується із війною, яка відбувається в Україні. По-третє, коли читати ці мальописи, як не зараз, бо відкладати можна в довгий ящик завжди.
«Облога Києва печенігами» (1991) від українського мальописьця й художника Сергія Позняка розповідає вигадану історію про мужнього юнака, що відбувається на тлі історичних подій, у якій він врятував столицю князівства Київського від печенігів у 968 році. Період цей значиться правлінням князя київського Святослава Хороброго, який ставши самостійним правителем, проводив активну зовнішню політику, значно розширивши територію Руської держави. Передумовою нападу печенігів на Київ є правдивий історичний факт — похід князя Святослава і його дружини на Дунайську Болгарію. Власне події походу змальовуються мало, тому що основний акцент тримається навколо Києва, його облоги та обстановки у середині міста.
Особисто мене історія не вразила. Вона проста, прямолінійна й передбачувана, яка не містить навіть дрібку загадковості чи інтриги. Що разом із простенькими діалогами ще й оповідь робить достатньо сухою. Натомість, перегортаючи кожну нову сторінку, було цікаво досліджувати малюнок і стиль Сергія Позняка. Моє враження може бути помилковим, але художник не боїться експериментувати із кількістю та формою кадрів, що дозволяє побачити цікаві ходи у цьому напрямку. Щодо летеринґу, то він виглядає досить непогано, особливо коли в хмаринках розташовуються слова автора. А ось ономатопея узагалі не підходить стилістиці й антуражу мальованої історії. Та загалом малюнок малюнок однозначно переважає сценарій та оповідь у мальописі.
Використання історичних подій є завжди хорошим ґрунтом для створення власної історії. Та й узагалі такі речі потрібно робити, щоби наша історія зображалася і зберігалася в різних різновидах мистецтв. З огляду на головну тему мальопису «Облога Києва печенігами» я б із задоволенням прочитав мальописи на кшталт «Оборона ДАПу» чи «Оборона Маріуполя», чи «Оброна Києва», чи «Оборона Волновахи» чи оборона будь-якого із наших міст-героїв. Події Революції Гідності, на основі яких уже створений альбом «ТАТО» Олександра Ком’яхова, події АТО й тепер події повномасштабного вторгнення росії для захоплення наших територій і знищення українського народу є надзвичайно важливими в сучасній історії України. Тому нам потрібно, справді, багато мальованих історій, які закарбували б на папері те, що ніколи не можна забувати.