«Риб’ячі діти» — це історія білої бродячої суки, яка має безліч імен і одне бажання — врятувати своїх цуценят. Герої тексту — Художник, Пацанчик, Краєзнавець, Танцівниця, Священик, Директор Цвинтаря, Мер, Ветеран, Дівчинка, Собаколов — рятують і знищують, відкривають крематорій і знімають кіно, гублять десятиріччя і колекціонують миті, одвічно шукають шпаринку між невблаганними коліщатками часу, балансуючи між плинністю сучасного світу і меморіалами минулого. Зрештою, кожного з них (кожного з нас) настигає свій персональний Снайпер. Ця книга про людей та країни, що минають.
Це така література про 90ті, якщо ви зрозумієте про що я. Занурює в той хаос і огиду, яка була по всій країні. Повертає в ту неприємну реальність, про яку ніхто зараз не згадує... Мені впринципі сподобалась сама історія. Вона правильно трагічна, бо й не потрібно очікувати чогось хорошого в темні роки. Книжка невеличка за об'ємом. Читається швидко.