What do you think?
Rate this book
Вибір Скорого
Інтенсивність переживання Василя Портяка - в основі його письменницького хисту. А вже потому - давно помічені дар поета і дар художника, що разом зумовили його письмо новеліста, у якому чи не найбільше вражає здатність однією деталлю передати всю драму існування з невимовними, як вимовляємо в такому випадку, ніжністю і печаллю. Ця риса рідкісна.
У нашому виданні представлено весь корпус новел Василя Портяка, а також нариси, кіноповість "Олекса Довбуш" і кіносценарій "Лола".
У нашому виданні представлено весь корпус новел Василя Портяка, а також нариси, кіноповість "Олекса Довбуш" і кіносценарій "Лола".
Hardcover
First published January 1, 2021
1 person is currently reading
22 people want to read
About the author
Василь Портяк
4 booksУкраїнський письменник, прозаїк, сценарист («Нескорений», «Залізна сотня»). Член Національної спілки кінематографістів України.
Народився 31 березня 1952 року у с. Кривопілля на Івано-Франківщині. Закінчив місцеву школу. По закінченні школи працював лісорубом, вантажником, такелажником. У 1972 році вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який 1977 року закінчив.
Батько - Василь Білінчук. Воїн УПА. Народився у 1926 році. Загинув у 26 років (1952). Мав позивний "Сибіряк" за втечу з заслання з Сибіру. Мав брата Дмитра.
У 1980 році світ побачила його перша новела «Мицьо і Вовчук», надрукована у львівському журналі «Жовтень». Згодом він опублікував ще декілька творів у часописах «Вітчизна», «Ранок», «Літературна Україна». 1983 року, республіканське видавництво для творчої молоді видало першу збірку новел «Крислачі», якою молодий гуцульський автор справив чимале враження на київську творчу складову, і, відтак, був запрошений на посаду редактора у видавництво «Молодь». Наступного, 1984 року, у Києві вийшло його оповідання «Час прощання — час утрати». Протягом 1984-1986 років навчався у Москві на Вищих курсах режисерів і сценаристів (майстерня Євгена Барабаша). 1995 року його оповідання «Ісход» опубліковано в журналі «Кур'єр Кривбасу». Того ж року оповідання «Гуцульський рік» та «У неділю рано» увійшли до антології сучасної прози «Десять українських прозаїків». 2006 року вийшла збірка з 8 новел «У снігах». У 2017 році вийшло повне зібрання новел «Охоронителі Діви». Його твори увійшли до антології «Українська мала проза XX століття».
Народився 31 березня 1952 року у с. Кривопілля на Івано-Франківщині. Закінчив місцеву школу. По закінченні школи працював лісорубом, вантажником, такелажником. У 1972 році вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який 1977 року закінчив.
Батько - Василь Білінчук. Воїн УПА. Народився у 1926 році. Загинув у 26 років (1952). Мав позивний "Сибіряк" за втечу з заслання з Сибіру. Мав брата Дмитра.
У 1980 році світ побачила його перша новела «Мицьо і Вовчук», надрукована у львівському журналі «Жовтень». Згодом він опублікував ще декілька творів у часописах «Вітчизна», «Ранок», «Літературна Україна». 1983 року, республіканське видавництво для творчої молоді видало першу збірку новел «Крислачі», якою молодий гуцульський автор справив чимале враження на київську творчу складову, і, відтак, був запрошений на посаду редактора у видавництво «Молодь». Наступного, 1984 року, у Києві вийшло його оповідання «Час прощання — час утрати». Протягом 1984-1986 років навчався у Москві на Вищих курсах режисерів і сценаристів (майстерня Євгена Барабаша). 1995 року його оповідання «Ісход» опубліковано в журналі «Кур'єр Кривбасу». Того ж року оповідання «Гуцульський рік» та «У неділю рано» увійшли до антології сучасної прози «Десять українських прозаїків». 2006 року вийшла збірка з 8 новел «У снігах». У 2017 році вийшло повне зібрання новел «Охоронителі Діви». Його твори увійшли до антології «Українська мала проза XX століття».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
January 23, 2022
Василь Портяк – син вояка УПА «Сибіряка» (останнім часом в мережі досить часто виринає фото чоловіка, який несе на спині ведмедя, той чоловік і є Сибіряком – Василем Білінчуком), який загинув коли письменнику було всього кілька місяців. Тому досить велика увага в творчості Портяка була приділена темі борців за свободу України. І саме ці твори мені найбільше сподобались.
«Вибір Скорого» складається з понад двох десятків новел, двох десятків історичних нарисів, кіноповісті «Олекса Довбуш» та сценарію художнього фільма «Лола». Як вже зазначалось, найкращі враження залишили ті новели, які присв’ячені темі повстанців та боротьби за незалежність України, інші ж непогані, але особливо не запали в душу. Деякі новели доволі специфічні, не завжди виходило зрозуміти задумку автора і що він хотів сказати у конкретному випадку. Цікавими є також історичні нариси, коротенькі, але гарні та яскраві. А от кіноповість «Олекса Довбуш» та сценарій фільму «Лола» дійсно шикарні та запам’ятались. Доволі дивно, що у автора, який писав переважно коротенькі прозові твори, найцікавішими та найколоритнішими є саме більші за обсягом твором. А тому жаль, що Портяк за своє життя (на жаль, у 2019 році письменник та сценарист помер) не створив повноцінних романів. Чомусь впевнений, що вони йому вдались би на славу.
Мова та манера письма у Василя Портяка відрізняється від звичної по більшості сучасних художніх творів – дуже багато діалектизмів, нетипових і рідковживаних слів, зворотів та фраз. Але разом з тим, читається це все доволі легко, така «кучерява» форма написання твору не відволікає увагу від змісту та подій.
Сподіваюсь, «Олекса Довбуш» та «Лола» колись в майбутньому будуть майстерно екранізовані. Книга загалом непогана і, хоч вона навряд чи стане популярною та нашумить, але свого вдячного читача все ж знайде.
«Вибір Скорого» складається з понад двох десятків новел, двох десятків історичних нарисів, кіноповісті «Олекса Довбуш» та сценарію художнього фільма «Лола». Як вже зазначалось, найкращі враження залишили ті новели, які присв’ячені темі повстанців та боротьби за незалежність України, інші ж непогані, але особливо не запали в душу. Деякі новели доволі специфічні, не завжди виходило зрозуміти задумку автора і що він хотів сказати у конкретному випадку. Цікавими є також історичні нариси, коротенькі, але гарні та яскраві. А от кіноповість «Олекса Довбуш» та сценарій фільму «Лола» дійсно шикарні та запам’ятались. Доволі дивно, що у автора, який писав переважно коротенькі прозові твори, найцікавішими та найколоритнішими є саме більші за обсягом твором. А тому жаль, що Портяк за своє життя (на жаль, у 2019 році письменник та сценарист помер) не створив повноцінних романів. Чомусь впевнений, що вони йому вдались би на славу.
Мова та манера письма у Василя Портяка відрізняється від звичної по більшості сучасних художніх творів – дуже багато діалектизмів, нетипових і рідковживаних слів, зворотів та фраз. Але разом з тим, читається це все доволі легко, така «кучерява» форма написання твору не відволікає увагу від змісту та подій.
Сподіваюсь, «Олекса Довбуш» та «Лола» колись в майбутньому будуть майстерно екранізовані. Книга загалом непогана і, хоч вона навряд чи стане популярною та нашумить, але свого вдячного читача все ж знайде.
April 16, 2023
«Це майстерна обробка, смілива й делікатна водночас. Така гра варта, аби нею перейматися, як оцей Мицьо.»
Василь Портяк «Вибір Скорого», новела «Мицьо і Вовчур», 1983
Цитатою, винесеною у заголовок, молодий музикант характеризує неймовірну гру старого гуцула на скрипці, а мені ці слова здаються вдалою характеристикою прози Василя Портяка.
Збірка «Вибір Скорого» – це найкращі новели автора, кіноповість «Олекса Довбуш» і кіносценарій «Лола». І кіно тут не випадково. Крім того, що Портяк писав сценарії для художніх фільмів («Меланхолійний вальс», «Атентат», «Нескорений»), його новели написані таким дивовижним чином, що мені навіть важко назвати це читанням. Це кожного разу перегляд фільму про УПА, гуцулів і просто жителей Карпат, кожна новела на 4-5 сторінок – це таке віконце у світ цих людей. Ви дивитеся, слухаєте, намагаєтеся зрозуміти що і про що вони говорять. Автор іноді підкидає підказки (а іноді ні). Іноді останнє речення новели все перевертає догори дригом, а іноді – змушує відкласти і подумати. 🤔
Або, наприклад, якщо ви цікавилися тим, як партизани жили у криївках - маєте змогу просто стати свідками діалогів, відчути повну присутність, автор не стане заважати.
Це ні на що не схоже. Я спершу прочитав декілька новел, деякі зрозумів частково, деякі зовсім ні, і подумав, що якось це не для мене, відклав.....
Повний відгук тут https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
Василь Портяк «Вибір Скорого», новела «Мицьо і Вовчур», 1983
Цитатою, винесеною у заголовок, молодий музикант характеризує неймовірну гру старого гуцула на скрипці, а мені ці слова здаються вдалою характеристикою прози Василя Портяка.
Збірка «Вибір Скорого» – це найкращі новели автора, кіноповість «Олекса Довбуш» і кіносценарій «Лола». І кіно тут не випадково. Крім того, що Портяк писав сценарії для художніх фільмів («Меланхолійний вальс», «Атентат», «Нескорений»), його новели написані таким дивовижним чином, що мені навіть важко назвати це читанням. Це кожного разу перегляд фільму про УПА, гуцулів і просто жителей Карпат, кожна новела на 4-5 сторінок – це таке віконце у світ цих людей. Ви дивитеся, слухаєте, намагаєтеся зрозуміти що і про що вони говорять. Автор іноді підкидає підказки (а іноді ні). Іноді останнє речення новели все перевертає догори дригом, а іноді – змушує відкласти і подумати. 🤔
Або, наприклад, якщо ви цікавилися тим, як партизани жили у криївках - маєте змогу просто стати свідками діалогів, відчути повну присутність, автор не стане заважати.
Це ні на що не схоже. Я спершу прочитав декілька новел, деякі зрозумів частково, деякі зовсім ні, і подумав, що якось це не для мене, відклав.....
Повний відгук тут https://t.me/ukrainian_art_crossroads...
November 6, 2022
Дуже неоднорідна книга.
Найцікавіше було читати історичні нариси та кіноповість «Олекса Довбуш».
Частина ж новел видається занадто складними та абстрактними. Можливо автор задумував донести якусь ідею, але, ймовірно, треба бути в певному контексті, щоб її зрозуміти.
P.S. Не хочеться казати, що книга погана, вона радше не усім.
Найцікавіше було читати історичні нариси та кіноповість «Олекса Довбуш».
Частина ж новел видається занадто складними та абстрактними. Можливо автор задумував донести якусь ідею, але, ймовірно, треба бути в певному контексті, щоб її зрозуміти.
P.S. Не хочеться казати, що книга погана, вона радше не усім.
December 21, 2023
Ця книга мені щось дуже важко йшла. Вона якась неоднорідна. Найцікавіше було читати історичні нариси (бо автор - син вояка УПА «Сибіряка» і розповідає про свого батька та його побратимів) та кіноповість «Олекса Довбуш» (бо автор сценарист і має відношення до кіно). Я б не сказала, що книга прям погана, просто вона не для всіх, і особисто мені не зайшла.
Displaying 1 - 4 of 4 reviews