Сьогодні ввечері ми з Данилом завершили читати книгу «У домі мого Батька» Джорджа Давидюк. Я давно планував прочитати її, але мав намір зробити це, як завжди, сам-на-сам із книгою. Тим більше, що вона стосується тем батьківства, відносин батька з дітьми, і порушує питання, які іноді показують нас, батьків, не в найкращому світлі перед нашими дітьми 😄.
Але якось одного листопадового вечора мені прийшла думка почати читати її разом із Данилом, зробивши цю книжку частиною наших вечірніх читань перед сном. Сам не знаю до кінця, чого. І вже згодом ми зрозуміли, що це була супер ідея. Історії та події з життя George Davidiuk, про стосунки із його батьками та дітьми дали нам можливість задуматися про себе, наші підходи, наші стосунки. Ми запозичили цінні уроки, обговорили з Данилом багато важливих тем, які порушувалися в книзі. Часом ми говорили про мої недоліки як тата, часом — про його роль як сина. А іноді навіть мали нагоду себе похвалити 😄. Книга говорить про батьківство та синівство як із життєвого досвіду автора, так і з погляду Божого задуму та Його Батьківського серця щодо нас, Його дітей. Читається вона дуже легко та приємно. Ми пропустили всього кілька сторінок, котрі були присвячені специфічним аспектам стосунків батьків і підлітків, та відповідних для цього віку викликів. Усе інше(а це практично вся книга) ми прочитали з величезним задоволенням і можемо сміливо рекомендувати її батькам, і в ідеалі — для спільного читання з дітьми. За час читання мій восьмирічний син поставив безліч запитань (від деяких з них я трошки був в шоці), і це стало приводом для багатьох цікавих розмов.