Київ уславився щонайменше трьома унікальними кулінарними винаходами, знаними у світі: котлетою по-київськи, київським тортом і київським сухим варенням. І ці страви мають повне право бути в списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО.
Книжок про київську кухню обмаль — таких, де б акцент ставили саме на міських традиціях й історії куховарства та наводили точні рецепти. Старий сімейний зошит із автентичною рецептурою 1960–1980-х років став однією з основ розповіді автора про те, як кияни вміли смачно готувати навіть тоді, коли продуктів було обмаль. Міська кухня згаданих років не надто складна, але варта уваги як своєрідний пам’ятник епохи.
Також в книзі «ЧІКЕН КИЇВ. Секрети київського куховарства» міститься чимало історій з життя киян: веселих і сумних, неймовірних і курйозних.
Якось не склались ці тексти в книгу. Наче про кухню 60-70 років, а в той же час є згадки про харчову плівку і мобільні телефони. Історії майже не привʼязані до страв (хіба кілька винятків і то притягнуті за вуха), більшість досить пласкі з мораллю в кінці. Купа згадок про те, що не було продуктів, але рецепти більшість розкішно з маслом і мʼясом, лимонами, дефіцитним майонезом, рецепт котлети по-київськи дуже автентичний з використанням цілої курки, що теж мало бути досить дорого і швидше ресторанний формат. Як на домашні переписи ще й двох господинь, рецепти всі дуже однаково стилізовані і вивірені. автор згадує цікаві приписки в цьому «домашньому зошиті» і повністю оминає їх в тексті. Ну і взагалі якийсь дуже чоловічий погляд на справи крізь призму пиятик і чоловічих стереотипів «засидівся з друзями і забув щось купить, що просила дружина», чи «забіг додому за горілкою і прихопив сухарів». Власне, про куховарство дуже мало, як і про історію київських страв, в яких добре можна було б покопатись, прослідкувати закономірності.
Прекрасна книжка, з якої не впевнена, що багато чого приготую, бо, якщо чесно, майже всі рецепти про бідне безгрошів’я, до якого волієш не повертатися ніколи в житті. Але самі навколокулінарні історії, якісь київські спогади, байки, легенди - чарівні, дуже раджу. Жодноі ностальгії за радянським минулим, але дуже бережне ставлення до традиційного сімейного спадку кулінарних лайфхаків, щоб їсти добре не маючи навіть необхідних продуктів.