Листування

by Леонід Плющ, Юрій Шевельов, George Y. Shevelov

Листування двох блискучих інтелектуалів — це не тільки про приватне. Це ще й деталі, з яких складається і портрет того, хто пише, і портрет доби. Леонід Плющ не може опиратися ідеям, що їх на той момент осмислює — листи перетворюються на конспекти майбутніх статей і книжок, розростаються, галузяться. Натомість Юрій Шевельов лаконічний, конкретний, навіть сухуватий — аскетично обмежує себе аркушем поштового паперу, тому деякі репліки пише на берегах від руки. Юрій Шевельов живе в Америці, Леонід Плющ із родиною — у Франції.

Вони дуже різні — за віком і досвідом, за культурним бекграундом і способом мислення. За їхнім корпусом листів стоять не тільки блискучі ідеї чи цікаві дискусії, не тільки зріз доби чи діалог різних середовищ, а й школа мислення, уроки полеміки та мистецтво аргументації.

416 pages, Hardcover

Published December 1, 2021

Reviews

[Serhiy]

Тему листування задає Плющ, воно переважно обертається навколо двох його книжок: Екзод Тараса Шевченка та Його Таємниця або «Прекрасна ложа» Xвильового. Шевельов був науковим редактором першої, тому близько ¼ листування це обмін редакторськими правками, книжка вийде у 1986 році в Канаді. Друга писатиметься довго й вийде лише у 2006 році в Україні, Шевельов її вже не побачить, але в листах активно обмінюється з Плющем думками щодо неї. Якщо читач не знайомий хоча б поверхово з жодною з них, йому буде складно, хоч листування і не вичерпується цими темами. Власне, і видано воно Коморою як доповнення до попередніх видань Плюща.

Як ставиться Шевельов до, м’яко кажучи, неортодоксальних методів Плюща? З цікавістю, вважає, що вони будять думку, але не пристає на них і називає чаромутієм (від назви книжки Платона Лукашевича «Чаромутие или священный язык магов, волхвов и жрецов», виданої в Санкт-Петербурзі 1846 року).

Невелику дозу чаромутія я винести можу (велика вбиває), а Ваша аналіза цікава й розумна» — Шевельов, 23 травня 1982

Але я взагалі заперечую тільки те, де не бачу ніякої [підкреслено] можливости, ніякого шансу прийняти, решту лишаючи на Вас. Бо як я Вам давніше писав, я не маю наміру накидати Вам свої думки і ціню єретичність, хоч не даю їй перейти у неможливе. — Шевельов, 31 грудня 1983

Шевельов стриманий і лаконічний. Плющ пише довжелезні листи, його стиль емоційний, а думка стрибає з однієї теми на іншу. Їх важ коротко процитувати навіть для прикладу. Час від часу Шевельов намагається його вгамувати (марно):

Не можна обмежитися на збігах, збіги можуть виконувати зовсім відмінні ролі в різних структурних комплексах. Чому обминати біблійних пророків? Чи вони теж просто ті ж такі шамани? І чому не вставити всі три прояви — сибіряки, ізраїльці, Шевченко — в конкретні історичні обставини? Помилка Грабовича в сліпому довір'ї до збігів, не беручи нічого навколо... — Шевельов, 30 листопада 1985

Плющ неабияк цінує приділену йому увагу:

Отримав Ваше «Слово впроводу...». Читали з Танею по дорозі до Макаренків. Були так зворушені, що купили півлітра горілки імперіаль і розпили з Маестро й його дружиною (не п'ю вже більше ніж 4 роки). — Плющ, 6 березня 1984

Окрім книжок Плюща, в листуванні трапляється багато цікавих дрібниць, зокрема більш відвертих думок листувальників, які вони навряд би озвучували публічно. Наприклад, Шевельов явно недолюблює Грабовича і його книжку про Шевченка зокрема. В одному з листів радить Плющу не вступати з ним в дискусію:

Грабович не людина для об'єктивної полеміки. Для нього його писання — недискусійна альфа і омега, а полеміка з ними — особистий замах. — Шевельов, 7 листопада 1984

Також з листів Шевельова можна дізнатись, що Драч думав залишитись в США:

Пригадую, він [Драч] питав мене, чи лишитися йому в Америці. Я відповів, що тільки він сам може рішати, але одного я певний — в Америці поетом він не буде. А в думці додав — не казав — і в Києві теж. Ця частина мого провіщення здійснилася з жахливою точністю. — Шевельов, 29 грудня 1987

Особисто для мене несподіваним стало зізнання Шевельова в любові до латиноамериканської літератури:

Я люблю казки в літературі й кині. Найкраще їх пишуть латиноамериканські письменники (колись одного на моє прохання переклав для «Сучасности» Бурґгардт). Росіяни не вміють писати так легко, у них усе виходить, як кажуть чехи тєжкопадне… — Шевельов, 31 березня 1987

Ймовірно йдеться про оповідання Кортасара «Бабине літо», Сучасність, 1979, №7-8.

Листування помітно цікавішає коли пожвавлюється політичне життя в Україні, але в цей період воно вже не таке активне.

Last but not least: в листі від 20 вересня 1983 року Шевельов нарікає на книжку Зайцева про Шевченка бо «за добрим українським звичаєм покажчиків вона не має». Жодних покажчиків не має і це видання.