What do you think?
Rate this book
Будинок на Аптекарській
У Хмельницькому за дивних обставин помирає антиквар. Його донька, яка багато років не бачила батька, мимоволі опиняється у вирі кримінальних подій: викрадення людей, обшуки у батьковій квартирі й магазині, навіть вбивства. Усі ниточки злочинів ведуть до старого будинку аптекаря Деревоєда, що жив у місті понад століття тому. Багато років стіни цього будинку приховують таємницю, яка колись змінила хід історії. А той, хто її розгадає, володітиме світом.
Проскурівський істеблішмент, масони, влади, що змінювали одна одну, вбивства євреїв, поляки-націоналісти, відомі історичні постаті... І будинок, який знає про все...
Проскурівський істеблішмент, масони, влади, що змінювали одна одну, вбивства євреїв, поляки-націоналісти, відомі історичні постаті... І будинок, який знає про все...
- GenresUkrainian Literature
320 pages, Hardcover
Published August 12, 2021
3 people are currently reading
33 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
April 6, 2022
У сучасний Хмельницький приїжджає Ляна. Насправді, вона не приїжджає, а повертається, адже вона тут народилася і прожила перші 8 років. Потім батьки розлучилися, мати виїхала до Києва та знов одружилася, а батько залишився в рідному місті. А тепер він помер і Ляна – єдина спадкоємиця. І хоча з того часу вони майже не спілкувалися, донька приїхала поховати батька та залагодити справи. Окрім квартири на нову власницю очікує антикварний магазин, а заразом із ним і таємниця батькового дивного уходу із життя. Дивні нові-старі знайомі, дивні відвідувачі магазину, дивний асистент у ньому, дивні щомісячні грошові перекази, дивна незнайомка із валізою, дивні невідомі таємничі нишпорки у квартирі… У що вплутався небіжчик? І чи тепер об’єктом цих «дивних» подій не стане сама дівчина?
Мандруючи сучасним містом Ляна повсякчас проходить повз старий великий будинок. З ним пов’язаний цілий шмат історії тодішнього Прокурова початку 20 століття. Родина аптекаря Деревоєда була знаною та шанованою. І саме про неї йдеться у другій сюжетній лінії. Саме вона мені і імпонувала, саме через неї я і не покинула читання. Адже образ Ляни, її поведінка мені геть не були до вподоби. Читаючи про спогади дитинства, про те, які забавки вигадував батько для своєї донечки, я не могла зрозуміти прохолодного відношення доньки після від’їзду. І це при тому, що мати не забороняла спілкування. Як можна було звести ці родинні зв’язки нанівець? Маючи негативний досвід відносин із красунчиками, Ляна миттєво «западає» на нового. При чому гормони шугають з такою силою, що абсолютно відрубають логіку і мислення. Така собі березнева кішка.. Та і детективна складова виявилася смішною далеко не в позитивному плані. У інтерв’ю авторка наголошує, що почувши історію Деревоєдів, їхнього будинку, вона захотіла написати ретро-роман. От краще б він тільки ретро і залишився. Без сучасної частини. Чесно зізнаюся, читати про Проскурів було цікаво. Початок 20 століття – достатньо неспокійний і мінливий період. Сама постать голови родини Людвіга Деревоєда, який власними зусиллями і працею вивів справу невеличкої лавки до однієї з найбільших аптек міста. Жіноча частина родини теж не пасе задніх :) Його друга дружина Михайлина, полька за походженням, ніколи не розмовляла іншою мовою, а її брат Еразм – учасник Польського повстання. Жінка була жадібною до знань, але при цьому і доброю дружиною та другою мамою донькам чоловіка. Єдина спільна донька Гелена вивчилася на лікарку (в ті-то часи!) та вийшла заміж за польского повстаньця. Ось про це читати було пізнавально і цікаво, за це та за те, що спонукала почитати про цю родину додатково, – велика дяка авторці! Занотовую Проскурів-Хмельницький до місць, куди треба буде поїхати :)
Мандруючи сучасним містом Ляна повсякчас проходить повз старий великий будинок. З ним пов’язаний цілий шмат історії тодішнього Прокурова початку 20 століття. Родина аптекаря Деревоєда була знаною та шанованою. І саме про неї йдеться у другій сюжетній лінії. Саме вона мені і імпонувала, саме через неї я і не покинула читання. Адже образ Ляни, її поведінка мені геть не були до вподоби. Читаючи про спогади дитинства, про те, які забавки вигадував батько для своєї донечки, я не могла зрозуміти прохолодного відношення доньки після від’їзду. І це при тому, що мати не забороняла спілкування. Як можна було звести ці родинні зв’язки нанівець? Маючи негативний досвід відносин із красунчиками, Ляна миттєво «западає» на нового. При чому гормони шугають з такою силою, що абсолютно відрубають логіку і мислення. Така собі березнева кішка.. Та і детективна складова виявилася смішною далеко не в позитивному плані. У інтерв’ю авторка наголошує, що почувши історію Деревоєдів, їхнього будинку, вона захотіла написати ретро-роман. От краще б він тільки ретро і залишився. Без сучасної частини. Чесно зізнаюся, читати про Проскурів було цікаво. Початок 20 століття – достатньо неспокійний і мінливий період. Сама постать голови родини Людвіга Деревоєда, який власними зусиллями і працею вивів справу невеличкої лавки до однієї з найбільших аптек міста. Жіноча частина родини теж не пасе задніх :) Його друга дружина Михайлина, полька за походженням, ніколи не розмовляла іншою мовою, а її брат Еразм – учасник Польського повстання. Жінка була жадібною до знань, але при цьому і доброю дружиною та другою мамою донькам чоловіка. Єдина спільна донька Гелена вивчилася на лікарку (в ті-то часи!) та вийшла заміж за польского повстаньця. Ось про це читати було пізнавально і цікаво, за це та за те, що спонукала почитати про цю родину додатково, – велика дяка авторці! Занотовую Проскурів-Хмельницький до місць, куди треба буде поїхати :)
August 11, 2025
У цій книзі дві сюжетні лінії: одна описує події 1914-1918 років, друга — 2018. Місце дії — Проскурів, він же Хмельницький, і цьому місту приділено дуже багато уваги.
Загалом у книги є плюси і мінуси. Особисто для мене мінуси переважили, але це не означає, що так само вийде для вас. Тому я спробую максимально докладно описати те і інше.
Почнімо з плюсів.
Тут дуже ретельно прописана історична частина. Авторка використовувала чимало джерел (наприкінці книжки навіть наведено їх перелік), однак книжка цілком собі читається як художня, немає того враження, яке буває нерідко: що перед нами підручник, розцяцькований метафорами, щоб вдати художність. Хіба в кількох місцях можна дорікнути персонажам, що вони читають історичну лекцію, але навіть там ці лекції описані цілком природно, люди справді можуть обговорювати поточні події подібним чином.
Водночас немає і високого порогу входження. Необізнаний в історії читач не почуватиметься розгубленим у книзі, всі реалії описані зрозуміло. І якщо вам здалося, що я хвалю авторку за те, що і так, саме собою, мусить бути в книзі, то повірте, це не так. У нашій історичній літературі не бракує книжок, де таких чеснот немає. Це справді вдало вийшло: описати історичне тло так, щоб усе було зрозуміло, і водночас без надмірного розмазування пояснень.
Особливо хочу відзначити опис проскурівського погрому, сумнозвісної різанини, в якій загинула значна частина єврейської громади Проскурова — а та громада була величезна, за деякими джерелами, євреями були близько половини містян. Ця трагедія досі маніпулятивно використовується на підтвердження антисемітизму Петлюри (котрий антисемітом не був), і багато авторів уникають згадок про неї. Пані Ольга не тільки не стала уникати, а ще й описала вельми докладно. І я щиро рекомендую цей опис усім, хто хотів би почитати про ту трагедію більше.
Наступне. Гарно прописані персонажі, і саме через дії цих гарно прописаних персонажів нам показують те саме історичне тло. Це вийшло дуже добре. І окремо важливо, я це ще раз підкреслю, що персонажі не є пасивними спостерігачами, вони доволі активно діють, втручаються. Скажімо, одна персонажка рятує кількох євреїв під час погрому.
В авторки вийшло прописати персонажів так, що вони цікаві навіть тоді, коли неприємні :) Це живі постаті, принаймні в історичній частині (сучасні мені менше припали до душі, але, може, це суб’єктивно).
Ще одна безперечна чеснота полягає в тому, що в доволі невеликій книзі намішано багато всього, але не виходить каші, а виходить цілком нормальний твір, який добре вкладається в голові. Водночас тут є і масони, і єврейська тематика, і жіноче питання, і фармацевтика (аптека посідає важливе місце в оповіді), і історія й архітектура міста, і польська національно-визвольна боротьба, і буремні події 1917-18 років, і трохи місцевої політики, саме рівня міста, і різні схеми романтичних стосунків, і таємничий, майже фантастичний винахід, і сучасна російсько-українська війна, і тема соціалізації людей з ментальними розладами, і навіть питання корупції в лавах поліції.
І саме отут ми переходимо до мінусів. До оте все, про що я писала вище, цілком нормально вміщується в творі і цілком ок подано, а от чого бракує — так це детективу. Тоді як книжка позиціонована саме як детектив.
Я, звісно, гадки не маю, що мала на увазі авторка, але в мене склалося таке враження: ця книжка намагається бути водночас історичним романом, любовним і детективним, і враховуючи, що їй ще треба оте все вищеперераховане вмістити, тут усе-таки вона починає репатися, все замислене в неї не влазить. Спробую пояснити свою думку.
Як я вже казала, тут дві сюжетні лінії. Сучасна починається з того, що головна героїня Ляна після смерті батька приїздить до Проскурова — міста, де виросла, — щоб швиденько прийняти спадщину, розпорядитися нею та поїхати назад. (Її дії описуються доволі докладно, але саме прийняття спадщини практично не описане). На місці вона з’ясовує, що батько, з яким вона давно не спілкувалася, тримав антикварний магазин, у якому працює хлопець з певними ментальними проблемами (чомусь акцентовано, що його звуть саме Ніколай, і це неприємне ім’я доводиться читати всю книжку). Це одразу створює для Ляни проблему: вона не може просто закрити магазин і, по суті, викинути хлопця на вулицю, йому дуже важлива ця робота. Тому якийсь час вона панькається з крамничкою і навіть розвиває її. Також нам докладно показують, як вона ходить містом, пригадуючи різні краєзнавчі цікавинки, а ще в неї якось самі собою заводяться два хлопці. Один — старий приятель, а другий каже, що він її старий приятель, проте вона його не пам’ятає. Перший милий, але їй не подобається, на відміну від другого.
Я не можу точно казати про обсяг, бо читала електронку, але десь у першій третині книги все, що відбувається в ці лінії детективного, — це Ляні здається, що за її відсутності хтось побував у батьківській квартирі. Все.
Історична лінія оповідає про життя родини проскурівського аптекаря Людвіга Деревоєда. Тут головною героїнею є його жінка Михайлина, яка приходить до нього «на діти», другим шлюбом. Отже, в них велика різниця у віці, а в Михайлини доволі швидко починаються проблеми з сином-підлітком Людвіга, Стефаном. Водночас нам розповідають про її родину, про братів, один із яких був висланий до Сибіру за участь у польському повстанні, а другий став генералом російської армії, але не тому, що дуже любив росіян, а щоб його ім’я захищало родину (воно таки захищало). Як дружина аптекаря, Михайлина залучена у справи чоловіка, вона теж вчить��я робити певні ліки; народжує та виховує дочку; стає свідкою загадкових подій, які її бентежать; перед її очима проходять страшні події, змінюється влада... Ви спитаєте: а де детектив? В останній чверті. Там трапляться деякі події, які ляжуть в основу детективної історії в сучасній лінії. І 80% тієї детективної історії розкриватиметься і в сучасній лінії в останній чверті.
Тобто як на мене, цій книзі пречудово пасувало б лишитися просто історичним романом. Як історичний роман вона справді годяща. Сучасна лінія в порівнянні з історичною нецікава; авторка ще й намагалася писати їх у різній стилістиці, але стилістика сучасної, як на мій смак, вийшла просто ніякою, мова не заважає читати і тому її не помічаєш, натомість в історичній помічаєш, і на цьому тлі сучасна програє. Та й подій в історичній лінії куди як більше і вони куди як цікавіші. Ляна ж, по-перше, більшою мірою спостерігає за тим, що навколо неї відбувається, ніж Михайлина. І по-друге, те, що, власне, з нею відбувається, мене неабияк лякає. В поганому сенсі.
Особисто для мене той Іван, з яким вона крутить любов, — ред флег від початку до кінця. Коли в книзі описується, що він нею командує, буквально наказує їй робити то те, то се, вирішує за неї, а вона мліє така: «ах, яке щастя, нарешті мене ні про що не питають і самі за мене все роблять, аааа, мені наказують, кайф!!!» — я щиро чекала, що потім із того вийде срака і героїня зрозуміє, що такі стосунки неприйнятні. Але ніт. Навпаки, виявилося, що Іван справді діяв заради її блага, хоча і не з тих причин, про які можна було б подумати.
Другий хлопець теж не квіточка, але він бодай про неї піклується.
Що ще мені не сподобалося (але це вже смаківщина): мало того, що детективна лінія починається ледь не з середини книжки, вона ще й нічим не закінчується! Один із хлопців Ляни залишений в небезпеці, головна мета, заради якої все заварилося, не досягнута, Ляна начебто хоче все покинути, але розуміє, що воно не покинулося. Так, я розумію, що там іще частини є, але, по-перше, я більше ціную детективи штибу «одна книга — одне розслідування», по-друге, як на мене, це навіть на проміжний фінал не тягне.
Загалом у книги є плюси і мінуси. Особисто для мене мінуси переважили, але це не означає, що так само вийде для вас. Тому я спробую максимально докладно описати те і інше.
Почнімо з плюсів.
Тут дуже ретельно прописана історична частина. Авторка використовувала чимало джерел (наприкінці книжки навіть наведено їх перелік), однак книжка цілком собі читається як художня, немає того враження, яке буває нерідко: що перед нами підручник, розцяцькований метафорами, щоб вдати художність. Хіба в кількох місцях можна дорікнути персонажам, що вони читають історичну лекцію, але навіть там ці лекції описані цілком природно, люди справді можуть обговорювати поточні події подібним чином.
Водночас немає і високого порогу входження. Необізнаний в історії читач не почуватиметься розгубленим у книзі, всі реалії описані зрозуміло. І якщо вам здалося, що я хвалю авторку за те, що і так, саме собою, мусить бути в книзі, то повірте, це не так. У нашій історичній літературі не бракує книжок, де таких чеснот немає. Це справді вдало вийшло: описати історичне тло так, щоб усе було зрозуміло, і водночас без надмірного розмазування пояснень.
Особливо хочу відзначити опис проскурівського погрому, сумнозвісної різанини, в якій загинула значна частина єврейської громади Проскурова — а та громада була величезна, за деякими джерелами, євреями були близько половини містян. Ця трагедія досі маніпулятивно використовується на підтвердження антисемітизму Петлюри (котрий антисемітом не був), і багато авторів уникають згадок про неї. Пані Ольга не тільки не стала уникати, а ще й описала вельми докладно. І я щиро рекомендую цей опис усім, хто хотів би почитати про ту трагедію більше.
Наступне. Гарно прописані персонажі, і саме через дії цих гарно прописаних персонажів нам показують те саме історичне тло. Це вийшло дуже добре. І окремо важливо, я це ще раз підкреслю, що персонажі не є пасивними спостерігачами, вони доволі активно діють, втручаються. Скажімо, одна персонажка рятує кількох євреїв під час погрому.
В авторки вийшло прописати персонажів так, що вони цікаві навіть тоді, коли неприємні :) Це живі постаті, принаймні в історичній частині (сучасні мені менше припали до душі, але, може, це суб’єктивно).
Ще одна безперечна чеснота полягає в тому, що в доволі невеликій книзі намішано багато всього, але не виходить каші, а виходить цілком нормальний твір, який добре вкладається в голові. Водночас тут є і масони, і єврейська тематика, і жіноче питання, і фармацевтика (аптека посідає важливе місце в оповіді), і історія й архітектура міста, і польська національно-визвольна боротьба, і буремні події 1917-18 років, і трохи місцевої політики, саме рівня міста, і різні схеми романтичних стосунків, і таємничий, майже фантастичний винахід, і сучасна російсько-українська війна, і тема соціалізації людей з ментальними розладами, і навіть питання корупції в лавах поліції.
І саме отут ми переходимо до мінусів. До оте все, про що я писала вище, цілком нормально вміщується в творі і цілком ок подано, а от чого бракує — так це детективу. Тоді як книжка позиціонована саме як детектив.
Я, звісно, гадки не маю, що мала на увазі авторка, але в мене склалося таке враження: ця книжка намагається бути водночас історичним романом, любовним і детективним, і враховуючи, що їй ще треба оте все вищеперераховане вмістити, тут усе-таки вона починає репатися, все замислене в неї не влазить. Спробую пояснити свою думку.
Як я вже казала, тут дві сюжетні лінії. Сучасна починається з того, що головна героїня Ляна після смерті батька приїздить до Проскурова — міста, де виросла, — щоб швиденько прийняти спадщину, розпорядитися нею та поїхати назад. (Її дії описуються доволі докладно, але саме прийняття спадщини практично не описане). На місці вона з’ясовує, що батько, з яким вона давно не спілкувалася, тримав антикварний магазин, у якому працює хлопець з певними ментальними проблемами (чомусь акцентовано, що його звуть саме Ніколай, і це неприємне ім’я доводиться читати всю книжку). Це одразу створює для Ляни проблему: вона не може просто закрити магазин і, по суті, викинути хлопця на вулицю, йому дуже важлива ця робота. Тому якийсь час вона панькається з крамничкою і навіть розвиває її. Також нам докладно показують, як вона ходить містом, пригадуючи різні краєзнавчі цікавинки, а ще в неї якось самі собою заводяться два хлопці. Один — старий приятель, а другий каже, що він її старий приятель, проте вона його не пам’ятає. Перший милий, але їй не подобається, на відміну від другого.
Я не можу точно казати про обсяг, бо читала електронку, але десь у першій третині книги все, що відбувається в ці лінії детективного, — це Ляні здається, що за її відсутності хтось побував у батьківській квартирі. Все.
Історична лінія оповідає про життя родини проскурівського аптекаря Людвіга Деревоєда. Тут головною героїнею є його жінка Михайлина, яка приходить до нього «на діти», другим шлюбом. Отже, в них велика різниця у віці, а в Михайлини доволі швидко починаються проблеми з сином-підлітком Людвіга, Стефаном. Водночас нам розповідають про її родину, про братів, один із яких був висланий до Сибіру за участь у польському повстанні, а другий став генералом російської армії, але не тому, що дуже любив росіян, а щоб його ім’я захищало родину (воно таки захищало). Як дружина аптекаря, Михайлина залучена у справи чоловіка, вона теж вчить��я робити певні ліки; народжує та виховує дочку; стає свідкою загадкових подій, які її бентежать; перед її очима проходять страшні події, змінюється влада... Ви спитаєте: а де детектив? В останній чверті. Там трапляться деякі події, які ляжуть в основу детективної історії в сучасній лінії. І 80% тієї детективної історії розкриватиметься і в сучасній лінії в останній чверті.
Тобто як на мене, цій книзі пречудово пасувало б лишитися просто історичним романом. Як історичний роман вона справді годяща. Сучасна лінія в порівнянні з історичною нецікава; авторка ще й намагалася писати їх у різній стилістиці, але стилістика сучасної, як на мій смак, вийшла просто ніякою, мова не заважає читати і тому її не помічаєш, натомість в історичній помічаєш, і на цьому тлі сучасна програє. Та й подій в історичній лінії куди як більше і вони куди як цікавіші. Ляна ж, по-перше, більшою мірою спостерігає за тим, що навколо неї відбувається, ніж Михайлина. І по-друге, те, що, власне, з нею відбувається, мене неабияк лякає. В поганому сенсі.
Особисто для мене той Іван, з яким вона крутить любов, — ред флег від початку до кінця. Коли в книзі описується, що він нею командує, буквально наказує їй робити то те, то се, вирішує за неї, а вона мліє така: «ах, яке щастя, нарешті мене ні про що не питають і самі за мене все роблять, аааа, мені наказують, кайф!!!» — я щиро чекала, що потім із того вийде срака і героїня зрозуміє, що такі стосунки неприйнятні. Але ніт. Навпаки, виявилося, що Іван справді діяв заради її блага, хоча і не з тих причин, про які можна було б подумати.
Другий хлопець теж не квіточка, але він бодай про неї піклується.
Що ще мені не сподобалося (але це вже смаківщина): мало того, що детективна лінія починається ледь не з середини книжки, вона ще й нічим не закінчується! Один із хлопців Ляни залишений в небезпеці, головна мета, заради якої все заварилося, не досягнута, Ляна начебто хоче все покинути, але розуміє, що воно не покинулося. Так, я розумію, що там іще частини є, але, по-перше, я більше ціную детективи штибу «одна книга — одне розслідування», по-друге, як на мене, це навіть на проміжний фінал не тягне.
May 19, 2024
The atmosphere of Khmelnytskyi, Ukraine in the beginning of the XX century is definitely worth the time I spent reading thas book. I've been there three times and this book kept me interesting in the fourth visit. Also I was curious to see how the author will keep the detective line, historical events line and the story of wise and influential women we should be proud of.
What I didn't like, unfortunately, is the editors job: c'mon publishers of Folio, stop ruining your books! You suppose to make them better, not worse.
Also to be noted: this is the 1st book among the 4-parts series, so, would I be interested in the reading next books in line? That's where the real detective begins.
What I didn't like, unfortunately, is the editors job: c'mon publishers of Folio, stop ruining your books! You suppose to make them better, not worse.
Also to be noted: this is the 1st book among the 4-parts series, so, would I be interested in the reading next books in line? That's where the real detective begins.
July 17, 2022
Я дуже люблю рекомендації в місцевій Книгарні Є, завжди порекомендують щось місцеве. Не шкодую, що прочитала цю книгу, бо є задоволення в тому, щоб читати про рідне місто.
Ставлю три, тому що мене дратувала головна героїня, і стиль написання через це здавався пафосним. Радію, що занурилась в місцеву історію, це круто!
В цілому по задоволенню - трієчка, і я оцінюю книги чисто суб‘єктивно по враженню, яке вони на мене склали, а також по задоволенню, яке отримую.
Ставлю три, тому що мене дратувала головна героїня, і стиль написання через це здавався пафосним. Радію, що занурилась в місцеву історію, це круто!
В цілому по задоволенню - трієчка, і я оцінюю книги чисто суб‘єктивно по враженню, яке вони на мене склали, а також по задоволенню, яке отримую.
January 7, 2023
Гарний детектив.Має дві сюжетні лінії :сучасну та XIX століття. Особливо сподобалася історія Проскурова, хотілося б її більше, тому що захоплювала деяка таємничість. Так і хочеться піти до будинку на Аптекарській та віднайти той підземний лабіринт...
July 6, 2025
3,5⭐️
Однозначно не рекомендую знайомитись з творчістю Саліпи з цієї книги!
Гг з теперішнього підбішувала своїми діями, минулий час плюс мінус норм. Багато хто ставить цій першій книзі ретро-серії трійку, і я погоджуюсь з ними. Далі наче історії норм і скоро вже вийде пʼята книга.
Однозначно не рекомендую знайомитись з творчістю Саліпи з цієї книги!
Гг з теперішнього підбішувала своїми діями, минулий час плюс мінус норм. Багато хто ставить цій першій книзі ретро-серії трійку, і я погоджуюсь з ними. Далі наче історії норм і скоро вже вийде пʼята книга.
November 6, 2022
Хороше поєднання історії та детективу
December 8, 2024
Детектив з вайбами детективів 90х. Історія цікава, зав'язка непогана, розв'язка - така собі.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews