What do you think?
Rate this book
Подих мандрів
Чи належите ви до того типу людей, яким цікаво подорожувати, пізнавати свої можливості, вирушати назустріч пригодам, випробовувати себе у новій діяльності, перегортати старе і відкривати нове, досліджувати, як мандри впливають на розвиток і трансформацію особистості? Тоді ця книга-одкровення саме для вас! Правдива, моя власна історія про те, як невідомість перемогла стабільність, про те, як мандри стали способом життя, про те, як змінилося моє світобачення у мандрівці, що тривала 435 днів.
280 pages, Hardcover
Published August 24, 2021
1 person is currently reading
10 people want to read
About the author
Стася Клюфас
1 book4 followersСтася Клюфас - письменниця, актриса, мандрівниця. 5 років працювала в НАУД театрі ім. Марії Заньковецької. У 2019 році разом із чоловіком відправилася у тривалу мандрівку Азією. Натхненна нею, написала і видала свою дебютну книгу "Подих мандрів".
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
May 2, 2023
Довго ж я читала цю книгу — майже рік! З перервами на щось інше, з очікуванням певного настрою та “внутрішнього налаштування”, з відкладанням через роботу або й власні поїздки. У перші місяці повномасштабного вторгнення "Подих мандрів" став таким собі “ліком” від новинної реальності, “порталом” у світ, який існував до 24 лютого і, напевно, десь існує досі.
Розділ про Непал і трек до базового табору Евересту прочитала на одному подиху. Мабуть, саме він є кульмінаційним у книзі, хоча для героїв це лиш початок подорожі. Пригадую, після одного з епізодів мені наснилось, що я іду мостом Гіларі і на власні очі бачу красу й велич Гімалаїв!.. Мені сподобалось, як авторка відверто ділиться своїми відчуттями напередодні походу, розповідає про сумніви, страх і його долання. Ціную, коли люди говорять не лише про успіхи й перемоги, а й про труднощі та прояви слабкості, які їм довелося здолати на шляху до мрії.
Дуже несподіваним стало порівняння роботи актора й альпініста. З великою цікавістю читала думки авторки про театр та її акторський досвід, адже колись давно сама мріяла про сцену. Відмова від театральної кар'єри заради мандрів — радикальний крок (мимоволі запитую себе: чи зважилась би я на таке?), до якого авторку підштовхнула пропозиція ззовні. Не знаю, чи часто в реальному житті одна мрія стає мрією двох, та історія Насті й Ігоря спонукає вірити в це 😊.
Розповідь про інші країни: Лаос, Камбоджу, Індонезію, М’янму — розгортається неквапно, певно, як і життя в цих країнах. Герої відкривають для себе інші культури, знайомляться з місцевими жителями, історичними пам’ятками, дивами природи. Оповідь нагадує щоденникові записи: окремі історії виписані детальніше, ніж інші, авторка ділиться думками про життя в мандрах та внутрішні зміни, які відбулися за цей час. Чимало рефлексій резонують з моїми (як-от, до прикладу, не втратити “гостроти зору” та свіжості сприйняття під час тривалої подорожі). Можливо, тому процес читання уповільнюється, ідеї потребують часу для осмислення і прийняття.
Книга підкуповує справжністю. Самоспостереження та внутрішні діалоги органічно вплітаються в оповідь, творять довірливо-інтимну атмосферу. Як і емоційно-захопливі зізнання авторки-героїні, адже враження від побаченого, відчутого, прожитого переповнюють і ними хочеться ділитися з іншими.
Дякую авторці за порцію натхнення та віри.
Розділ про Непал і трек до базового табору Евересту прочитала на одному подиху. Мабуть, саме він є кульмінаційним у книзі, хоча для героїв це лиш початок подорожі. Пригадую, після одного з епізодів мені наснилось, що я іду мостом Гіларі і на власні очі бачу красу й велич Гімалаїв!.. Мені сподобалось, як авторка відверто ділиться своїми відчуттями напередодні походу, розповідає про сумніви, страх і його долання. Ціную, коли люди говорять не лише про успіхи й перемоги, а й про труднощі та прояви слабкості, які їм довелося здолати на шляху до мрії.
Дуже несподіваним стало порівняння роботи актора й альпініста. З великою цікавістю читала думки авторки про театр та її акторський досвід, адже колись давно сама мріяла про сцену. Відмова від театральної кар'єри заради мандрів — радикальний крок (мимоволі запитую себе: чи зважилась би я на таке?), до якого авторку підштовхнула пропозиція ззовні. Не знаю, чи часто в реальному житті одна мрія стає мрією двох, та історія Насті й Ігоря спонукає вірити в це 😊.
Розповідь про інші країни: Лаос, Камбоджу, Індонезію, М’янму — розгортається неквапно, певно, як і життя в цих країнах. Герої відкривають для себе інші культури, знайомляться з місцевими жителями, історичними пам’ятками, дивами природи. Оповідь нагадує щоденникові записи: окремі історії виписані детальніше, ніж інші, авторка ділиться думками про життя в мандрах та внутрішні зміни, які відбулися за цей час. Чимало рефлексій резонують з моїми (як-от, до прикладу, не втратити “гостроти зору” та свіжості сприйняття під час тривалої подорожі). Можливо, тому процес читання уповільнюється, ідеї потребують часу для осмислення і прийняття.
Книга підкуповує справжністю. Самоспостереження та внутрішні діалоги органічно вплітаються в оповідь, творять довірливо-інтимну атмосферу. Як і емоційно-захопливі зізнання авторки-героїні, адже враження від побаченого, відчутого, прожитого переповнюють і ними хочеться ділитися з іншими.
Дякую авторці за порцію натхнення та віри.
May 2, 2023
https://stasiakliufas.com/book/podyh-...
Подих мандрів
Не скажу що ця книга надихнула мене на подорожі, але на домисли і фантазії.
Книжка все одно залишає осад від ковідової ситуації, яка наче сковує нашу волю полетіти з мандрівницею.
Найбільше сподобались уривки про яків
і про скутери. Авторка назвала яків за їх уміннями, здібностями і особливостями.
Точно таке враження і від скутерів, які орендувала молода пара.
І тут падаю на домисли, що і сам би міг бути тим яком, тим вірним другом в дорозі.
Ті яки наче ті Оми(гіди), які відвертаючи увагу, допомогли подолати великі відстані. Це точки піднесення перед можливістю впасти, рука допомоги і втілення сили.
«… слимакування( стан, що межує часто із лінощами і спонукає не покидати зону комфорту).» – мій улюблений стан.
«Ми йшли та їхали, відвідували та бачили, зупинялися та бігли просто для того, аби насолоджуватися цим світом, аби пам’ятати, що живемо не заради «заробити», «купити», «збудувати» та «продати».»
– як казав солдат Куля з фільму ДМБ: «Точно в ціль»
Загалом книжка молодіжна, мелодійна і гарно читається. Надихнула швидше написати щось своє, ніж мандрувати.
Хоча видно, що мандри творять людину.
Відгук, обо як я люблю казати рев‘ю
Роман Микітчак,
Подих мандрів
Не скажу що ця книга надихнула мене на подорожі, але на домисли і фантазії.
Книжка все одно залишає осад від ковідової ситуації, яка наче сковує нашу волю полетіти з мандрівницею.
Найбільше сподобались уривки про яків
і про скутери. Авторка назвала яків за їх уміннями, здібностями і особливостями.
Точно таке враження і від скутерів, які орендувала молода пара.
І тут падаю на домисли, що і сам би міг бути тим яком, тим вірним другом в дорозі.
Ті яки наче ті Оми(гіди), які відвертаючи увагу, допомогли подолати великі відстані. Це точки піднесення перед можливістю впасти, рука допомоги і втілення сили.
«… слимакування( стан, що межує часто із лінощами і спонукає не покидати зону комфорту).» – мій улюблений стан.
«Ми йшли та їхали, відвідували та бачили, зупинялися та бігли просто для того, аби насолоджуватися цим світом, аби пам’ятати, що живемо не заради «заробити», «купити», «збудувати» та «продати».»
– як казав солдат Куля з фільму ДМБ: «Точно в ціль»
Загалом книжка молодіжна, мелодійна і гарно читається. Надихнула швидше написати щось своє, ніж мандрувати.
Хоча видно, що мандри творять людину.
Відгук, обо як я люблю казати рев‘ю
Роман Микітчак,
September 17, 2025
Книга мене повністю розчарувала!
Манера автора писати - мені зовсім не сподобалась. Весь час якісь "думки", спогади, страхи, переживання. Ще автор якісь казки вигадує і викладає в книзі. Для чого воно мені?
Це не перша книга про мандри, яку я читаю. Тут мені не вистачило деталей мандрівки: що/скільки коштує; де/як купувались квитки на місцевий транспорт; особливості харчування; деталі перетину кордонів (чого лише вартий діалог на камбоджійському кордоні! Ось! Саме ТАКОГО в книзі немає!!); житло і порівняння цін того всього з попередньо відвіданими країнами. Є лише якісь меланхолійні думки авторки. Її страхи. Страхи. І ще раз - страхи...
З "плюсів" - наявність qr-кодів з фото-відео матеріалом подорожі. Також люблю, коли в книзі є тканинна закладка.
Манера автора писати - мені зовсім не сподобалась. Весь час якісь "думки", спогади, страхи, переживання. Ще автор якісь казки вигадує і викладає в книзі. Для чого воно мені?
Це не перша книга про мандри, яку я читаю. Тут мені не вистачило деталей мандрівки: що/скільки коштує; де/як купувались квитки на місцевий транспорт; особливості харчування; деталі перетину кордонів (чого лише вартий діалог на камбоджійському кордоні! Ось! Саме ТАКОГО в книзі немає!!); житло і порівняння цін того всього з попередньо відвіданими країнами. Є лише якісь меланхолійні думки авторки. Її страхи. Страхи. І ще раз - страхи...
З "плюсів" - наявність qr-кодів з фото-відео матеріалом подорожі. Також люблю, коли в книзі є тканинна закладка.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews