У райцентрі Одаричі все як завжди: свої правила, авторитети і звичаї. Втім, деякі звичаї набагато давніші, ніж люди думають. І коли міліція та "швидка" вже не встигають на виклики, коли відділок переповнений затриманими, а лікарня - хворими, давні сутності беруть своє. Над закинутими копальнями нависає недобра заграва, у розмірене життя Одаричів вривається (чи то пак повертається) той, хто влаштовує жителям пекельну "перевірку" на чесність. Та чи людина він сам? Яка сила ним рухає і які таємниці принишкли в історії цього непримітного містечка? Коли навколо хаос і складно повірити чужим словам, може, краще прислухатися до своїх думок? Але чи дійсно вони "свої"?
Читається дуже швидко. Короткі, динамічні сценки. Дурня повна. Сюжетно насмикана з сотні відомих творів від "Омена" до "Портрета Доріана Грея", розіграна в антуражі 90-х із низкою вельми неприємних персонажів. Головні позитивні персонажі - два дурники. Головний мовний інструмент - затягнуті діалоги з коротких реплік, без особливого змісту.
Якщо чесно, маячня. Враження було, ніби книга написана шістнадцятирічним підлітком. Дивні персонажі, які взагалі не викликають емоцій. Якісь трохи поверхневі діалоги. Лайка, що взагалі не відчувається органічною в контексті діалогу… Книга на місяць відбила бажання читати, після того, як я покинула її на двухсотій сторінці. Не рекомендую.