Портрет Єви

by Альона Тімкова

Молода художниця Ліза випадково отримує загадковий медальйон та починає бачити сни про події початку 20 століття. У той самий час вона вступає в стосунки з таємничим мистецтвознавцем на ім’я Адам, що має темне минуле. Одного дня всі її картини зникають з галереї, а згодом її саму викрадають.

178 pages, Hardcover

Published June 13, 2021

Reviews

[Daria Melanich · Rating 5 out of 5]

Получив в руки "Портрет Евы" я считала, что знаю чего ожидать от этой книги. Немного романтики, немного философии, немного размышлений от молодой писательницы. Что ещё можно содержать в себе сто семьдесят девять страниц первой книги молодого автора? К тому же я редко читаю книги на украинском языке, потому морально готовилась к тому, что мне будет тяжеловато. Но каково было моё удивление, когда я с головой нырнула в этот текст, в эти приключения, в мысли этих прекрасных уникальных персонажей и забыла и о языке, и о своих предубеждениях. Я забыла обо всём кроме Лизы, Адама и их мира, который затягивает в себя так, что невозможно выбраться до самой последней страницы и многим после, когда сидишь, смотришь в стену и пытаешься переварить все свои впечатления.
Мир в котором живут герои - мир прохладной осени, мир теплых напитков, пахнущих краской, металлом и страницами книг. Мир, в котором не существует добра и зла, только серые оттенки человеческих душ во всём их многообразии. Вы будете ненавидеть главных героев и будете их любить, будете презирать и жалеть каждого, с кем доведётся познакомиться. Вы столкнетесь с тем, что будете спрашивать себя: "а как бы я поступил?", "а приемлимо ли это для меня и почему?".
Не смотря на то что в "Портрете.." присутствует некоторый социальный комментарий - он ненавязчивый, незаметный, вам самим предстоит решать как относиться к тому или иному событию, писательница не давит на вас и не заставляет ни с чем соглашаться. Вы будто постоянно присутствуете на страницах книги и принимаете какие-то решения вместе с героями.
Я рекомендую читать "Портрет Евы" по осени, сидя в любимом кафе с чашкой теплого напитка, с блокнотом под рукой, чтобы записывать понравившиеся мысли и наслаждаться каждым моментом вместе с прекрасными персонажами, которые оказывают вам честь и пускают в свой интимный, полный тайн и загадок, мир.

[Світлана]

"Портрет Єви" - Альона Тімкова
179 с.

Не зовсім моя книга. Я очікувала трохи іншого після того, як прочитала анотацію.

У ній ідеться про те, що художниця Ліза отримує медальйон із портретом юнака. Згодом вона починає бачити сни, в яких фігурує той таємничий хлопець із прикраси. Сни дуже реалістичні. Але в той же час у реальному своєму житті Ліза зустрічає мистецтвознавця Адама, з яким у неї починаються стосунки. Проте її новий хлопець має темне минуле, яке може затягнути й Лізу.

Я очікувала на розвиток лінії зі снами. Думала, що буде якесь фентезі, можливо, паралельні світи, можливо, світи будуть переплітатися. Але цього не було. Спочатку справді розділи чергувались, реальне життя-сни-реальне життя-сни. А потім сни просто були забуті. Відчуття, що цю лінію авторка просто не хотіла розвивати далі чи заплуталась у двох лініях і обрала одну. Це нормально, але хотілось би більш плавного переходу. На жаль, мені не вистачило розв'язки цієї лінія, яка так добре починалась.

Історія ж із Адамом тим часом розвивалась далі. Із романтичного роману вона перетворилась на ледь не бойовик, де одного підрізають, інший у комі, ще один зник і його не можуть знайти.

Фінал? Думаю, він відкритий і кожен може сам роздумувати над ним. Це книжка більше про емоції, ніж про сюжет. Над ним, думаю, ще варто попрацювати. Так само й над редактурою книги. Звісно, вона вийшла не у видавництві, але, я вважаю, що це досить помітні ляпи - коли в одному реченні авторка вживає "ми" на позначення розповіді від першої особи, а буквально в другому ж реченні вже "Марко" на позначення розповіді від третьої особи.

Написано ж досить легко. Деякі розділі від першої особи, деякі від третьої. Але, як на мене, забагато персонажів, увага розпорошена й замість детального розкриття однієї лінії, авторка дає багато подробиць життя інших, без яких основна лінія цілком могла б просуватися далі.

Оформлення книги гарне. Розділи (їх два) починаються із ілюстрацій.

Я вважаю, що над книгою ще варто попрацювати. Це перше творіння авторки, тому є куди рости. Якщо ви любите книги про фемінізм, про почуття, про повну віддачу мистецтву - тоді вам може сподобатися. Але є й свої недоліки, до яких варто бути готовим, починаючи цю книжку.

[Єлізавета Максименко]

Ліза - власниця невеличкої крамнички з художнім приладдям, придбаної на успадковані від бабусі та дідуся гроші.
⠀
А ще Ліза - художниця, яка пише провокативні картини. В них вона зображає жінок з усіма недоліками їхніх тіл, бо це - справжні вони.
⠀
Ліза бачить дивні сни про події 20-го століття, в яких грає безпосередню роль. Складні родинні стосунки, нелегкий моральний вибір та кохання.
⠀
Але сни снами, а жити необхідно реальністю. Бо те, що відбувається у снах - там і залишається, а от в реальному житті може чекати небезпека.
⠀
Так і сталось з Лізою. Її гарна історія кохання з новим хлопцем Адамом перетворюється на кошмар через його темне минуле. І якщо на початку книги ти думаєш, що читаєш любовну історію, то ближче до фіналу мозок вибухає від гостросюжетності та неочікуваних поворотів!
⠀
Для мене ця книга про правильний вибір: вибір правильних вчинків, вибір людини, яка буде крокувати життям поруч з тобою та вибір бути собою.
⠀
Я завжди радію, коли читаю дебютні книги наших українських письменниць/письменників. Радію, бо сучукрліт розвивається, з‘являються нові імена та нові цікаві сюжети.
⠀
Ця книга - самвидав, тому тут є деякі нюанси, що потребують допрацювання і погляду «зі сторони» (у плані редактури тексту та самого сюжету). Авторка трохи перенаситила історію, намагаючись дати читачеві все і одразу. Не критично, але краще, напевно, не робити «вінегрет» із жанрів та сюжетних ліній.
⠀
Якщо ви з легкістю «прощаєте» авторові подібні незначні нюанси та готові давати шанс новим іменам в #сучукрліт, - сміливо читайте.

[Пані Анна · Rating 4 out of 5]

Я в захваті від цієї книжки, адже знайшла в ній все, що мені було потрібно... Прекрасним є те, що це книжка не про сюжет (не в образу авторці), адже що є сюжет? Це історія, яка ставить перед нами питання і дає відповіді на ці питання. Чи є сенс перечитувати такі книжки, адже загадку розгадано? Ця книжка про почуття та емоції. Я не могла стримати сліз, адже всі ці емоції проходили через мене. Не знаю, чи пані Альона така майстриня слова і психології, чи вона лише описала власні почуття, такі знайомі нам всім, але я точно знаю, що ще не раз візьму цю книгу до рук, і не раз її прочитаю. Дуже дивно і несподівано знаходити частинку себе у всіх персонажах, але так і не знайти того, хто дійсно є тобою. Також несподівано, що тут немає героїв і злодіїв, нема кого засуджувати. Тут є люди. Прості люди, якими ми всі є.

[Taras Sviridenko · Rating 5 out of 5]

Сюжет "Портрету Єви" своєю протяжністю можна асоціювати з якимось графіком фінансових звітів або сейсмічної активності. Початок такий спокійний, врівноважений, переходить тривогу, яка хоча й межує з успіхами в роботі та особистому життя головної героїні, але з часом затягує читача, намагаючись не відривати від подій, які відбуваються аж до другої частини. Моменти з дивними снами героїні відчуваються набагато приємнішими, безтурботними, на відміну від реального життя в книзі. Можливо саме так і хотіла передати ці відчуття авторка. Загалом це книга про цілеспрямовану, самодостатню жінку, яка вперто йде до своєї мети

[Соломія Король · Rating 5 out of 5]

Як сильно і глибоко відгукнулися емоції персонажів, люди почали здаватися кращими, багатограннішими і наче світяться зсередини. Книга торкається тих струн душі, які в буденній круговерті поступово затихають. Я насолоджуюся цим післясмаком, дозволяю йому вести мене і сама трохи підсвічуюся. Раджу почитати тим, кому дуже хочеться знову відчути широку гамму людських почуттів.