Люди без профілю

by Дмитро Афанасьєв

Світ перетворився на суцільну соціальну Мережу. Люди без профілю оголошені поза законом і на них ведеться полювання. Молодий мисливець на ЛБП надягає окуляри своєї першої жертви. Та замість ідеального світу навколо бачить суцільні руїни. Яке з зображень справжнє та чи врятує він реальність?

176 pages, Paperback

First published June 12, 2021

About the author

Письменник та сценарист.

З дитинства захоплювався написанням коротких історій. Згодом хоббі перетворилось на одну з найважливіших справ життя та почав видаватись. Більшість історій створена на основі особистого досвіду та спостережень.

2010 р. - переможець премії "Надія Криворіжжя" у номінації проза

2017 р. - автор книги "Завтра переможе кожен", мотиваційна художня історія про біг

2019 р. - режисер та сценарист документального короткометражного фільму "Сало з шафраном"

2019 р. - фіналіст конкурсу сценаріїв "Своє кіно - 3"

2020 р. - режисер та сценарист короткометражного фільму "За день до війни"

2020 р. - автор книги "Країна мільйонерів", авантюрний роман про альтернативну українську історію

2020 р. - півфіналіст Space-пітчингу

2020 р. - фіналіст пітчингу ідей від "Star media" та "Apple Tree"

2020 р. - співавтор збірки оповідань жахів "Антисоціальна мережа"

2020 р. - фіналіст сценарного фестивалю "Кіноскріпт"

Фінішер ультрамарафону (100 км), 6 марафонів (42 км) та 4 півмарафонів (21 км).

Reviews

[Masha Pogorielova · Rating 3 out of 5]

Дуже класно кіношно читається
Якби ж не доводилось стільки зусиль докладати, щоб провали в логіці і зашквари з мотивацією не помічати 🙈

[Svitlana · Rating 1 out of 5]

Коротко: ідея класна, виконання дуже погане. Поставила одну зірочку тільки за ідею.

Мінуси:
1. Хибодруки: «ы» в українському слові «із» (як взагалі таке можна допустити?), прийменники, написані разом зі словами, типу «ітобі», «їх» замість «їхній».
2. Неуважність автора: десь усередині твору з’явилася білявка, на наступній сторінці вона чогось рудавка, а через сторінку знову стала білявкою.
3. Пласкість: вона у всьому — у сюжеті, у тексті, у словах, в образах, у героях. Автор може суттєво просунути сюжет буквально за 3–4 абзаци (одну сторінки). Наприклад, у першому абзаці два герої випадково зустрілися, а в четвертому — вже найліпші друзі. І за ці чотири абзаци він врятував її від зґвалтування і смерті, а вона привела його до своїх та встала грудьми на його захист перед співплемінниками. Рефлексії на події? Розкриття емоцій? Час героям на осмислення? Та де там.
4. Вбивати — як дихати. Автор пише про вбивства і ґвалтування так буденно, наче то якесь звичайне явище, типу хмаринка по небу пролетіла. У цьому творі всі всіх убивають. Вирішити проблему означає «вбити». Якщо треба когось наказати, то це з класу «катувати» або «зґвалтувати». А потім «вбити». Агенти гинуть пачками, люди без профілю (ЛБП) так само; здається, вони тільки й живуть, щоб убивати одне одного. Дивно, як у цій м’ясорубці ще живі головні герої…
5. Намішано всього потроху: фантастика, кіберпанк, бойовик, трилер, романтика. Така собі збірна солянка незрозумілого смаку.

Плюси:
1. Ідея. Сама ідея про мережу, яка тотально керує життям людей, не нова. Але авторська ідея про ТАКУ Мережу дуже цікава.
2. Події в романі розгортаються динамічно — не занудьгуєш.
2. Мова легка, тому твір читається швидко.
Усе.

[Mykola Virchenko · Rating 5 out of 5]

Одна з найкращих українських фантастик, яку читав за останній час. З недоліків, дуже коротка. Світ цікавий, без достатньої деталізації, але зі смаком. Неочікувані повороти та легкий текст. Те, що треба зараз, щоб відволіктися та якось розважитися.

[Tasha]

Це так жахливо, що місцями навіть прикольно.
Від сюжету до коректури, від описів подій до персонажів.
Згадується Пенрод Скофілд і його Гарольд Рамірес.