Художественный приключенческий роман о российско-украинской войне “МОЗАМБИК” Данная книга - результат сотрудничества Сергей Сергеевич и Мартин Брест, ветеранов АТО, известных многим из вас по книгам “Грязь” и “Пехота”. ________________________ 18+ “... Жарким донбасским летом случай или судьба свели пехотинца и разведчика в прифронтовом городке. В результате знакомства у них появились общая тайна и информация о месте, где может быть спрятан "клад"... но, это не точно. Смогут ли герои эту тайну сохранить и не поддаться искушению выдвинуться на поиски в "серую зону" без приказа? Способны ли едва знакомые военные из разных подразделений действовать как команда ради цели, и какие приключения ждут их в местах, где опаснее, чем в джунглях Африки? Вы увидите те же события глазами разных героев и почувствуете на вкус их переживания. Поучаствуете в ночных перестрелках и адреналиновых скачках по стрёмным дачам. Станете свидетелями тайны, неожиданной любви и настоящей̆ дружбы…”
Не люблю книжки цих авторів - ні виспатися, ні зробити толком щось не можна, та ще й закінчуються занадто швидко. Вже знайомі з попередніх книг головні герої, а пошуках скарбу, потрапляють в зовсім неказкові пригоди. Чудовий гумор, військова непричесана мова, було б смішно, якби не було реаліями нашого життя. Звичний стиль переключення розповіді, це вже почерк авторів. Трохи хотілося вже змін щодо цього, але книжка цікава. Така собі про піратів. А ще підкуповує те, що ні разу не можна сказати, чи це все вигадка, чи такі собі мемуари, бо всі такі події запросто могли мати місце.
Прочитався «Мозамбік» швидко, але врешті я би не сказав, що я аж так кайфонув. І тепер от сиджу і думаю: це мені просто так приїлися всі оці воєнні будні на яких тут побудована вся атмосфера чи це таки безхитрісний сюжет пацанячої історії? Ну прочитав і добре.
Може ще і 4 би поставив, але оця вилизана російська сюди ні к селу ні к городу. Єдині натуральні і живі місця де персонажі говорять між собою суржем.
Обидва автори змогли здивувати під час читання... Так, взагалі, до цього я читав й Сайгона, й Бреста, але іх симбіоз вийшов досить несподіваним по ітогу. З однієї сторони - чітко видно, хто що писав, але є й особливість - ну хрін там можна передбачити що буде по сюжету далі та чим воно взагалі закінчиться. Дякую!
Через агресивну пром-кампанію очікування від книги чомусь були заниженими. Скажу більше навіть у планах купувати її не було. Але... В останній день чомусь піддавшисб не зрозумілій силі вирішив її купити. І скажу зарзу не пошкодував. Означу, що оскільки в книги двоє авторів, то все таки певне роздвоєння є і в принципі іноді здається, що читаєш дві різні історії водночас. Проте наголошу, що автори порацювали на славу і все ж сюжет тримається однієї канви. Так от тло історії це війна на Сході України, а головні герої - "мобілізяки" мобілізовані в військо два повністю не схожих типажів. Тут все є, що потрібно для міцного бойовика. І смерть і таємниця, і герої і погані високі чини. Видно, що автори пишуть про те, що знають. Сюжет не має лишньої лірики, філософії чи іншої водички. Тому шукайте цю книгу і читайте. Навіть сам заголовок багато про, що говорить....
не "висока полиця", але варто, щоб книжка була в книгарнях, навіть – у топах книгарень. дякую авторам за цю історію і – щиро – за службу. відчайдушно приємні персонажі, а курц так вкрав серце.
Highly recommended. Чудова можливість, як в дитинстві, до 12-ої ночі, не відкриваючи очі від книги, пирнути у світ пригод флібустьєрів сучасного Донбасу. Окрема подяка за Алєга - хоть трохи розвіяло сум від того, що неочікувано книга закінчилася.
Проїбав перше видання книги. Пощастило, що підписаний на Сайгона в фейсбук і коли він написав про перевидання, я вже не зволікав. Заздріть тепер і мені, всі в кого цієї книги не має. Я б порівняв би книгу з класикою пригодницьких романів авторства Луї Бусенара, Стівенсона Олексанадра Дюма, Джека Лондона (Серця трьох). Не дарма і у авторів через всю книгу проходять скарби, пірати, флібустьєри.